15 провідних аналітичних центрів, що спеціалізуються на економічний політиці, вийшли 7 травня із заявою щодо неефективності низки урядових програм.
Попри дипломатичність анонсу звернення, викладки, наведені аналітиками, доводять: соціальні витрати без адресності коштують країні зайвих 45 млрд грн на рік.
Отже, владі варто було б відмовитись від національного кешбеку.
Державний бюджет на 2026 рік є загалом соціально орієнтованим, констатують фахівці. Видатки Мінсоцполітики на підтримку громадян становлять 468,5 млрд грн — на 47,6 млрд грн більше, ніж у 2025 році.
І справа не в тому, що держава витрачає багато. Набагато гірше те, що частину коштів витрачають на «всіх підряд», без перевірки доходів і реальної потреби. І це створює системну проблему.
Так, програма «Національний кешбек» (еКешбек) передбачає виплати до 3 тис. грн на місяць за придбання товарів українських виробників, однак її ефективність залишається сумнівною.
За неповний 2024 рік Мінекономіки оцінило ефект програми у 0,001% ВВП, що в межах статистичної похибки, у наступні роки розрахунки не проводились.
Крім того, програма розроблена таким чином, що вона поширюється на великий та середній бізнес і не охоплює малий (підприємців на спрощеній системі з програми виключено), що фактично дискримінує дрібний бізнес. Видатки держбюджету на цю програму оцінюються у 5,6 млрд грн на рік.
Програма кешбеку на пальне (15% на дизель, 10% на бензин, 5% на автогаз, до 500 грн/місяць) є регресивною за своєю природою: власники автомобілів з вищим рівнем споживання отримують більшу абсолютну суму відшкодування, незалежно від рівня доходів.
Програма, яка коштує бюджету 5 млрд грн на рік, де-факто субсидує споживання переважно імпортного палива замість підтримки вразливих домогосподарств.
Програма «Зимова тисяча» передбачає разову виплату широкому колу одержувачів без верифікації рівня їхніх доходів або майнового стану, видатки держбюджету на цю програму оцінюються в 17 млрд грн на рік.
Нещодавно анонсована одноразова виплата пенсіонерам охоплює близько 13 мільйонів осіб — майже половину фактичного населення країни. За наявними даними, серед отримувачів — понад 1,5 млн осіб з пенсією вище 10 тис. грн на місяць. Видатки на цю програму оцінюються в 19,5 млрд грн на рік.
У підсумку — близько 45 млрд грн на рік витрачається на програми з сумнівною адресністю. Але уряд, який виконує анонсовану президентом підтримку, це не хвилює, адже прямі виплати допомагають владі знижувати соціальне невдоволення.
Володимир Дубровський, старший економіст Центру соціально-економічних досліджень CASE Україна, пише: «Роздача грошей — дуже поганий спосіб купівлі дешевої популярності, але саме його уряд використовує на повну.
Нацкешбек — це взагалі лобістсько-протекціоністська ганьба, яка свідомо і навмисно дискримінує мікробізнес як на етапі виробництва, так і на етапі реалізації».
У 2026 році держава запланувала роздати вже 55 млрд грн, пише видання «Українська правда». Тоді як видатки на освіту на початку 2026 року майже не змінилися порівняно з 2023—2025 роками, а на охорону здоров’я — поступово падають. Чудовий матеріал, на що можна було б розумно витратити гроші, які роздає уряд за наказом офісу президента.
Так, безумовно, є програми, які працюють: єВідновлення, єРобота, «5-7-9», єОселя. Вони або адресні, або мають вимірюваний економічний ефект, але ми недофінансовуємо те, що реально дає результат.
Є критично недофінансовані речі, наприклад, страхування воєнних ризиків: потрібно 5 млрд євро/рік, а передбачено лише 1 млрд грн, тобто менше, ніж 0,5% від потреби.
Аналітичні центри не тільки критикують дії уряду і президента, а й пропонують своє бачення. Олександра Бетлій, провідна наукова співробітниця Інституту економічних досліджень та політичних консультацій, звертає увагу: «Слід запроваджувати адресну підтримку, тобто — для бідніших верств населення. Не треба нацкешбеком та іншими програмами допомагати тим, хто не відноситься до бідних, це дорого. І держава у війні не може собі цього дозволити. А далі справді треба рахувати, чи зекономити ці кошти, чи спрямувати на інші цілі, які можуть більше вплинути на розвиток економіки».
Фахівці звертають увагу: запровадження навіть мінімальної верифікації — наприклад, перевірки наявності нерухомості понад встановлену норму або транспортних засобів через доступні реєстри — дозволило б скоротити видатки на програму, зберігши підтримку для дійсно вразливих верств населення.
Необхідно скасувати регресивні програми, зокрема, паливний кешбек, перенаправити кошти на підтримку ВПО, родин військовослужбовців і малозабезпечених, збільшити фінансування страхування воєнних ризиків, зобов’язати Мінсоцполітики та Мінекономіки забезпечити прозору оцінку ефективності всіх програм.
Соціальні витрати без адресності — це розкіш, яку Україна не може собі дозволити під час війни.
Нагадаємо, що уряд України вирішив продовжити дію програми «Національний кешбек» іще на два роки — до 30 квітня 2028 року. 8 травня Кабмін схвалив зміни до бюджету-2026. Голосування заплановано через два тижні, тобто 26-28 травня. Але 40 млрд грн на Резервний фонд, з якого фінансується кешбек, уже анонсовано.
Чекаємо на альтернативні проєкти, щоб позбавити уряд можливості й далі неефективно витрачати ваші кошти. Ну а поки що — хоча б підписуємо відповідну петицію!
