Хто воює, а хто розкошує. Услід за війнами — цифровий концтабір

Хитросплетіння воєн, ідентичність назв військових дій усе більше вказують на їх спільне походження та узгодженість.

 

Декілька тижнів тому Дональд Трамп заборонив називати конфлікт в Ірані «війною», а лише — спеціальною військовою операцією (СВО).

 

Низка аналітиків вважають, що це не тому, що Трамп наслідує путіна, а тому, що це дало йому право без дозволу Конгресу США розпочати військові дії в Ірані. 

 

З іншого боку, однакова назва ще раз підтверджує те, про що ми неодноразово писали — війни, що переростають у єдину велику м’ясорубку розробляються в єдиному центрі переформатування світового порядку. 

Щоправда, наступного дня Трамп забув, що в Ірані йде СВО й заявив, що війна майже закінчена — майже всі стратегічні цілі знищено, залишилось декілька. Через два тижні Трамп сказав, що війна не закінчена, але близька до завершення.

 

«Ми цю війну точно виграємо й ми випереджаємо розклад», — здав базу президент США. 

 

Ого! Виходить і розклад війни є. 

 

Також президент США заявив, що йому не потрібні союзники, а згодом у тому ж виступі «наїхав» на них, що вони не допомагають США у війні проти Ірану. 

 

Так само заявляв і про Ормузьку протоку: то вона не потрібна, то, якщо Тегеран її не розблокує, США вдарить по стратегічних і ядерних об’єктах.

 

Це не деменція, не зсув «по фазі», як про це чимало кажуть і пишуть. Це шлях виконання поставлених закуліссям перед американським лідером задач. Він грає як уміє. І ми про це також писали: кожен президент по-своєму виконує свою роль, але в єдиному сценарії.

 

Реагуючи на закид Трампа, прем’єр-міністр Іспанії Педро Санчес нагадав, що 23 роки тому Мадрид уже підтримував Вашингтон. Тоді США втягнули Іспанію у війну з Іраком, метою якої було знищення ядерної зброї Саддама Хусейна та встановлення демократії. Однак, за словами Санчеса, ніякої ядерної зброї в Іраку не було знайдено. 

 

«Ви не зможете обманути нас вдруге», — заявив прем’єр-міністр Іспанії. 

 

Жодна з країн не існує сама по собі. Усі вони пов’язані вищим, тіньовим керівництвом, а значить, такі заяви не випадкові. Як і висловлювання голови офісу президента України Кирила Буданова. 

 

«Іноземні союзники просять Україну обмежити удари по нафтових об’єктах рф через підвищення світових цін на паливо», — заявив ексголова ГУР Кирило Буданов. Як мило!

 

Якщо Європа не збирається підключатись до чужого конфлікту, то логічно вона готується до свого. І це не про минуле. Це — дистанціювання. Європа зараз вибудовує свою лінію і готується до того, що може розпочатись у її країнах. 

Іран же грає на розбіжностях між США та Європою. Тегеран сигналізує: доступ через Ормуз можливий, але не для всіх. Окремим європейським країнам дають зрозуміти: прохід можливий.

 

І це не жест доброї волі, це — стратегія розділити союзників. Європа все частіше каже: це не наша війна і не спішить брати участь у воєнній операції в Ормузі.

 

У Вашингтоні інший настрій: США продовжують тиснути на європейських союзників, вимагаючи підключитись до забезпечення судноплавства та стабілізації нафтових ринків. 

 

Деякі фахівці вважають, що іранська східна дипломатія зможе спрацювати на короткій дистанції, але вона приречена на провал. Мовляв, тому що США не відмовляться від власних спроб відкрити Ормуз. 

 

Але доки США будуть зважуватись на певні дії, чи зможе Захід зберегти єдність, чи Ормуз стане точкою розколу всередині НАТО. У цій «грі» за нафту Іран б’є не лише по ринках, він б’є по єдності Заходу. 

 

Іран бачить, як різко слабне Трамп, і оцінює його неспроможність вдатися до широкомасштабної наземної ескалації. Тому він провокує його емоції і перевіряє готовність до дій, не даючи жодного шансу йому претендувати на мирну угоду.

 

Інформагентство CNN зазначило, що Ормузька водна артерія, через яку проходить п’ята частина нафти і СПГ, стала найпотужнішою зброєю ісламської республіки. Із його правом встановлювати плату за прохід танкерів, яка може приносити йому до мільярда доларів щороку.

Це ще один прямий виклик Трампу, який мріє збагатитись на поразці Ірану. Це головна мотиваційна пружина, яка штовхає Дональда Трампа на ризиковані авантюри й афери — бізнес-стратегія. Будь-яке його рішення безпосередньо чи опосередковано пов’язано із отриманням вигоди.

 

Скажімо, як-от його маніпулювання із заявами про мирні переговори з Іраном, які за 15 хвилин до їх оголошення в соцмережі призвели до операцій із цінними паперами на фондових ринках на мільярди доларів. 

 

У цій ситуації розвиток подій оцінюються переважно за зовнішніми факторами.

 

Але є промовисті деталі, які можуть свідчити про зміну президентом США орієнтації в хаосі, який він створив.

 

Звільнивши улюблену генпрокурорку Емм Бонді за неспроможність приховати компромат у файлах Епштейна, емоційно розкритикувавши закохану в нього речницю Керолайн Левітт, Трамп хоче змінити значну частину свого уряду — найбільш відданих і слухняних.

 

Трамп шукає вагому причину, щоб припинити допомогу Україні, навіть за гроші Європи за програмою PURL. Війна в Ірані, здавалося, створила для цього майже ідеальні умови — зброя потрібна США та Ізраїлю.

 

Лише через широкий проукраїнський компроміс у Конгресі серед виборців Дональд Трамп не наважується зупинити допомогу. З точки зору будь-якої логіки та історії воєнних стратегії, американський президент для впевненого і переможного вторгнення в Іран мав би спочатку примусити росію піти на зупинення війни в Україні.

 

У будь-якому форматі: припинення вогню на 2–3 місяці, перемир’я для підготовки мирного договору або замороження воєнних дій на час роботи якоїсь комісії гарантів, волю яких не можна ігнорувати.

 

Війною з Іраном Трамп, навпаки, створив ідеальні умови для путіна, розв’язавши йому руки.

Як би ми не намагалися зберегти миротворчу місію Трампа у переговорах Києва з москвою, Америка по суті вийшла з них, прикриваючись війною в Ірані. Вакуум арбітра чи посередника намагаються заповнити європейці.

 

Але спроба Макрона через своїх радників Бонна і Бухвальтера сісти за переговорний стіл закінчилась у москві провалом. Ушаков, як пише Financial Times, узагалі послав їх на три відомих букви.

 

Ще гірше те, що Трамп і його радники не розуміють або свідомо ігнорують факт, що війна в Ірані є лише продовженням війни росії в Україні. Саме росія разом із Китаєм можуть виявитись головними бенефіціарами цієї війни, інтенсивно мілітаризуючи Іран.

 

Одночасно іранська війна мала б стати дзеркалом для України, для нашої рішучої зміни.

 

Водночас у цьому безумстві воєн одна з найобговорюваніших поточних тем останнього тижня — збиття американського винищувача F-15 над територією Ірану. Два члени екіпажу катапультувались.

 

Одного пілота врятували завдяки складній рятувальній операції, другого — ще шукають, тож його доля поки залишається невідомою. 

 

Ідеться не стільки про сам факт збиття, а про те, що війна між США та Іраном виходить на новий рівень. Це перший підтверджений випадок знищення американського винищувача в цьому конфлікті.

 

І він демонструє, — незважаючи на масовані атаки США та Ізраїлю, Іран усе ще здатний наносити удари американській авіації. 

 

Важливо, що в сучасних міждержавних безумствах збитий літак — не просто втрата техніки, це — сигнал, що ціна війни росте.

Так само, як і росте знецінення людських життів в російсько-українській війні. У ній фізично не постраждав жоден олігарх, чи топ-чиновник з високих кабінетів. Як і не постраждало їхнє накрадене майно. Війна збагачує «обраних».

 

Вони підіймають собі зарплати, продовжують їздити за кордон та купувати там нерухомість. Смачно їдять, гарно відпочивають, грають у покер, розважаються з дорогими повіями, поки в державі ллється кров пересічних українців. І ці «обрані» — грають у свої ігри, аби війна продовжувалась. 

 

А днями президент рф владімір путін підтвердив, що фінансує... Україну. Відео з його виступом є на просторах інтернету. Зі слів кремлівського диктатора, росія платить гроші Україні за транзит газу. Ну добре, й за ці гроші Україна купує зброю, щоб убивати не розумних окупантів — «гоїв». 

 

Путін оприлюднив цифру: за час повномасштабної війни Україна від рф отримала транзитних більше 3,5 млрд доларів. Котрі, ймовірно, Київ витрачає і на війну. Тож кому вигідно її закінчувати? 

 

Бізнес на крові. Як його зупинити? Це проблема, адже за «бал» заплачено. Кривава вистава продовжується і цинічний світ їй аплодує.

Водночас світ готують до автономії інтернету. Аби ми не могли з іноземних джерел дізнаватись про суми, якими обертає війна. У різних країнах уже це почали робити, заганяючи в регіональні платформи.

 

Світ готують до того, що міждержавного інтернету може не бути зовсім. Спочатку людей переведуть у закриті платформи, месенджери — контрольовану екосистему, щоб при відключенні інтернету зв’язок не щез зовсім, але став тотально контрольованим. 

 

Кабелі, вузли, точки обміну стануть вразливими, їх «переріжуть» і світ поділиться на цифрові зони. 

 

Нагадаємо, що жодна країна не діє самостійно. Рішення про відключення інтернету вже прийнято. Інтернет будуть відключати, прикрившись погрозами. Але це не виглядатиме, як різке відключення одного дня.

 

Спочатку — поступове стискання. Збої серверів, падіння платформ, уповільнення, обмеження. Потім обмеження в окремих країнах, блокування і лише після цього в кожного регіону буде свій інтернет з різним доступом, обмежений, розділений та контрольований. 

 

Повний обрив — це хаос, що вдарить по всіх і по тих, хто керує. А от кероване обмеження — це вже контроль. Наймовірніше, пояснюватимуть загрозами різного рівня, щоб народ повірив — так склалась ситуація. Але перед настанням цифрового концтабору мають відбутись такі страшні війни, що йдуть сьогодні. Це вагома причина інтернет-ізоляції, контролю та переформатування світу.