Човен за викликом: цього року напівзабуте водопілля повернулося до жителів п’яти регіонів

Перша непрохана вода в Ізюмській громаді з’явилася в середині лютого. Цей район розташований на півдні Харківщини, тому як тільки вщухли сильні морози, тут одразу нагадав про себе засніжений Сіверський Донець.

 

У результаті до приміських дворів «навідався» паводок. Ситуація стала ще більш складною після рясного дощу, який випав наприкінці місяця. Аби допомогти землякам, місцева громада терміново переписала бюджет, видавши потерпілим по 20 тисяч гривень для відновлення домогосподарств. В якості підтримки, людям надали ще й гуманітарну допомогу. 

 

Втім подібна турбота не вирішить цю проблему комплексно. За словами місцевих жителів, раніше усі потоки тут збігали до яру, який комунальники протягом багатьох років необачно засипали сміттям. Відсутність природнього стоку, на їхню думку, й спричинила цю біду. 

 

Загалом в Ізюмі непрохана вода затопила 139 подвір’їв, піднявшись подекуди просто на вулиці до 50 сантиметрів. Викачувати її насосами довелося з дворів, погребів та зливних ям. Комунальники також прочистили «ливньовки» і стічні труби. 

 

А у Нововодолазькій громаді розбушувалася річка Мжа, змивши плити місцевої переправи. Тепер жителі одразу трьох сіл не можуть доїхати ні до центрального селища, ні до залізничної станції, що зв’язує їх з Харковом.

 

«Сказати, що повністю відрізані буде неправильно, тому що є альтернативний рух, — повідомив «Суспільному» староста села Рокитне Сергій Дідусенко. — Поруч розташована залізнична станція Ордівка. І багато місцевих жителів їздять до Харкова цим маршрутом. Але людям, наприклад, з Мокрої Рокитної треба давати гак десь близько 12 кілометрів, щоб дістатися залізничної станції. А мешканцям Рокитного — п’ять-шість кілометрів. Крім того, до нас ходили автобуси з Харкова і Нової Водолаги, але зараз це неможливо».

 

Зруйновану річкою переправу збудували минулого літа біля старого аварійного моста, у якому давно утворилася півтораметрова діра. Втім, і нова конструкція не простояла довго. Особливо сумна ситуація через це склалася у Мокрій Рокитній, де немає ні магазинів, ні аптеки, ні медичного пункту. Амбулаторія працює в Рокитному, але дістатися до неї можна лише в об’їзд. Пенсіонерам така задача не під силу.

Епіцентром стихійного лиха на Одещині через стрімке підняття рівня води в річці Тилігул став Березівський район. Там залило всі дороги, тому рятувальники на піку повені перевозили людей човнами. По-іншому відвідати місце роботи чи магазин не було жодної можливості.

 

«У селі Чижове затоплений єдиний в’їзд до населеного пункту, — повідомила пресслужба ДСНС у телеграмі. — Рятувальники спільно з місцевою пожежною командою організували переправу для мешканців за допомогою спецтехніки. На мосту водолази роздрібнили кригу, щоб пришвидшити рух води. У місті Березівка зробили захисний насип з піску, щоб перегородити шлях воді. У селі Вікторівка вода підійшла до присадибних ділянок, тому рятувальники ДСНС моніторять ситуацію 24/7».

 

З цієї ж причини довелося прочистити водоскиди у ставках сіл Яснопіль, Михайлівка та Новогригорівка. Місцеві жителі кажуть, що така біда останній раз до них приходила 25 років тому.

 

Потім через засушливі весни та літо про підтоплення трохи забули, але цього року водна стихія розгулялася знову. Рятувальникам довелося розвозити човнами по хатах ліки та продукти. Рівень води подекуди сягав півтора метра. 

 

А жителі села Маринівка, що на Миколаївщині, пережили, без перебільшення, справжній стрес. Потік буквально шумів у них по дворах, стрімко заповнюючи собою все навкруги. У паніці селяни почали розривати дорогу, щоб відвести повінь від своїх дворів.

 

Подекуди рівень води сягав півтора метра. У свою чергу, Братська громада залишилася на деякий час без світла, оскільки там затопило ЛЕП і трансформатори. Аби дістатися до цих енергетичних об’єктів і полагодити їх, електрики пливли човнами. 

 

Миколаївщина через холодну зиму і підтоплення полів може втратити також до 10 відсотків урожаю озимих культур. «У регіоні цього року було посіяно озимі на площі 700 тисяч гектарів, що на п’ять відсотків більше, аніж торік, — розповів головний спеціаліст відділу агропромислового виробництва департаменту агропромислового розвитку Миколаївської ОВА Володимир Афанасьєв. — Під час зими рослини зазнали певних пошкоджень, але вони не критичні. Проте на окремих ділянках зафіксовано випадки суттєвого підтоплення полів, що призведе до додаткових втрат».

Цього року на Кіровоградщині вода до деяких населених пунктів увірвалася стрімким потоком, перетворивши дороги на бурхливі річки. Жителі міста Мала Виска розмістили в інстаграмі відео, де чути шум води, що постійно прибуває. За їхніми словами, вони щороку просять владу побудувати тут дренажну систему, проте на це прохання так ніхто і не відреагував. 

 

Загалом у регіоні в зоні підтоплення опинилося 26 громад. Причина — підвищення рівня води у місцевих ріках. В Інгулі він зріс до 133 сантиметрів, на Великій Висі — на 243 сантиметри, на Ятрані — на 62, на Чорному Ташлику — на 355.

 

«Ця ситуація є природним явищем, яке розвивається дуже динамічно, — пояснила ситуацію «Суспільному» начальниця регіонального офісу водних ресурсів Катерина Гайдук. — Особливих заходів у таких умовах неможливо вжити, тому що спуск води з водосховищ триває не менше двох тижнів. Водосховища наразі переповнені, ріки переповнені, тому для того, щоб спускати воду, треба мати територію, на яку ми будемо її випускати. Нині таких ємностей немає». 

 

На Черкащині вода наробила біди у селах Думанці, Чубівка та Вергуни. Там частина сільськогосподарських угідь стала непридатною для польових робіт. Одна з причин — руйнування шлюзу дамби на річці Тясмин.

 

Місцеві фермери скаржаться на те, що у зоні підтоплення вода зійде не скоро, тому посівну тут можна буде почати лише в середині травня. Поки що ж поля тут перетворилися на ставки, де хоч рибу лови. 

 

Загалом в Україні цьогорічне весняне водопілля спричинило майже 800 випадків підтоплень, проте, на щастя, значних руйнівних паводків рятувальники не зафіксували. Впоратися з проблемою поталанило за допомогою човнів, насосів і спеціальної техніки.

Останнім часом наша матінка-природа стала непередбачуваною і дуже примхливою, тому сюрпризи на кшталт підтоплень можуть втратити сезонний характер. Скажімо, взимку фактично весняна відлига нерідко чергується з лютим морозом, після якого йдуть рясні зливи. Ґрунт в таких умовах не встигає накопичувати вологу, тому поверхневі стоки формуються надзвичайно швидко. Куди піде бурхлива ріка, передбачити складно.

 

«Україна вже живе в новій водній реальності — і до цього виклику причетний кожен, — повідомила «Фокусу» лідерка екологічного руху Let’s do it Ukraine Юлія Мархель. — Великі води є індикатором рішень минулого, стану інфраструктури та нашого ставлення до природи. Сьогодні нам потрібні не точкові реакції, а стратегічні зміни: відновлення природних екосистем, відповідальна водна політика й культура співіснування з довкіллям. Кожна громада і кожна людина може впливати на ці процеси. Вода може бути загрозою або ресурсом відновлення — усе залежить від наших дій уже сьогодні». 

 

На думку фахівців, гідрологічні ризики в Україні формувалися роками. Однією з причин стало бездумне осушення боліт, які виконували функцію накопичувачів і регуляторів стоку. А також скорочення річкових заплав, що давали простір розливам.

 

Тепер вода, через відсутність природних буферів, збирається в руслах і виходить на території, зайняті містами і селами. Загалом масштабні осушувальні проєкти та урбанізація призвели до того, що водно-болотні угіддя сьогодні вважаються найбільш вразливими природними комплексами.  

 

Ускладнила ситуацію і війна. Рашисти в районі бойових дій мінують берегові зони, нищать локальні дамби і шлюзи, тому водні потоки стали некерованими. І оскільки зливні системи населених пунктів зводилися ще за царя Панька, вони не витримують потужних повеней. 

 

Аби вирішити проблему підтоплень, екологи радять серйозно зайнятися оздоровленням річок. Серед ключових кроків — демонтаж застарілих гідротехнічних споруд, що, перегороджуючи русла, порушують навколишню екосистему. Значна частина цих об’єктів потребує капітального ремонту через аварійний стан, але вартість самих робіт не виправдовує коефіцієнт корисності самих споруд. 

 

Річки також потрібно регулярно чистити від сміття і охороняти від забудовників та аграріїв, адже ті нищать прибережні зони. Найкраще ці території засаджувати деревами. Така рослинність затримує забруднювачі, зменшує змив ґрунтів у воду та захищає береги від ерозії. 

 

Паралельно екологи наполягають на ренатуралізації русел — поверненні річкам їхньої природної звивистості, що допоможе стабілізувати екосистему. Так зване «випрямлення» у минулому призвело до збоїв у водному режимі, зменшення біорізноманіття та підвищення ризику паводків. У контексті змін клімату ці заходи набувають ще більшого значення, бо природа може швидко адаптуватися до нових реалій, якщо їй ніхто не заважатиме.