Чия війна? США та країни Перської затоки в близькосхідному глухому куті

США почали різко розмовляти із союзниками по НАТО після відмови Європи брати участь у війні проти Ірану. У Вашингтоні звучать уже не прохання, а погрози. Американський президент Дональд Трамп заявив, що відмова НАТО допомогти — «дуже дурна помилка».

 

Він попередив, що в Альянсу може бути «погане майбутнє». Фактично, це прямий сигнал — Вашингтон незадоволений і запам’ятає цю відмову. 

 

У Європі відмова була не менш жорсткою. Німеччина, Франція, Іспанія, Італія та інші європейські країни заявляють: це — не наша війна. Європейські лідери підкреслюють: їх не консультували, цілі операції не зрозумілі, а ризики ескалації занадто високі. Але в США відповідають більш жорсткою риторикою.

 

Глава Пентагону Піт Хегсет звинувачує союзників у невдячності та в небажанні розділити відповідальність. 

 

Віцепрезидент Джей Ді Венс, котрий давно критикував європейців за залежність від США, тепер фактично підтримує цю лінію тиску. 

 

Суть конфлікту проста: Америка хоче коаліцію, Європа не хоче втягуватись у війну на Близькому Сході. І це вже не просто розбіжності, це — тріщина всередині самого НАТО. 

 

Уперше за тривалий час європейці відкрито кажуть — підтримка США не автоматична. І тепер головне питання: якщо навіть у такому конфлікті НАТО не діє єдиним фронтом, то яким буде загалом Альянс у майбутньому?

З іншого боку, тиск США на європейські країни йде на фоні фейків чи то про загибель, чи то про важке поранення прем’єр-міністра Ізраїлю Бенджаміна Нетаньягу. Офіційного повідомлення щодо цього немає.

 

Є чимало розмов, версій та різних відео, що не збігаються з реальним часом, а декотрі — згенеровані штучним інтелектом (ШІ). Скажімо, нещодавно в мережу було викладено відео, на якому Нетаньягу повідомив про знищення чергових двох ватажків терористів.

 

І все ніби нормально, й усі б повірили, якби не один нюанс — відеокартинка. Фотоматеріал для штучного інтелекту використали минулорічний — за 25 серпня 2025 року.

 

Ті ж самі люди за столом, сидять у тій же послідовності, в тому ж одязі, те ж приміщення і фон. Усе ідентично тому, як було в 2025 році. Тобто взяли минулорічне фото й алгоритмом ШІ згенерували з нього відеоролик. 

 

І саме зараз країни Перської затоки несподівано посилюють тиск на Дональда Трампа. За даними Reuters, арабські союзники США тепер закликають Вашингтон не зупинятися на півшляху у війні проти Ірану й довести операцію до повного послаблення його воєнного потенціалу. А це різкий поворот.

 

Адже зовсім недавно чимало з них виступали проти війни. Однак після ударів Ірану по аеропортах, нафтовій інфраструктурі та морських портах настрій країн регіону помінявся кардинально.

 

Держави Затоки аргументують — якщо Іран залишити достатньо сильним, він зможе знову загрожувати головній артерії світової економіки — Ормузькій протоці, через яку проходить близько 20% світової нафти.

 

Фактично мова йде про страх постійного шантажу. Одне з джерел у регіоні прямо каже: якщо США зупиняться зараз, країни Перської затоки залишаться сам на сам з Іраном. І тут криється парадокс.

 

З одного боку, держави Затоки хочуть, щоб США довели справу до кінця. З іншого, вони самі не спішать вступати у війну. Тому що ризик удару у відповідь з боку Ірану занадто високий.

 

Будь-яка пряма участь може перетворити міста, нафтові термінали, інфраструктуру країн Затоки на цілі. Тобто така собі стратегія: підтримка — так, а участь у війні — ні. 

 

Експерти називають це розрахованою стриманістю. Країни близькосхідного регіону балансують між двома загрозами: слабкий Іран — це ризик у майбутньому, а велика війна — це ризик зараз.

 

І в цьому головний стратегічний глухий кут. Вашингтон хоче коаліцію. Перська затока хоче результату. Але ніхто не хоче платити ціну прямої участі. І тепер головне питання — чи зможе Трамп завершити цю війну без повноцінної підтримки союзників? 

 

Арабські країни Затоки не просто бояться Ірану як потужного збройного противника. А ще й через повалення режиму аятолл (шиїтське духовенство), відповідальності перед ісламським релігійним світом за участь в нападі на Іран на допомогу «кяфірам» (невірні, не мусульмани) — США та Ізраїлю. 

 

Війна набирає обертів. Сполучені Штати перекидають зараз на Близький Схід десантну групу — близько 5 тисяч морпіхів та моряків. Зрозуміло, такі сили не тримають про всяк випадок. Морська піхота — не інструмент спостереження, важіль входу суходолом. Тож іде завершальна підготовка до воєнних дій в Ірані на землі. 

 

Тим часом КНДР заявляє про готовність ударити по Європі та США ядерною зброєю, якщо буде прямий удар по росії. 

У цей час навколо Нарви розкручують тему «Нарвської народної республіки». Нарва — це третє за величиною місто в Естонії. Воно на березі однойменної річки, яка є кордоном з росією.

 

Це місто переважно російськомовне. Воно відоме своєю фортецею, що протистоїть російській Івангородській споруді, та стратегічним розташуванням на Балтійському морі. 

 

Нарва — це тригер. Створюється привід, щоб потім сказати, що там потрібно було захистити російськомовне населення. На території НАТО. Хоча сценарій уже відпрацьований в українському Криму та Донбасі. Нічого нового. 

 

А тим часом Іспанія підписала з Україною воєнні та оборонні домовленості. За ними Мадрид отримує український військовий досвід, у відповідь — збільшує допомогу Україні та вкладається у спільне виробництво.

 

Іспанія не просто так просить в України поділитися досвідом війни. Країна переходить з режиму очікування в режим підготовки. Удари, енергетика, блекаути, дрони, воєнний час — це також й іспанське майбутнє. 

 

Як ми вже зазначали, українські військові фахівці вже перебувають на Близькому Сході, а сама Україна все глибше втягується в іранський воєнний контур, де Іран попередив Україну про ймовірність ударів у відповідь. 

 

Водночас у Європі вже не перший рік мешканцям розсилають поради — методички з інструкціями як жити без світла, води, зв’язку та нормальної логістики. 

Тим часом гучніше почав звучати голос Кишиніва. Молдова планує операцію з повернення у свій склад Придністров’я. Уперше з 2003 року країна надала партнерам план територіальної цілісності.

 

У ньому головним пунктом є демілітаризація та демократизація окупованого російською федерацією регіону. Тож Кишинів відкрито готується до виводу російських сил та повернення Придністров’я під свій контроль.

 

Наразі йде активна підготовка юридичного обґрунтування майбутніх дій. 

 

Тобто Молдова готується до війни. На тлі того, що війна між росією та Європою розглядається як неминучість, заявка від Молдови на свою територію просто зроблена заздалегідь.

 

Кишиневу потрібно використовувати момент і він це робить, фіксує: це — наше. Молдова показує партнерам свою повну готовність та створює основу для подальших воєнних дій. 

 

А нещодавно парламент республіки Молдова у першому читанні проголосував за вихід із СНД. 

 

Ініціатором виступило МЗС країни. Рішення пояснюють, зокрема, порушенням росією принципів СНД щодо поваги до територіальної цілісності України, Грузії та Молдови.

 

Після остаточного виходу держава зможе зекономити близько $180 тис. щорічних внесків і планує зберегти співпрацю з країнами СНД у двосторонньому форматі. 

 

Звісно, будь-який рух у Придністров’ї — це зіткнення. І в сценарії повного переформатування світу саме ця територія — ще одна ідеальна точка для відкриття чергового фронту. 

Війна всіх проти всіх вивела як на внутрішньоукраїнську, так і на міжнародну арену головний інструмент політичного тиску та шантажу — зростаючу ціну на газ.

 

Та загалом призвела до дефіциту нафтогазових ресурсів. Обмеження доступу — це реальність, що також розповзається по всьому світу. 

 

Шрі-Ланка вводить розподіл палива за номерами машин. 

 

Велика Британія розглядає систему талонів. 

 

Країни Європи фіксують різке зростання цін. Варто зазначити, обмеження готуються зарання. 

 

Єгипет офіційно вводить обмеження на електрику та роботу бізнесу. Скорочують години роботи, відключають освітлення, зменшують споживання. 

 

Туреччина, Балкани, Близький Схід, Тайвань, Придністров’я, Ормуз, з АЕС та енергетикою — усе одночасно входить у заглиблений стан нестабільності. 

 

Іран закликає людей покинути нафтохімічні об’єкти в країнах Перської затоки. А це вже зовсім інший рівень.

 

Окрім фізичного обмеження ресурсів, триває підготовка ударів по енергетиці та доступу до палива нових господарів становища. Тих, хто запустив цей сценарій.

 

Днями Ізраїль атакував найважливішу критичну енергетичну споруду Ірану, що забезпечувала 70% внутрішньої потреби газу країни, паливом підстанції та була основою для електроенергії. 

 

Ринок реагує миттєво: в ціні падає золото, срібло, криптовалюта, зате росте вартість нафти. 

 

Уже зовсім без світла Куба. Іран от-от буде відключеним. Європа готується до цього. 

 

Китай готує виснаження — системний тиск по всіх напрямках. Водночас країна масово переробляє старі винищувачі на дрони-камікадзе та стягує їх до кордонів Тайваню. Пекін також відпрацьовує сценарій війни. 

 

Ну а паливо — не просто бензин. Це — логістика, транспорт, армія, економіка, продукти харчування, підготовка всього населення до життя в умовах серйозної дестабілізації. 

 

Ланцюжок режиму обмеження в реальному часі зачепить усіх. І ми неодноразово про це писали. 

 

Водночас, конфлікт має всі ознаки розширення та втягнення все більшої кількості країн у планетарну зарубу.