Мутні «пряники»

Солодку назву особняк по вулиці Максимільянівській, 11отримав не випадково. Його фасад буквально «всипаний» великою кількістю, переважно, неоготичних елементів, що створює відчуття багатства і строкатості.

 

Будівля нагадує святковий пряник і тому, що її автори не пошкодували для оздоблення веселих кольорів. І хоча сьогоднішні відтінки фахівці вже не називають автентичними, ідея різнобарвності зберігається за класикою. 

 

Є у цього красивого будинку і ще одна особливість. «Будівля має статус місцевої пам’ятки архітектури, але має дуже виразну архітектурну композицію, яка його вирізняє не лише з композиційної забудови вулиці, а й всього району, — повідомив Суспільному архітектор-реставратор, співзасновник ГО «Платформа урбаністичного розвитку» Віктор Дворніков. — Це маєток замкового типу, якщо можна так висловитися. Він зведений на вільнішій ділянці і, коли йшло будівництво, вся вулиця була вільна від забудови, тому він не вписувався в містобудівний контекст. Він — окремо розташована виразна будівля».  

 

За словами фахівця, для повної композиційної гармонії тут варто розбити парк або сквер, завдяки чому Харків отримав би розкішний синтез архітектури і природи.

 

«Для міста це унікальний об’єкт, — каже він, — бо в центральній частині в нас майже не збереглося окремо розташованих садиб, особливо з таким виразним об’ємно-просторовим рішенням». 

Зовнішній вигляд «Пряничного будинку» сьогодні викликає глибокий сум. Складається враження, що пам’ятка архітектури давно втратила господаря й покинута напризволяще.

 

Але в реальності ситуація якраз протилежна, оскільки своє право на неї виборюють одразу кілька інстанцій.

 

З одного боку за особняк горою стоїть Харківська обласна прокуратура, доводячи статус державної власності. З іншої — ГО «Харківське медичне товариство» і ще низка організацій, які украй заплутали і так непросту історію. 

 

З державною власністю ніби все гаразд. Її статус, на клопотання прокуратури, підтвердив департамент реєстрації Харківської міськради, чітко зазначивши, що власником будівлі на Максиміліанівській, 11 є саме держава. 

 

Втім, суд визнав право власності, навпаки, за ГО «Медичне товариство», здійснивши екскурс у сиву давнину. Схоже, аналіз сьогодення через тотем «печенігів», стає модною темою. Цього разу фактор спадковості підтвердили завдяки «радянській цивілістичній доктрині». Ось пряма цитата з остаточного рішення.

 

«...Суд погоджується з доводами ГО «Харківське медичне товариство», що майно громадських організацій визнавалося у радянській цивілістичній доктрині соціалістичною власністю у формі власності кооперативно-колгоспної, а не власності державної, через що власником майна громадських організацій відповідно до релевантних приписів радянського цивільного законодавства, чинного у 1944 році й у пізніші роки, були самі ці громадські організації, а не держава. Наведене, у свою чергу, переконливо свідчить, що передача відповідно до постанови Виконавчого комітету Харківської міської ради депутатів трудящих № 58 від 15 січня 1944 року будівлі літ.

 

А-2 по Адреса-24 «Будинку лікаря» як структурному підрозділу Харківського наукового медичного товариства мала наслідком зміни форми власності такої будівлі, незважаючи на те, що в самій вказаній постанові взагалі нічого про правовий титул, на якому передається будівля, не говориться. Зазначене повністю узгоджується з тим, що будівлі та споруди могли передаватися (у тому числі й громадським організаціям) незалежно від вартості таких будівель і споруд за постановою виконавчих органів місцевих рад».

 

А далі згадуються постанова РНК СРСР «Про порядок передання державних підприємств, будівель та споруд» від 15 лютого 1936 року за № 254, статті Цивільного кодексу УРСР 1963 року та частина 2 статті 10 Конституції СРСР 1977 року. 

 

В історії з правонаступництвом згадується і той факт, що в будинку Сомова за царя діяло «Медичне товариство», засноване ще у 1861 році. Отож нинішня однойменна громадська організація має право займати це приміщення й далі. Власне, чого б і ні, якби «квартиранти» пам’ятки архітектури могли дбати належним чином про її збереження самостійно. Але, схоже, з цим у них виникли серйозні проблеми.

 

Залишити за собою «Пряничний будинок» «медикам» допомагають обслуговуючий кооператив «Дубки-Харків» та Асоціація ОСББ «Перша харківська асоціація ОСББ». Вони нібито сперечаються за будівлі та гаражі за іншими адресами, а насправді підводять суд до того, що особняк Сомова точно має належати ГО «Харківське медичне товариство». 

 

Їхня участь у цій історії викликає багато запитань. «Про ситуацію з будинком я дізналася зовсім недавно, — каже громадська діячка, співзасновниця волонтерської групи Help Army, директорка благодійного фонду «Харків з тобою» та правнучка архітектора Бекетова Олена Рофе-Бекетова. — І мені відомо тільки те, що це дуже заплутана історія. Учасників справи, начебто і не дотичних до неї, багато, об’єктів теж — і будинок на Максиміліанівській ніби хотіли заховати поміж інших питань. Не тільки будинок, а й земельна ділянка під ним перейшли за рішенням суду у приватну власність. А як це місто її віддало? І чи віддало? Узагалі, усе це видається щонайменше дивним». 

 

Як експлуатують архітектурну пам’ятку і чим займаються у її стінах «медики» теж питання. За інформацією KHARKIV Today, в історичній будівлі на Максиміліанівській, 11 ще кілька років тому були офіси.

 

Директоркою ГО «Харківське медичне товариство» є Олександра Корнієнко, яка, за даними «Опендатабот», також керує ДП «ДБ-2» ПКП «Комунальник», ДП «ДБ-1» ПКП «Комунальник», ПППОПТД «Благоустрій-1» та ПППОПТД «Благоустрій-2». Ніякої інформації про ці компанії у відкритих джерелах немає.

На останньому судовому засіданні адвокати Медичного товариства, Асоціації ОСББ, і «Дубків» називали позов прокуратури «штучним і надуманим», висловлюючи прохання відхилити апеляцію прокуратури.

 

Представники фірм, які, імовірно, пов’язані між собою, називали заяви прокурора «медіавкидами» і звинувачували державу у тому, що за останні 10 років вона не опікувалася реставрацією маєтку. 

 

До речі, «піклування» про архітектурну пам’ятку мало місце, але досить своєрідне. За даними Укрінформу, ще в 1990-х роках верхню частину основної вежі будинку Сомова демонтували під час ремонту. Її визнали аварійною, а коштів на відновлення не було.

 

«Як тоді зняли цей шатроподібний дах, так і не знайшлося у власників та балансоутримувачів ні сил, ні грошей його повернути, — каже пані Рофе-Бекетова. — Будівля, безумовно, потребує реставрації. Це така, можна сказати, мрія — ще й повернути б той дах. Звісно, це не стосується безпосередньо судового процесу, але це маркер ставлення до самої будівлі».

 

Сьогодні ж, за даними обласної прокуратури, на «Пряничний будинок» чекає нова тотальна реставрація. Його хочуть перетворити на адміністративно-офісний центр із підземним паркінгом.

 

Відповідне містобудівне обґрунтування юридична особа (ГО «Харківське медичне товариство») вже отримала у 2007 році. Існує також версія, що землю біля замкової садиби учасники юридичної війни хочуть пустити під будівництво 8-поверхового офісного центру.

 

Мовляв, лишилася тільки одна дилема — як саме буде реалізовано цей проєкт. Тобто висотку можуть звести на місці самого «Пряничного будинку», що призведе до його повного знищення або поруч з нею, спотворивши архітектурний ансамбль цієї частини старого Харкова. 

 

На останньому судовому засіданні представник ГО «ХМТ» Геннадій Костиря відхилив усі звинувачення опонентів і спробував заспокоїти стурбовану громадськість. Мовляв, навпаки, ми замовили потужну реставрацію особняка.

 

«Виконавець — ТОВ «Промбудконструкція», — повідомив він. — За змістом договору, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов’язання виконати роботи, науково-проєктну документацію щодо реставрації фасадів громадського будинку за адресою вулиця Максиміліанівська, 11. Йдеться про реставраційні роботи. Тобто на підставі архівних відомостей, як виглядала ця будівля раніше. Вже коли проєкт буде розроблено, його, можливо, треба буде узгоджуватися з відповідними органами, але сам договір — ні».

 

На закид: «А як же архітектурне завдання щодо офісного центру від 2007 року?», пан Костиря відповів так: «Нинішнє керівництво займає посаду 10 років. А ви кажете про 2007 рік та актуальність цих даних».

 

Звучить ніби оптимістично, але оскільки «нинішнє керівництво» проводить лінію юридичного права на будинок від 1861 року і захищає це право ще й «радянською цивілістичною доктриною», то все може бути.

 

Крім цього, згаданий договір про реставрацію архітектурної пам’ятки «медики» уклали 13 лютого — усього за кілька днів до початку слухання у Східному апеляційному господарському суді. Складається враження, що поспішали, як на пожежу, а що за цим поспіхом криється насправді, точно ніхто й не знає. 

 

Далі скандальну справу, найвірогідніше, розглядатиме Верховний Суд.