«Енергетичний детектив» Тимура Міндіча та його команди. Чи заговорить Галущенко?

Тож завдяки НАБУ ми знаємо чимало деталей цієї історії, але цікаво, що розпочиналась вона ще в лютому 2021 року. Саме тоді Герман Галущенко зареєстрував благодійний фонд.

 

Тоді він був заступником керівника державного підприємства «Енергоатом». Компанія є оператором чотирьох чинних атомних електростанцій України, на яких експлуатується 15 атомних енергоблоків.

 

Далі його на посаду міністра енергетики пролобіював друг, соратник по «Кварталу 95» та на той момент перший помічник президента України Сергій Шефір. Чим він упав в око Сергію Шефіру — на загал ніхто не пояснював. Однак, зважаючи на бекграунд, можна провести певні паралелі.

 

Експертка з ядерної енергетики Ольга Кошарна розповіла, що батько Германа Галущенка — Валерій Михайлович Галущенко — очолював управління КДБ одного з районів Львова з 1986-го по 1991 роки.

 

«Сім’я мешкала на вулиці Вітовського, яка відома тим, що в будинки цієї вулиці — в квартири депортованих та закатованих львів’ян — заселяли після війни чекістів та військових немісцевого походження, — зазначила Ольга Кошарна. — Стрімка кар’єра до заступника керівника департаменту секретаріату президента пояснюється особистим знайомством батька Германа Галущенка з головою СБУ Леонідом Деркачем (батьком зрадника Андрія Деркача) президентства Леоніда Кучми».

Отже, Зеленський у перші роки своєї каденції оголосив про очищення поля від олігархів минулої епохи, і головним конкурентом для всіх у сфері енергетики був мільярдер Рінат Ахметов.

 

Мало того, злі язики казали, що експрем’єр-міністр Денис Шмигаль — його креатура. Він працював колись директором Бурштинської ТЕС. І потрібен був хтось, хто міг би вирівняти ситуацію і вести «дружню боротьбу» проти Ахметова.

 

Конкурентом магната Ахметова в енергетиці вважався Андрій Деркач. Він контролював «Енергоатом». Той самий Андрій Деркач, який зараз є депутатом російської держдуми, а до цього був народним депутатом Верховної Ради України. 

 

Між ними точилася боротьба. І ось у чому.

 

«Енергоатом» у той час виробляв більшу частину електроенергії, але в нього й більшу частину забирали для населення, щоб тримати низькі ціни, — пояснює політичний аналітик Андрій Рева. — Рінат Ахметов володів тепловими електростанціями. А там електроенергія дорожча. Але неможливо забрати дорожчу електроенергію, тому що треба утримувати ціни, — має бути відповідна собівартість. Зате він мав можливість продавати електричну енергію за комерційними цінами. І це страшенно не подобалось його конкурентам. Але й знищити ТЕС неможливо, бо вони є маневровими потужностями. Уночі електроенергією країну забезпечував «Енергоатом», а вдень потрібно збільшувати генеруючі потужності. Тому за денні пікові наватаження всі вершки знімав Ахметов. І новоявлених керманичів це страшенно дратувало».

 

Отже, Галущенко був віцепрезидентом АТ «Енергоатом», водночас людиною Деркача, а з останнім тісно співпрацював Шефір. Тож кому, як не Герману Галущенку, віддати крісло міністра енергетики?

 

До речі, за нього проголосувала рекордна кількість депутатів — 305 осіб. Напевне, «общак» на той час уже почав давати певні плоди, і Галущенко конвертував свій «досвід» у голоси народних депутатів. Не проголосувало дві фракції: «Європейська Солідарність» та «Голос». Тому їх віднесли до чорного списку тих, хто заважає «владі» жити.

Важливим є ще один факт. Після того, як у 2021 році офшор був зареєстрований, а Герман Галущенко призначений міністром енергетики, восени сталась подія, про яку всі забули, — стріляли в Сергія Шефіра. Нібито десять куль з автомата влучили в його автомобіль.

 

Володимир Зеленський настільки був наляканий, що, виступаючи тоді з трибуни ООН, заявив на весь світ, що мафія, стріляючи в найближчого радника Шефіра, намагається зашкодити президентським реформам.

Тож влада «мафіозні розборки» намагалася видати за опір реформам.

 

Водночас із президентом сталась величезна неприємність. У жовтні 2021 року галасу в світі наробили матеріали розслідування Pandora Papers («Пандора пейперс»), участь у цьому міжнародному проєкті взяло й українське «Слідство.Інфо».

 

Pandora Papers — спільний проєкт понад 600 журналістів-розслідувачів зі 117 країн світу, який розкриває секретну фінансову діяльність 35 нинішніх і колишніх світових лідерів, а також більш як 330 чиновників та знаменитостей у 90 країнах світу.

 

Отже, в розслідуванні «Слідства.Інфо» йшлося про те, що «Студія Квартал 95», яку очолював Володимир Зеленський, могла створити мережу офшорів у період 2012-2019 років, аби уникнути сплати податків в Україні. Ці фірми могли отримувати десятки мільйонів доларів від Ігоря Коломойського.

 

Назрівав колосальний скандал. Команда президента намагалась його гасити. Тоді ж придумала просту схему. До речі, вона діє і досі. 

 

Влада негайно прийняла закон, за яким перерахунок грошей в офшорну кампанію не є криміналом чи проблемою, якщо заплачено податки в Україні.

 

Але ж Галущенко — хлопець не промах, він, аби не платити тут податки, створив благодійний фонд на острові Ангілья, розташованому на сході Карибського моря. А, як відомо, кошти БФ не оподатковуються.

 

Украли, відмили, перевели в криптовалюту, в Україні податки не заплатили й назвали це все благодійним фондом. Справа Остапа Бендера живе й, на жаль, іще перемагає. На свій «Союз меча й орала» потрібно ж збирати. Це ж усе, як переконував Бендер, для дітей, котрі потребують допомоги.

 

А вивели туди 100 мільйонів доларів. І це лише те, що знайшло НАБУ.

Однак Бюро копало глибше — воно розбиралось і з походженням цих грошей. Отут і виліз «Шлагбаум».

 

Пресслужба НАБУ опублікувала відео про роль підозрюваного та його рідних в оборудках злочинної організації, викритої під час операції «Мідас». Самого Галущенка на записах немає, але він згадується в розмовах фігурантів справи під конспіративним псевдонімом Сигізмунд.

 

Ідеться про відкати, які контрагенти державного «Енергоатому» мали платити, аби з ними розрахувалися за виконаними контрактами.

 

«Ця схема отримала назву «Шлагбаум», а ексміністр був у ній ключовим елементом», — зазначають у НАБУ.

 

Тобто, ці гроші — це маржа з державного підприємства «Енергоатом». Умовно кажучи, з кожної фінансової операції певний відсоток ішов Міндічу, а він відправляв його на благодійний фонд Галущенка.

 

Щоб приховати це, на Маршаллових островах створили дві компанії, бенефіціарами яких оформили колишню офіційну дружину та чотирьох дітей Галущенка. Рахунки зазначеного фонду були відкриті у трьох банках Швейцарії.

 

НАБУ та САП з’ясували, що через довірену особу Галущенка, відому як Рокет, злочинна організація отримала понад 112 млн дол. Ці гроші зловмисники легалізовували, зокрема, через криптовалюту та «інвестування» у фонд.

 

На рахунки фонду, якими розпоряджалася родина Галущенка, перерахували понад 7,4 млн доларів, ще понад 1,3 млн швейцарських франків та 2,4 млн євро родина ексміністра отримала готівкою в Швейцарії.

 

А з 2021-го по 2025 роки, за даними НАБУ, злочинна організація відмила на користь Галущенка 12,9 мільйона доларів.

 

Отже, вірний соратник Шефіра та Деркача збудував фінансову імперію на островах.

 

НАБУ затримала Германа Галущенка 15 лютого на кордоні з Польщею, оголосивши підозру у відмиванні коштів, здобутих злочинним шляхом, та участі в злочинній організації бізнесмена Тимура Міндіча, яку правоохоронці публічно викрили ще на початку листопада.

 

Вищий антикорупційний суд (ВАКС) колишньому міністру енергетики (2021—2025 роки) та юстиції (2025 рік) Герману Галущенку обрав запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на два місяці з альтернативою застави у сумі 200 млн грн.

 

Для свого захисту від підозр НАБУ Герман Галущенко найняв одразу трьох адвокатів.

 

Сам ексміністр, виступаючи в суді, категорично заперечував закиди у сприянні злочинній організації, яка, на думку слідства, проявлялася, зокрема, в лобіюванні мораторію на стягнення боргів «Енергоатома», а також у призначенні на відповідальні посади в державних підприємствах лояльних людей.

 

«А кого, скажіть, будь ласка, мені ще призначати у стратегічну галузь під час війни? Нелояльних людей? Директорів музеїв, цирків?» — зухвало звертався Галущенко, швидше, до журналістів, ніж до судді.

Водночас активна частина суспільства цікавиться, чи мав стосунок Володимир Олександрович до всіх цих неподобств. І НАБУ зробило таку річ, яка для всіх розумних людей зняла всі запитання.

 

Ті, хто прослуховував плівки НАБУ, можуть пригадати епізод, де Міндіч (Карлсон), Цукерман (Шухерман) і Галущенко (Сигізмунд) говорили «про життя», і раптом у Германа задзвонив телефон.

 

Він, як стало зрозуміло з реакції співбесідників, подивився і аж привстав. А потім прислужливо сказав у трубку: «Да! Да, Володимир Олександрович! Щас! Єсть!».

 

Міндіч його запитав, хто це телефонував, а потім зізнався, що направив Зеленському смс, щоб той зателефонував Галущенку, бо той «плачеться», що йому ніхто не телефонує.

 

Отже, те, що Германа Галущенка та Ко притягують до відповідальності, інкримінуючи участь у злочинній організації та відмивання коштів, говорить про те, що ситуація у владній команді, м’яко кажучи, не дуже гарна.

 

От і соцмережі «співчувають» героям «плівок Міндіча», особливо тим, хто не втік. «Вони навіть не відпочивали: грабували, грабували, грабували — і на нари», — «бідкаються» про долю наших «діячів» українці.

 

Отже, чи почне «Гера» говорити, коли «свої» перестануть брати слухавку?