Тіньові «градуси»

      Минулого року від алкогольної інтоксикації, простіше кажучи, від отруєння неякісною горілкою, померли десять тисяч українців. Ця цифра вражає набагато більше за ті мільйони, які недоотримує державний бюджет від процвітання нелегального виробництва спиртних напоїв. За підрахунками аналітиків ринку, зараз половину виробленої в державі горілки виготовляють на самодільних апаратах і розливають у підвалах. У перерахунку на звичні «півлітрушки» невідомо,  де і як виробляється майже 400 мільйонів пляшок. Зусилля держави вивести з тіні нелегалів через постійне підвищення акцизних зборів на спирт та готову продукцію спричиняють зворотний ефект — виробники ідуть у підпілля.

      Одна з причин розквіту підпільних цехів, вважають виробники алкоголю, криється у пільгах на спирт, що їх надає держава підприємствам, які виробляють медикаменти, парфумерію та оцет. Такі компанії-виробники сплачують акцизного збору по дві гривні за літр спирту, тоді як інші — винороби та горілчані підприємства — змушені платити по 16 гривень за літр. На думку директора Асоціації сприяння виробництву й обороту алкоголю та тютюну В'ячеслава Сокерчака, навіть ця ставка є завищеною. За підрахунками спеціалістів асоціації «СОВАТ», достатньо було би і 12 гривень, проте аби вони були запроваджені для всіх, тобто як єдина ставка акцизу на етиловий спирт. Таким чином, вважають в асоціації, вдасться хоча би частково легалізувати ринок, адже тоді не буде потреби декларувати спирт, скажімо, для парфумерних потреб, натомість використовуючи на виробництво так званого вина — розчину етилового спирту у виноградному соку. Виробники алкоголю дотримуються думки, що доцільніше було би дотувати безпосередньо виробників ліків, парфумерії та оцту через надання адресних пільг від профільних міністерств. За словами директора компанії «Княжий град» Михайла Друяна, єдина ставка акцизного податку може призвести до подорожчання продукції, яка раніше користувалася пільгами, отже, держава в такому випадку має дотувати ці галузі за рахунок збільшення надходжень у бюджет від легальних горілковиробників.

      Але тоді логічно постає питання посилення контролю за квотами спирту, що має отримувати кожна пільгова галузь. Наприклад, минулого року із 17 мільйонів декалітрів виробленого спирту 42 відсотки використали виробники горілки, 21 відсоток пішов на вино, 8 — на виробництво ліків на спиртовій основі, менше 6 взяли парфумери.

      У будь-якому разі, навіть за умови введення єдиної ставки акцизного збору, любителі хильнути не постраждають, адже на кінцевій ціні пляшки нововведення ніяк не позначиться, бо повністю викорiнити тіньовий обіг спирту не вдасться. «Проблему детінізації треба вирішувати глобальніше, — упевнений В'ячеслав Сокерчак, — насамперед розібратись із «дахами», які прикривають і всіляко сприяють завезенню контрабандного спирту із сусідніх Росії та Молдови». Проте поки що на вищому рівні вирішувати проблему не квапляться, отже, «легали» віддуваються за тіньовиків.