У глибокому дитинстві моїм улюбленим мультфільмом був дансько-французький анімаційний фільм 2002 року «Хлопчик, котрий хотів бути ведмедем» (Drengen der ville gøre det umulige) режисера Янніка Хаструпа.
Це історія про хлопчика, якого виростила біла ведмедиця, котра втратила власне дитинча.
То була дійсно унікальна та надзвичайно багатошарова картина, що глибоко запала мені в душу. А нещодавно виявилося, що вона частково заснована на реальних подіях.
Частково, тому що білі ведмеді — одні з небагатьох тварин, які розглядають людей як здобич, а не потенційного конкурента. Тому малоймовірно, що людська дитина спокійно жила б із полярним хижаком. Та випадки усиновлення серед них усе ж трапляються.
Як пише видання Der Standart, за 45 років було зафіксовано лише тринадцять випадків усиновлення білих ведмедів.
Ще рідше трапляється, що фахівці можуть ідентифікувати та зняти на камеру таку сім’ю. Саме це вдалося зробити канадській дослідницькій групі.
Навесні в затоці Гудзон у канадській провінції Манітоба спочатку було помічено ведмедицю, яка разом зі своїм дитинчам покинула лігво.
Дитинча, як зазвичай, отримало мітку для наукових досліджень. Мати відома фахівцям під ім’ям X33991.
Кілька тижнів тому вчені зустріли ту саму самку в супроводі ще одного дитинчати, яке не було помічене.
«Коли ми перевірили наші дані, нам стало ясно, що вона усиновила друге ведмежа», — повідомив агентству AFP дослідник Еван Річардсон з канадського міністерства охорони навколишнього середовища.
Він підкреслив: «Усиновлення дитинчат у білих ведмедів трапляється досить рідко».
До субпопуляції західної частини Гудзонової затоки належить близько 4 тисяч 600 білих ведмедів, за якими спостерігають уже 45 років.
Фотограф природи Дейв Сендфорд зняв на відео матір і двох дитинчат, які разом подорожували засніженим ландшафтом. Обом малюкам приблизно десять-одинадцять місяців, і вони, ймовірно, залишатимуться з матір’ю до майже двох з половиною років.
Той факт, що чуже дитинча тепер доглядає самка, підвищує його можливості вижити. «Це справді щасливий збіг обставин, що ця ведмедиця доглядає за цим ведмежам, тим самим збільшуючи його шанси на виживання», сказав Річардсон.
За даними фахівців, імовірність того, що дитинча досягне дорослого віку, становить приблизно 50 відсотків. Однак без матері у нього майже немає шансів дожити до репродуктивного віку, каже Аліса Макколл з некомерційної організації Polar Bears International.
Команда не змогла з’ясувати, що сталося з біологічною матір’ю усиновленого білого ведмедя, однак зараз вони проводять генетичні дослідження, щоб перевірити, чи була вона вже помічена.
Також не виключено, що біологічна мати може бути жива. Іноді дитинчата білих ведмедів переходять від однієї матері до іншої, не стаючи при цьому сиротами.
Виховання дитинчат вимагає багато енергії. Однак інші мами-ведмедиці можуть узяти на себе це завдання, сказав Річардсон.
Вони «дуже хороші матері, і якщо самотнє дитинча блукає тундрою, плаче і виє, вони беруть його під свою опіку».
Спостереження за мамою під час полювання допомагає дитинчатам набути цінного життєвого досвіду. Лише у віці близько двох років вони починають полювати самостійно.
Олеся МАЗУРКОВА
