«Діснейленд» нам не суперник! У селі неподалік Тернополя є незвичайне місце української сили

Багато хто з тернополян уперше приїжджав сюди для того, щоб показати своїм дітям тварин. Бо один з головних об’єктів — це ферма екзотичних порід великої рогатої худоби.

 

«Корови і екзотика?» — з недовірою запитає хтось. Саме так, ще й яка! Ось, для прикладу, лише кілька порід з тих, які тут можна побачити (всього їх близько трьох десятків): індійські брахмени, які не мають рогів, зате мають горби на кшталт верблюжого; патлаті шотландські хайлендери, здатні виживати при мінус 40; азіатські водяні буйволи; чорні японські вагю, чия шерсть нагадує чорний шовк, а м’ясо має унікальну мармурову текстуру; невеликі джерсеї, яких називають аристократами молочного світу і чиє молоко має кремовий відтінок і 6-відсоткову жирність (в «Агроленді» його можна скуштувати).

Патлатий шотландський хайлендер.

 

Представлені, звичайно ж, і кращі вітчизняні породи, серед яких — легендарна українська сіра. Корені цієї породи сягають мало не трипільської доби, її розводили козаки на Запорозькій Січі, а в минулому столітті вона мало не зникла, та ентузіастам усе-таки вдалося зберегти її як національне надбання. 

 

Можна тут познайомитися і з екзотами серед кіз та курей. Приміром, з дамаською козою шамі, яка вперше привернула загальну увагу в 2008-му, коли представниця цієї породи завоювала титул «Найкрасивіша коза» на конкурсі в Саудівській Аравії.

 

Або ось з абсолютно чорними (такий колір мають і внутрішні органи, і м’ясо, і кості) курми аям цемані з острова Ява, яких наділяють містичними властивостями і називають «курячими драконами».

Екзотична коза шамі в профіль.

 

Як розповіла мені екскурсовод Тетяна Кірій, екзотична худоба і птиця захоплюють навіть досвідчених фермерів, які зацікавлюються ними ще й професійно.

 

А на багатьох звичайних відвідувачів справляє враження інтерактивна інсталяція, що дозволяє реально відчути себе дояркою чи доярем.

 

Ще всім дуже подобається, що тварин тут можна годувати. Правда, корм треба купувати на вході, спеціальний. 

Разом зі школярами однієї з територіальних громад Тернопільщини, які якраз приїхали на екскурсію, я побувала в комплексі автентичних житлових будівель, що представляють різні регіони України.

 

Це відтворені до дрібних деталей волинське, опільське та подільське обійстя минулих століть. Є тут також «Лемківська світлиця» — автентична реконструкція житла родини Теодора Штеклі з села Ганчова (Польща), відтворена за спогадами його внучки після депортації лемків 1944—1946 років.

 

А зараз науковці працюють над створенням «Трипільської хати», де будуть відображені побут та культура Трипільської доби (близько 5400—2750 рр. до нашої ери).

 

На території «Агроленду» розташована ціла низка музеїв різного спрямування, які об’єднані нашою історією: музей вишитих картин, музей преси, музей «Ідея нації» (в його основі — експозиція, присвячена бійцям-«азовцям», героям нинішньої війни). 

Подільська хата.

 

Окремо — дві шикарні експозиції виробів двох уже неіснуючих, але з великою і славною історією підприємств Тернопільщини, Тернопільського фарфорового і Бережанського склозаводу.

 

На першому 42 роки виготовляли посуд і сувеніри, які стали еталоном майстерності вітчизняного порцелянового мистецтва. На другому, відомому унікальним ручним видуванням і декоруванням скла, свого часу працювали понад тисяча майстрів, чиї вироби експортували і до Європи.

 

Щоб зберегти цю матеріальну пам’ять, команда «Агроленду» шукала і скуповувала зразки у приватних власників. Тепер така ж робота ведеться для створення музею української майоліки, багато цікавих речей уже зібрано.

Дефіле української моди «Барви Поділля» Тернопільського вищого професійного училища сфери послуг та туризму.

 

Ще одна локація, де дорослі чоловіки з великим досвідом роботи із сільськогосподарською технікою тимчасово перетворюються на захоплених хлопчиків, що так і «прикипають» до експонатів, це «Драйвленд» — виставка раритетної агротехніки минулого і позаминулого століть.

 

Переважно тут комбайни, трактори, автомобілі та інші машини, які працювали на наших полях. Та є й особливі екземпляри, наприклад, англійський паровий двигун виробництва 1898 року. А окреме місце займає тартак — відреставрована лісопильня 1949 року, тут можна дізнатися про столітні техніки деревообробки і навіть можна її запустити.

Артсвинка з шанувальниками.

 

Зараз в «Агроленді» на повну готуються до Різдвяних свят, які, судячи з анонсів, точно будуть колоритними. Втім святкова атмосфера там кожних вихідних, бо в етнопарк постійно запрошують українські музичні гурти та виконавців і проводять різні цікаві дійства — ярмарки, виставки, майстерки, вечори живопису під живу музику й інші, пронизані українськістю. 

 

Крім цього, так само постійно, надають місце для експозицій митцям та майстрам найрізноманітніших жанрів задля популяризації їхньої творчості. Під час мого приїзду однією з таких була виставка колекції флористичних екокостюмів та традиційного українського одягу, створена студентами і педагогами Тернопільського вищого професійного училища сфери послуг та туризму. Цю колекцію було занесено до Книги рекордів України як таку, що містить найбільшу кількість декоруючих екоелементів.

 

Аби детальніше розповісти про все, що відбувалося, відбувається і планується в «Агроленді», не вистачить і кількох газетних сторінок. У недалекій перспективі, як розповіла Тетяна Кірій, створення кінної ферми, гончарні, виставок ткацтва і килимарства, де відвідувачі зможуть не тільки побачити і дізнатися, а й спробувати себе в цих народних ремеслах.

 

Будуть музеї українських музичних інструментів та мисливства і рибальства, експозиція «Історія землеробства». Запрацюють гуральня, сироварня та інші крафтові виробництва, що становитиме цілий гастрономічний напрямок. Ну і, звичайно ж, збільшуватиметься кількість порід тварин та птахів у зоозоні.

Колекція порцелянового посуду.

 

Загалом же, зважаючи на здобутки першого, і ще не повного, року діяльності, в «Агроленду» потужні можливості. А щодо заголовка, то, можливо, з’являться тут колись і американські гірки, і французькі каруселі, і все таке інше (територія дитячого парку розваг теж лише на початку освоєння). Але все воно буде вже вторинним. І це чудово. «Діснейленд» цьому парку справді не суперник. Бо «Агроленд» — зовсім про інше, про своє, про рідне, про основи.