Трясовина обвалу Зе-влади. Чи є життя без Єрмака?

Отже, Тимур Міндіч утік в Ізраїль. Ця країна його нікому (в тому числі американському ФБР) не видасть, бо він занадто багато знає про все в Україні та про її роль у міжнародній грі, де і Тель-Авів бере участь.

 

Однак після втечі цього топкорупціонера в Україні чіткіше проступили контури поділу на два різні владні табори.

 

З одного боку — глобалісти: Європа, інвестор Джордж Сорос, заступник керівника офісу президента Ростислав Шурма, частина офісу президента Зеленського.

 

З іншого — трампісти: влада Ізраїлю, приватні фонди, частина українських військових, котрі взаємодіють з Тель-Авівом.

 

А сам Володимир Зеленський у цей період — ні туди ні сюди. Він — лялька в чужих іграх інтересів. Така позиція перетворює його на мішень. Тому або його замінять, або він разом з Україною буде далі поглинатись міжнародним управлінням.

 

На цьому тлі знову активізувалась тема про відставку Володимира Зеленського. Одні експерти кажуть — протягом трьох-шести місяців. Інші пророкують — уже цього грудня.

 

Хоча є бажаючі, щоб це сталось уже на цьому тижні. Наприклад, народний депутат Дмитрук спрогнозував саме такий найближчий період.

 

Тож у грудні-січні продовжиться хвиля відставок. А далі — заміна політичної команди.

А Міндіч — це ключ до того, хто насправді керує Україною, політикою і грошима. Його втеча — це сигнал: епоха Зеленського доходить кінця.

 

Як уже писала «УМ», декотрі критики з числа міжнародних партнерів України пов’язували перебування при владі Володимира Зеленського зі збереженням посади Андрія Єрмака. Мовляв, якщо Єрмака знімають, Зеленський — наступний. А не навпаки.

 

Уже чимало знавців кабінетних інтриг ОП стверджують, що Володимир Зеленський без Андрія Єрмака не ухвалював жодного рішення.

 

Нагадаємо, Єрмак пішов у відставку й після звільнення опублікував повідомлення, що їде на фронт і готовий до будь-яких наслідків.

 

Інформація від Єрмака про похід на фронт — гучна заява. Спроба врятувати обличчя. Це не геройство, а поза — піти з високого поста не втікачем, а патріотом.

 

Коли триває реальна війна — справжні головнокомандувачі йдуть попереду, прикриваючи собою солдатів. А не сидять у теплих кабінетах, обкрадаючи цих же солдатів у зброї, техніці та «віджимаючи» мільйони в громадян.

 

І не відправляють на фронт непідготовлених, тих, кого вдається впіймати на вулиці як «витратний матеріал».

 

І не будують кар’єру й капітали на смертях тих, у кого не було вибору, а тепер ці «полководці» корчать із себе героїв.

І саме в цей бентежний період Валерій Залужний натякнув із Лондона, що незабаром збирається повертатися додому, в Україну.

 

Нагадаємо, ексголовком ЗСУ — єдиний, кого більшість міжнародних партнерів розглядають як безальтернативну кандидатуру на посаду наступного президента України.

 

Сценарій подій в Україні давно вклали в уми людей. Згадаймо серіал «Слуга народу, 16-ту серію другого сезону. В ній колишній прем’єр-міністр і корупціонер Чуйко, вийшовши з в’язниці за домовленістю з президентом Голобородьком, тікає з України в Ізраїль під прізвищем Міндіч. Він перебував усередині гри.

 

У фіналі президент втрачає владу, його команду розпускають, а країна знову занурюється в хаос.

 

Президент Василь Голобородько намагається з усіх сил утримати владу, але все ж його знімають через процедуру імпічменту.

 

Володимиру Зеленському уже із середовища міжнародних партнерів завуальовано наказали покинути пост.

 

Водночас НАБУ тримає на короткому повідку Шурму, а той своєю чергою зливає певні дані про самого президента Зеленського.

І в цей же час НАБУ та САП провели обшуки в нардепки Анни Скороход у справі про ймовірне вимагання хабаря. Вона натомість звинуватила антикорупційні органи у фейкових доказах.

 

Зробила вона це після публікації відео та аудіозаписів, на яких, як стверджує НАБУ, Скороход та її спільники вимагають у підприємця 250 тисяч доларів.

 

Ця історія також певним чином лягає в канву ймовірного масштабного перезавантаження української влади. «Офіційно заявляю: це фото з чужої квартири. Я спеціально записала відео, в якому змушена вам провести рум-тур по перевернутій квартирі. У мене немає тієї кухні, немає тієї плитки, і гроші, які вони показали на фото в якійсь кімнаті, — не мої. Ні гроші, ні кімната. Маніпуляція, розрахована на емоції людей, спрацювала. Але тепер моя версія: у мене перевернули все догори дриґом, залізли в кожну щілину. І що знайшли? Нічого. Тому вирішили ілюструвати новину фейковими фотографіями. Записи, які виклало слідство, — класичний монтаж і вирізки з контексту. Повна версія виглядає абсолютно інакшою, і я дам з цього приводу додаткові коментарі. Я не заарештована. Мені вручили підозру, але нічим не змогли це підкріпити. Я готова до співпраці, бо мені немає чого приховувати. Ба більше, я вимагатиму повного розслідування цієї провокації», — написала Анна Скороход.

 

Вона стверджує, що обшуки нібито збіглися з її відрядженням у США. Депутатка скаржиться, що на неї чиниться «сфабрикований нашвидкуруч політичний тиск», мета якого — «зірвати поїздку на міжнародні зустрічі».

 

Скороход запевняє, що «провокація» проти неї пов’язана з тим, що співпраця зі США — ефективна і набирає значних обертів, і комусь не хочеться, щоб вона продовжувалась.

 

А тепер щодо співпраці. «УМ» уже писала про те, що фінт імовірної зміни президента мають вкручувати американські партнери. Як виявилось, за інформацією кількох американських джерел, на певному етапі найбільше до вподоби їм була народна депутатка Анна Скороход.

 

Особливу повагу в партнерів ділової Америки викликав чималий, як для нардепа, задекларований річний дохід Скороход — 250 млн доларів. Але її розглядали як проміжного керівника держави — після Зеленського й до, імовірно, Залужного.

 

Нагадаємо Анна Скороход прийшла у парламент разом із провладною більшістю й була у фракції «Слуга народу», доки зі скандалом не покинула її, а потім примкнула до позафракційних депутатів.

 

Тож чи має якісь нові домовленості президент Зеленський із НАБУ — цікаве питання.

Отже, операція НАБУ та САП, під час якої детективи провели понад 70 обшуків, а також записали тисячу годин розмов учасників схеми, — «Мідас».

 

Вона проявила головну дійову особу гучних корупційних справ у топоточенні Зеленського — соратника президента по шоу-бізнесу, тіньового «гаманця» політичного бомонду України, мільярдера, медіамагната, через котрого йшли потоки грошей і впливу, Тимура Міндіча.

 

І «Мідас» став більше, ніж черговим кримінальним провадженням проти топпосадовців. Більше, ніж підкилимна боротьба політико-олігархічних бульдогів, де все тримається на дзвінках і домовленостях.

 

Тут уже йдеться про втягування вищого політичного керівництва в міжнародний скандал. А отже, це може бути прямим сигналом або натяком керівництву країни.

 

У тому числі й щодо майбутньої участі чи неучасті у майбутніх президентських виборах. Тоді дуже цікаво не лише те, хто саме цей натяк зробив, а й те, чи його почули. І, звісно, як реагують ті, кому зробили натяк.

 

Тож зашморг реально затягується. Усю систему потрібно чистити. Повністю. Не тільки від злодіїв, а й від дурнів і помічників «деркачів», котрих чимало залишилось при владі. Нагадаємо, колишній депутат Верховної Ради Андрій Деркач наразі є депутатом державної думи росії.

 

Президент чудово знає, як працює ця система, тому що сам її створив. Володимир Зеленський установив правила, як «сподобатися президентові», які не мають нічого спільного з компетентністю, професіоналізмом, позицією. Вони про інше: про бездумну відданість.

 

Подовження терміну влади без виборів призвело до її виродження. На всіх рівнях. Це видно з рішень парламенту, з поведінки місцевої влади і з того, куди зрештою привів нас чинний президент Володимир Зеленський своєю некомпетентністю, небажанням чути й сприймати критику, що могла б допомогти спрямовувати в правильне русло курс держави, яка воює за виживання.

Тож наразі Валерій Залужний не просто робить заяви, а починає грати свою роль майбутнього претендента на роль президента. Він уже й говорить не як генерал, а як майбутній кандидат у президенти.

 

Він пропонує образ: ми не програли, ми зафіксували паузу. Залужний виступає у закордонних ЗМІ з пропозицією повернути ядерну зброю в Україну як гарантію безпеки.

 

Знайшлися ті, хто відразу ж назвав таку заяву Залужного шантажем. І справді, заговорив про це Залужний не просто так. Він зробив посил росії — ми (Україна) можемо стати ще небезпечнішими.

 

Для США — дайте гарантію, інакше ми візьмемо ядерку самі. Європі — або ви захищаєте нас, або ми станемо загрозою просто у вас перед носом.

 

Є ще один факт політичної кризи в Україні. Сьогодні в ЗСУ кажуть: ми не вийдемо з Донбасу, навіть якщо буде наказ. Це маркер розколу управління.

 

Український політикум, чимало знесилених, виснажених війною громадян хочуть перемовин, а армія каже, що не відступить.

 

Це перше підтвердження того, що рішення згори більше не означають їх виконання. Це небезпечно для Банкової. Особливо в ситуації, коли армія перетворюється на окрему силу.

 

Днями іспанське видання El Pais написало про розрив стосунків США та Європи. Тож якщо Європа справді вважає США загрозою, то мир Трампа для України — це поділ світу на два блоки, як перед великою війною.

 

Тим часом НАТО готує юридичну базу для ударів у відповідь по росії. Тож і 2026 рік, схоже, буде далеко не мирним.