Складна ситуація на фронті, масовані постійні атаки росії на мирних українців із 24 лютого 2022-го і «сейсмічні» перемовини стосовно встановлення миру в російсько-українській війні з представниками США як гарантами безпеки, що тривають з початку нинішнього року, — від цих чинників залежить майбутнє нашої держави.
Нація, яка стримує нападника не упродовж трьох днів, як мріяв ідеолог рашизму владімір путін, а понад 3 роки і 9 місяців, — має підтримку великого числа міжнародних партнерів.
Проте за президента Трампа змінилося ставлення до російсько-української війни одного з ключових партнерів — Сполучених Штатів Америки.
Нині, після оприлюднення пунктів «примирення», з яких стирчать вуха країни-нападника, триває черговий тур перемовин. «Україна молода» звернулася до досвідченого політика, третього президента України Віктора Ющенка по коментар про шанси не втратити нашу перемогу.
— Україна понад усе прагне припинення війни, проте не погоджується на капітуляцію. Вікторе Андрійовичу, як світ дієво створюватиме умови для припинення війни в Україні? Чи на цьому етапі можливо досягти миру перемовинами?
— Ми спостерігаємо за тим, що погіршення ситуації в росії йде колосально швидкими темпами. Проте це не та точка, яка спонукає путіна насправді обирати стіл перемовин. Треба звернути увагу на те, що перший день, коли буде з російської сторони припинена війна, — мінімум це буде день політичної смерті путіна.
Тож він може настати не в межах дипломатичного компоненту перемовин, а коли посилиться силовий варіант: на фронті і санкціями стосовно путіна, його оточення та путінської росії загалом. Дипломатія ефективно запрацює тоді, коли свою функцію виконає ця силова частина.
Є три важливі силові компоненти тиску на росію, які ще не вичерпані.
— В яких сферах іще недостатньо санкцій щодо рф?
— Перший блок тиску на росію — це максимальне обмеження надходження фінансів. Ми повинні розуміти, що першою війну закінчує країна, у якої хоча б на один день менше фінансових ресурсів для її ведення. Тому згадуємо про те, що росія — це бензоколонка. Сенатор Джон Маккейн абсолютно правильно говорив, що нічого іншого рф сотворити не може.
Країна-агресор торгує нафтою, газом, конопляною паклею (до 2013 року це була стаття експорту) і «лєсом-кругляком». Це чотири сильні складові економіки росії. Якщо ми обмежимо доходи від цих економік, особливо від енергетичного і нафтогазового комплексу, то забезпечимо ефективний головний фінансовий тиск на путіна і росію.
Треба пам’ятати, що 65% бюджету росії надходить від торгівлі нафтою, газом і продуктами переробки всередині рф, включно з хімічними компонентами. Адже вступають у силу внутрішні акцизи — і це колосальне джерело доходу.
Тому перша позиція — це сформувати вичерпний перелік тих санкцій, які ми повинні зробити усім світом по відношенню до бюджету путіна і росії, бо це бюджет війни. А тут є питання.
Перше — Китай. Друге питання — Індія. Третє питання — Туреччина. І четверте питання — Євросоюз, який найбільше купував продуктів нафтопереробки в Індії. Це чотири канали фінансування, які найважливіші для путіна. І справа честі цивілізованого світу, який реально прагне завершення російсько-української війни, — максимально їх перекрити. Де не діють прямі санкції, треба ухвалювати рішення про вторинні, але путіна треба позбавити фінансового кисню. Це найшвидша допомога Україні.
— Україна не виграє війну без зброї.
— Другий вирішальний фактор для того, щоб ми могли здолати ворога, — це питання військово-технічного забезпечення України. Від початку повномасштабної війни у нас не було належних ресурсів сформувати високоадекватну до викликів літню військову кампанію наступу українських військ на фронті. З однієї причини: мало зброї і запізно, мало і запізно.
У нас довгі були розмови про те, на яке плече нам дадуть ракети. Нам потрібно було 3,5 року пройти, щоб сьогодні практично всі сказали: «Та не має значення, яке плече. Давайте, починаємо відкривати тему співпраці у поставках ракет, принаймні середньої дальності».
Три проблеми, які сьогодні існують для українців, — це ворожі балістика, крилаті ракети і керовані авіабомби, щодня вони приносять нам найбільше жертв і руйнацій. Це на тепер наша ахіллесова п’ята. Тому на сьогоднішній день не функціонують усі шість нафтопереробних заводів України та 5 хімічних комбінатів.
Ми говоримо, що ми найбільша в Європі аграрна країна, яка виробляє продовольчий фонд, який утримує у світі приблизно населення двох Європ. Проте ми втратили 50% енергетики, в тому числі путін і його армія підірвали найбільшу в Європі Каховську ГЕС та окупували найбільшу в Європі шестиблокову ядерну станцію — Запорізьку.
На жаль, ми даємо забагато простору для дій путіна, тому що частину активних атак залишаємо без локалізації, без стримування, без вражень, — тому що в нас немає належної зброї. Дайте нам зробити кілька кроків — і вона у нас буде.
З огляду моменту західна політика та дипломатія повинні бути мобільнішими, хоча б для того, щоб убезпечити в майбутньому свої країни. Очевидно, за останні чотири роки радикально помінялися і стали абсолютними нашими союзниками Франція, Німеччина, Велика Британія і так далі.
Коли ми говоримо про сьогоднішній день, очевидно, нам потрібно швидше і більше тієї зброї, яка повинна зупинити путіна. Бо нині український воїн, українська нація, по суті, є бронежилетом Європи.
Я переконаний, що в безпековому плані жодна інша європейська військова сила не зробить ефективнішого захисту, ніж українська армія. Тому мені б хотілося, щоб союз із західними партнерами був набагато щільніший та значно оперативніший.
— Гравець, який має великий вплив нині у світі, це Китай. На що маємо зважати?
— Гарантом поведінки росії, за якою спостерігає весь світ, є сьогодні Китай. Ми пам’ятаємо знамениті слова, сказані китайською дипломатією, що китайська сторона не допустить поразки російської сторони. Вони говорять про те, що світова політика ігнорує параграф номер один — дотримання суверенітету. І в «плані миру», який нещодавно всі обговорювали, один пункт виписує дотримання суверенітету, а решта 27 говорить про його руйнацію в різних сферах.
— Чи можна взагалі вірити якимось обіцянкам путіна?
— Не можна вірити жодній обіцянці путіна. Загалом росія — це ізольована країна Третього світу. Міждержавні відносини має з Північною Кореєю, Іраном, на жаль, Китаєм. Тому сили демократії, особливо західні, повинні навчитися говорити одним голосом.
Після того, як США пішли в стратегічну самотність і організували зближення з путіним, Європа відчула, що, можливо, вперше один на один, вона почала осмислювати свою безпекову й оборонну політику. Щоб себе убезпечити, Європа повинна переходити до самодостатньої політики.
Економіка росії менша, ніж економіка Голландії; вдвічі менша, ніж економіка Каліфорнії. Можете собі уявити? Я вже не говорю про Британію, Німеччину, Францію, Італію. А економіка — це м’язи війни. В Європи вони набагато розвиненіші, ніж м’язи росії. І наше завдання — знайти ту солідарність, яка дає змогу Україні сьогодні разом із Західною Європою, разом зі Сполученими Штатами Америки виграти у цього ворога.
