Я був дуже заскочений, коли дійшло до мене, що народний депутат Ярослав Юрчишин направив листа до Київської міської державної адміністрації у справі розміщення публічної зовнішньої реклами в м. Києві щодо «сфальсифікованих даних стосовно кількості жертв Голодомору (10,5 мільйона осіб)».
Далі в листі народний депутат обстоює далеко меншу цифру — в межах від 2,6 млн до 5. Оскільки Юрчишин не є ні істориком, ні демографом, він посилається на різні джерела у жодному випадку безпосереднього рівня.
Мені здається, що він не був в архівах. У додатку він пише таке, як на мене, дуже дивне: «В такий спосіб для країни-агресора відкривається широкий простір для інформаційно-психологічних операцій, дискредитації теми Голодомору в українському та світовому інформаційних просторах».
Я думав, завжди добре посилювати свої наміри патріотизмом. Той, що кричить про свій патріотизм найголосніше, напевно, буде переконливим. Тільки це не стосується мислячої публіки.
Я написав листа до Юрчишина. У листі я подав наступний аргумент:
«Питання кількості жертв — це динамічне дослідження, яке ні Ви, ні я не проводили. До речі, ніхто в діаспорі серйозно цього не досліджував.
Ще в 1930-х роках закордонні дипломати, а Ви ж знаєте, що це професійні розвідники, такі як Сержо Граденіго, Отто Шиллер, Карл Вальтер та ін., звітували про 9-10 млн жертв, Сержо Граденіго та Вільям Гантт писали про 15 млн, про що їм було достовірно відомо з урядових джерел.
У 1980-х роках британський історик Роберт Конквест встановив, що найменше 6 мільйонів — 5 в Україні, а один мільйон українців — поза Україною. Совєтчик Кульчицький продовжував справу свого учителя Романцова, який прийшов до Інституту радянської історії з лав НКВС, — єдиний, кому при совєтах офіційно було дозволено «досліджувати голод», пропихаючи в науку спущені російські наративи про посуху, перегини на місцях та 3,5 мільйона жертв.
Його учень дотепер продовжує справу вчителя. Від незалежності поодинокі демографи чи історики з діаспори дуже поверхово розглядали це питання з архіву. До речі, це видно з фреквенції у тих архівах.
Міжнародна асоціація дослідників Голодомору-геноциду на чолі з професором Сергійчуком серйозно поставилась до цього питання останні 15 років. Тільки дітей жертв було понад 4 мільйони. Але це не все. Дослідження далі проводиться. Ні Ви, ні я не були в архівах.
Тобто мене дивує Ваша категоричність, а також спротив популяризації досліджень навколо кількості жертв геноциду серед українців. Ще більше мене дивує Ваше ствердження, що, мовляв, дослідження і дискусія — це вода на млин ворога. І тому я ставлю Вам запитання: для кого і для чого Ви це робите? Будь ласка, прошу у Вас щирої та аналітичної відповіді».
Поки що немає відповіді. Юрчишин не перший патріот, який мене заскочив. Нічого не знаю про нього, хоча з ним зустрічався. Знаю одначе, що цілий табір українських за ідеологією націоналістів повторює ту саму єрунду.
Мабуть, краще їх не називати. Але досить сказати, що один націоналістичного спрямування історик, який очолив Інститут національної пам’яті, сказав мені, що він пішов на меншу цифру жертв Голодомору, бо його всюди били за його становища і він потребує трохи спокою. Не знаю, чи цей компроміс або компромат влаштував йому спокій.
Мабуть, тут не московський вплив, а просто фінансово єврейський. Наприклад, є безжальна організація, фінансована (Українська-єврейська зустріч) хіба українським канадським меценатом, яка має великий вплив в Україні, наприклад, на Києво-Могилянську академію, а в діаспорі — на сам Світовий конгрес українців.
Важливим є, як написав Юрчишин, до 5 мільйонів, щоб не перевищити єврейського Голокосту, що встановлено без жодного дослідження 6 мільйонів жертв. Це добре розуміє не тільки Юрчишин, а й УЄЗ, КМА і СКУ.
Я не збираюся сперечатися з євреями про кількість жертв їхнього геноциду. Я їм співчуваю. Але не дозволю, щоб вони впливали через покірних чи підкуплених українців на кількість жертв нашого Голодомору-геноциду 1932—1933 років.
Юрчишин повинен вибачатися перед нашими жертвами Голодомору, обчислених і тих, яких поки що дослідники будуть числити.
Ми тільки 34 роки незалежні, і перші роки ми були в більшості совками, які приховували Голодомор упродовж 70 років. Дайте нагоду оцінити незалежно нашу найбільшу трагедію і пошанувати наші жертви.
Аскольд ЛОЗИНСЬКИЙ, американський письменник і адвокат українського походження
