Фільм режисера-капелана «Лемик. Постріл в обороні мільйонів» показали у Києві, Львові, Миргороді

Національний день пам’яті жертв Голодоморів у четверту суботу листопада цього року припадає на 22-ге число.

 

Світлі душі безневинних українців, яких червоний московський молох у радянські часи нищив за прагнення до незалежності, пом’янемо запалюванням свічок і думками про те, що ця історія має допомагати бути рішучими сьогодні, у період повномасштабної російсько-української війни.

 

Хоч би як намагалася радянсько-московська влада приховувати правду в ХХ столітті, факти свідчать, що українці чинили спротив геноциду і намагалися постійно привернути увагу світової спільноти до злочинних дій кремля.

 

Одним із достойників, який діяв, щоб світ почув про Голодомор 1932—1933 років в Україні, був 18-річний студент Львівського університету Микола Лемик.

 

Юнак 21 жовтня 1933 року прийшов у радянське консульство у Львові. Записався на прийом під прізвищем Дубенко — нібито для того, щоб виїхати в СРСР.

 

Його прийняв керівник канцелярії Олексій Майлов, який був чекістом і хизувався дорученнями від самого сталіна «нищити націоналістів у Львові».

 

За кілька хвилин у кабінеті пролунав історичний постріл у сталінську брехню, яка нахабно заперечувала і приховувала геноцид, влаштований москвою, — нищівний голод у Великій Україні.

 

Це була відмінно пропрацьована за безпосередньої участі Шухевича і Бандери спецоперація ліквідації у консульстві СРСР представника тоталітарної держави, щоб на суді мати змогу казати про Голодомор в Україні. 

 

Організатори для атентату цілеспрямовано обирали серед добровольців молодого чоловіка, зважаючи на те, що, за польським законодавством, до смертної кари могли засудити лише з 21 року.

 

Суд у Львові тієї осені насправді викликав неабиякий інтерес, люди підтримували юнака. Біля будинку суду відбулися демонстрації протесту, в залі перебували іноземні журналісти.

 

Ті події лягли в основу фільму «Лемик. Постріл в обороні мільйонів», перша київська прем’єра якого відбулася 15 листопада в Музеї Голодомору. Створила стрічку кіностудія громадської організації «Апостольська Чота». Автор ідеї та режисер — військовий капелан отець Михайло Греділь, відомий за стрічкою «Незламні».

 

Автор сценарію — Тарас Антипович, нині боєць Нацгвардії, що працював над фільмом «Чорний ворон» та серіалом «І будуть люди». Також служить актор Роман Кривдик, який знімався у стрічці «Лемик».

 

У головній ролі — Назар Бонящук, актор Національного академічного драматичного театру імені Лесі Українки. Ще знімалися актори Андрій Сніцарчук, Сергій Литвиненко, Ростислав Колачник, Володимир Левінець, інші.

 

«Я мав велике бажання розповісти про Миколу Лемика і цим самим оживити пам’ять про одного з героїв, яких ми маємо пам’ятати і шанувати, — поділився з присутніми після перегляду режисер фільму, військовий капелан отець Михайло Греділь. — Микола Лемик став символом боротьби. Він не був воїном, а був дитиною — лише18 років! — проте взяв на себе неймовірно велику місію — розповісти світу про голод, що тривав на теренах України. Він пожертвував усім: своїм життям, майбутнім, надіями батьків, які вони на нього покладали. Заради кого? Заради людей, які жили на Східній Україні і яких він навіть не знав. Але відчував, що це його народ, за який він готовий померти».

 

Отець Михайло прокоментував вчинок Миколи Лемика з точки зору церкви: «Це війна, а вбивати ворога на війні — не гріх».

 

Спочатку планували зняти короткометражний фільм, а в результаті на екрани вийшов повнометражний. Знімали у Львові, Городку, Комарно, Нагуєвичах. Усі локації було надано безкоштовно, актори також працювали на волонтерських засадах, за винятком символічних гонорарів до 2022 року.

 

Бюджет цього просвітницького історичного фільму — 500 тисяч грн. Проєкт отримав фінансову підтримку із Львівського обласного бюджету — 100 тис. грн у межах Регіональної програми підтримки кінематографа. Ще стільки ж виділила Городоцька територіальна громада. Решту зібрали численні благодійники.

 

Сценарист стрічки Тарас Антипович наголосив, що у фільмі зов­сім­ небагато художньої інтерпретації подій, «більшість сцен мають історичне підґрунтя».

 

Розповів: «Багато деталей взяті зі спогадів учасників тих подій. Серед історичних джерел мені цікавою була праця Тараса Шаха «Народжений для подвигу», а також публікації історика Володимира Бірчака».

 

Народився Микола Лемик 110 років тому в селі Солова Перемишлянського повіту в Галичині (тепер Золочівського району Львівської області) у багатодітній сім’ї.

 

Після закінчення місцевої чотирирічної школи спочатку на відмінно навчався в Академічній гімназії у Львові, а потім вступив на математично-природничий факультет Львівського університету.

 

Після суду відбував покарання у політичній в’язниці «Святий Хрест» поблизу Варшави. Вдалося втекти у 1939-му, бо навчився знімати кайданки. Цим закінчується фільм «Лемик. Постріл в обороні мільйонів», основною метою якого є показати участь молодого чоловіка в акції привертання уваги до Голодомору.

 

Перед київською прем’єрою фільм показували в Миргородському краєзнавчому музеї імені Опанаса Сластьона. На фасаді висить меморіальна дошка на честь Миколи Лемика, який завершив там своє земне життя: його розстріляли гестапівці 10 жовтня 1941 року 26-річним.

 

Від старту зйомок фільму «Лемик. Постріл в обороні мільйонів» до виходу його на екрани минуло чотири роки. Після початку повномасштабної російсько-української війни на два з половиною роки довелося відкласти зйомки, бо з’явилися інші пріоритети. Коли повернулися до справи, частину озвучки робили просто на передовій, де служить актор.

 

Перша презентація фільму відбулася у Львові наприкінці травня, а перед тим допрем’єрний показ — у Городку. Після спецпоказів та фестивальної історії стрічку обіцяють викласти в ютуб.