Московське чудовисько копає собi могилу. Точка відліку закінчення війни від равина Дніпропетровщини

Черговим ворожінням на кавовій гущі про дату закінчення війни збентежив днями світ головний дніпровський равин Шмуель Каменецький.

 

У своєму посланні сказав, що війна закінчиться 15 січня 2026 року.

 

Мовляв, після новорічних свят люди відзначатимуть закінчення війни.

 

Як тільки це станеться, усі повернуться до України — люди, інвестори, туристи. І тут буде велике життя.

 

Він сказав, що це не мрія і не сон, а реальність, що буде вже незабаром, а він не пророк і ця інформація від великих людей Америки та Європи.

 

Росія стане північною кореєю, а Україну чекає велике майбутнє. 

І тут на поверхню виходить інформація про один зі сценаріїв, за яким пророкується, що війна закінчиться повною ізоляцією росії. Інакше, якщо рф розширить війну (схоже, все до цього йде), — москва вдарить по країнах НАТО, тоді це буде не регіональний конфлікт, а серйозна глобалізація війни. Тому має втілитись невідворотний сценарій перемоги Європи та Америки, але ціною катастрофічних наслідків. 

 

Водночас росія може піти на удар відчаю по інфраструктурі Європи, таки вторгнутись до країн Балтії або здійснити масштабну кібератаку. Ймовірно, це буде сприйнято як напад на НАТО. Відповідь може бути непропорційною і миттєвою, масованою. 

 

До речі, план реагування НАТО давно готовий. Перша хвиля — знищення повітряної та ракетної інфраструктури росії. Друга хвиля — удари по командних пунктах та логістиці. Через 72 години росія втратить боєздатність на західному напрямку. На відміну від 2022 року, Захід не буде вести себе боязко та обережно. 

 

Розраховано все на те, що після удару у відповідь почнеться не стільки військове, скільки внутрішнє падіння системи рф. Армія виснажиться, регіони перестануть підкорятись центру.

 

Однак перемога Заходу буде не радістю, а початком переділу світу. На місці старої росії залишаться території під міжнародним контролем, буферні зони та нові центри влади, в тому числі й на Уралі.

 

  Ми зараз говоримо не про якість ворожіння, чи-то пак передбачення. Це аналітичний розклад, за версією того, що каже згаданий равин. І якщо цей сценарій спрацює, то війна справді закінчиться у 2026 році, тому що сама система, що розпочала цей конфлікт, перестане існувати. 

 

Але погляньмо на ще один аспект — обіцянки, що не справдились. Наприклад, на дату, що вже минула, — 29 жовтня. У цей день чимало «провісників-напівпровідників» обіцяли, що на землю прилетять інопланетяни. Але в цей день нічого не сталось.

 

Ізраїльський учений, котрий радив сидіти вдома 29 жовтня, уже переніс цю подію спочатку на 3 листопада, потім на грудень поточного року. 

 

Це — закономірно. Так працює збір енергії очікування. Коли мільйони людей завмирають у тривожному погляді на небо, вони перестають дивитись під ноги на реальну землю, де йде справжня війна, руйнується економіка та обнулюється свобода. 

Тож черговий міф — це ширма, що прикриває підготовку до нової фази перезавантаження, де винними, якщо все піде не так, призначать небесний камінь, а не тих, хто смикає за мотузки. 

 

Але в будь-якого сценарію є слабке місце. Це — гласність. Їм, ляльководам, необхідно попереджати про свої дії, нехай навіть у завуальованій, викривленій формі.

 

А наш обов’язок — розривати тишу. Адже коли ми говоримо, називаючи речі своїми іменами, їхні плани руйнуються, тому що таємниця перестає бути зброєю. 

 

І якщо вони навіть щось планували на сьогодні, вони не можуть нічого зробити, тому що мільйони людей слідкують за ними. Саме тому потрібно говорити вголос, оприлюднюючи те, що вони готують. 

 

А тепер давайте подивимось логічно на анонсовану дату закінчення війни. Імовірність того, що вона раптом закінчиться 15 січня 2026 року, дуже низька.

 

Будь-яка дата пророцтва — це нервова надія, а не основний прогноз. Кінець війни можливий лише двома фундаментальними способами. 

 

Перший — воєнна поразка режиму російської федерації. 

 

Другий — політико-дипломатичне замороження або угода, котра фактично закріпить нинішні лінії фронту. 

 

Розпад рф — один зі сценаріїв, описаних вище, можливий за тривалої деградації країни-агресора. І він умонтований в ідею, що війна закінчиться не миром, а трансформацією росії. 

 

Тож равинська дата — це психологічний феномен. Пророцтва або точні дати дають людям контроль над страхом. Вони не замінюють воєнний чи політичний аналіз.

 

Равин може говорити про дату 15 січня як про бажання, впевненість або метафору, але це не аналітика. 

 

Розпад росії вимагає постійного, тривалого колапсу, а не одного раптового дива. І якщо росія прямо або опосередковано спровокує Європу, це може стати спусковим механізмом кінця війни та самої системи. Що гірші справи всередині, тим вищий шанс, що кремль зіграє в таку авантюру. 

 

Тут важливо не читати передбачення, а аналізувати те, що відбувається в моменті — тут і зараз. Адже аналітика складається не з передбачень, а з конкретних дій на сьогоднішній день. 

Водночас є ті, хто надиктовує свої сценарії, використовуючи закон розкриття планів. І коли великі структури публікують прогнози, скажімо, в журналі The Economist, — це дійсно частина механізму впливу.

 

Зазначимо, це видання належить холдингу, пов’язаному з найбільшими фінансовими династіями — Ротшильди, Ангели та ін. Їхні родини віками перебувають у масонстві.

 

У видавництві подібних журналів, на конференціях, в аналітичних клубах беруть участь люди, котрі перебувають біля важелів глобальної економіки: банкіри, політтехнологи, лобісти.

 

Вони обговорюють сценарії майбутнього, що часто справджуються. Бо це не передбачення, а плани, концепції котрих готують їхні аналітики. 

 

Наприклад, зелений перехід, цифрове управління, постнаціональний мир. Політики підхоплюють їх як наукові рекомендації. Корпорації створюють під це продукти, технології, кредити. У підсумку, світ змінюється саме так, як було не спрогнозовано, а сплановано. 

 

The Economist — нова форма інформування світу закритою елітою, котра й вирішує за всіх. 

 

Наприклад, в очікуваному на 21 листопада 2025 року номері журналу, анонс якого вже оприлюднено, публікуються основні теми 2026 року. Отже, за попередніми анонсами, головними темами наступного року будуть боротьба між епохами контролю та повстанням вільних душ.

 

Перше говорить про конфлікт між тотальним цифровим стеженням та регулюванням і ростом руху людей за особисту свободу. Друге — це ключові напрямки обговорення.

 

Також у заявлених темах журналу The Economist на 2026 рік ідеться про ескалацію регіональних конфліктів: Україна, Близький Схід, Тайвань.

 

У фокусі буде й глобальна енергетична перебудова (зауважимо, як сильно гатить рф по нашій енергетиці), скорочення частки нафти й газу, зростання частки ядерної та вітрової енергії. Також штучний інтелект як нова сила влади.

 

А ще — перехід до багатополярного світу; послаблення старих наддержав і поява нових регіональних імперій; соціальні повстання та протести проти економічної нерівності. 

 

Словом, хто управляє алгоритмами, той і визначає теми та керує світом.

Світ балансує між двома системами. З одного боку — контроль, цифрова залежність, уряди та корпорації, що керують через дані й страх.

 

З іншого — повстання вільних душ, пробудження суспільства, спроби людей повернути автономію, духовність та реальні цінності. Тобто вони заздалегідь готуються до можливого спротиву.

 

Вони ставлять акцент не на великому прориві, а на битві світоглядів. 

 

Візьмемо для прикладу одну з тем — перехід до багатополярного світу й виникнення регіональних імперій. В аналітичному сенсі журнал має на увазі розпад старих централізованих держав, включно і з росією в її нинішньому вигляді.

 

Сюди якраз вписується заява равина про кінець війни 15 січня 2026 року. Оскільки цей журнал також перебуває і під покровительством сіоністів. 

 

Що означають регіональні імперії? Це самодостатні економіко-політичні блоки, кожен з котрих контролює свій регіон без оглядки на старі наддержави. 

 

Євросоюз як цивілізаційна імперія Європи. Китай — ядро Азії. Північноамериканський блок — це США, Канада та частково Мексика. Індія — південноазійська держава нового типу. Африка та Латинська Америка формують свої центри сили, більше не підпорядковуючись Заходу. 

 

Де тут росія? Аналітики журналу бачать розпад росії на сфери впливу як мозаїчну федерацію. Частина її територій — Сибір та Далекий Схід — під китайську опіку, частина — під європейський та тюркський впливи: Поволжя, Кавказ, західні регіони.

 

Москва з кількома областями збережуть цілісність, але без статусу наддержави. Це і є регіоналізація імперії, не миттєвий розпад, а поступовий перерозподіл влади, логістики та ресурсів.

 

Коли вони кажуть «регіональна політика» — це не просто геополітика, а важливий спосіб повідомити, що епоха унітарних чудовиськ типу США та сучасної рф підходить до кінця. 

Але водночас поряд з цими планами, незважаючи на заявлені тотальні санкції проти росії, ізолювання економіки, потоки грошей у російську казну від Європи не припинялись. Вона через посередників купує в росії нафтопродукти, зріджений природний газ (ЗПГ).

 

А в 2025 році не те що не заборонили імпорт, а, навпаки, поставки виросли. Франція, Іспанія, Бельгія, Нідерланди — найбільші покупці природного газу росії. А це щорічно мільярди євро. 

 

Санкції на ядерну галузь рф (уран та ядерне паливо) навіть не вводились. Адже Європа та США купують збагачений уран у росії. І гроші за метали, рідкісноземельні надра, нафтохімію та добрива йдуть у бюджет та валютний резерв, а звідти в оборонну галузь кремля. 

 

Тобто США та Європа фінансують виготовлення снарядів, безпілотників, ракет, техніки, забезпечують виплати мобілізованим, закупки зброї в КНДР, Ірану та Китаю. Кожен євро нібито за індійське паливо, що пройшло ланцюжок посередників, стає частиною російського військового бюджету та обслуговує російські потреби війни. 

 

То хто фінансує війну? Чому Європа це робить? Енергозалежність, бюрократія, лицемірство та економічний страх і, звісно, їхня спільна співпраця проти людей. То ж для нас це — страшна руйнівна війна, для них — реаліті-шоу.

 

Публічно анонсується боротьба з агресором, а за фактом — фінансується його армія через торгівлю.

 

Жодна війна, жодна значна криза не закінчується, доки не перестають текти гроші.