Тінь на Третій штурмовій. Затримання групи військових на Теропільщині оголило болючі суспільні проблеми і настрої

На Тернопільщині це була чи не найбільш резонансна подія минулого тижня.

 

Поліцейські затримали групу військовослужбовців, які (далі цитую офіційне повідомлення Нацполіції Тернопільської області) «вивозили потерпілих за межі міста, били їх і вимагали гроші або цінне майно.

 

Найбільший цинізм полягав у тому, що нападники знущалися з людей, які були важко поранені на війні та перебували на реабілітації.

 

Так, у 27-річного жителя Тернополя фігуранти відібрали автомобіль KIA та використовували його у власних цілях. 

 

Правоохоронці зафіксували і випадки особливої жорстокості. Одного з чинних військовослужбовців, який перебував на лікуванні, нападники перестріли на вулиці, силоміць посадили до мікроавтобуса та вивезли у невідомому напрямку.

 

Його побили, погрожували зброєю та вимагали 50 тисяч гривень за звільнення. Іншого мешканця Тернополя, застосовуючи сльозогінний газ, силоміць заштовхали у мікроавтобус і вивезли за місто.

 

Там його роздягнули, облили легкозаймистою речовиною та змусили бігти перед авто. Згодом побили та утримували впродовж трьох днів у нелюдських умовах. Ще один злочин задокументовано на Івано-Франківщині.

 

Там військові зупинили автомобіль потерпілого, силоміць пересадили чоловіка у власний транспортний засіб, а його машину викрали. Своїх жертв вони залякували, а у разі звернення до поліції — погрожували фізичною розправою».

 

Заходи з викриття та припинення незаконної діяльності цієї групи проводили оперативники карного розшуку та слідчі Головного управління Національної поліції в Тернопільській області за сприяння керівництва Міністерства оборони, Тернопільського зонального відділу Військової служби правопорядку під процесуальним керівництвом Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону.

 

Спільними зусиллями було проведено масштабну спецоперацію, дії якої поширювалися на території Тернопільської, Київської та Харківської областей.

 

Наразі затримано шістьох осіб (сьомий у розшуку), які виявилися чинними військовими Третьої окремої штурмової бригади.

 

Оприлюднена офіційна заява цього підрозділу була такою: «Підрозділ ознайомлений з повідомленням Національної поліції про затримання низки осіб на Тернопільщині, які начебто є бійцями Третьої штурмової. Бригада відкрита до співпраці з правоохоронними органами й очікує на об’єктивне розслідування обставин, зазначених у заяві Національної поліції України. Третя штурмова — один з підрозділів з найнижчим рівнем злочинності серед військових. Бригада засуджує насильство проти цивільних осіб і сприятиме притягненню до відповідальності кожного, хто вчинив протиправні дії».

 

Офіційних коментарів щодо того, що робили затримані військові на Тернопільщині (місцевих серед них немає), ніхто з посадових осіб поки що не надав, за неофіційною ж інформацією — прибули на допомогу ТЦК у проведенні мобілізації.

 

17 жовтня Тернопільський міськрайонний суд обрав усім підозрюваним запобіжний захід — утримання під вартою без права внесення застави. Їм оголошено різні підозри: за ч. 2 ст. 127 (катування), ч. 2 ст. 146 (незаконне позбавлення волі або викрадення людини), ч. 4 ст. 187 (розбій) та ч. 2 ст. 289 (незаконне заволодіння транспортним засобом) Кримінального кодексу України.

 

Звісно, слідство продовжується, і не виключено, що як потерпілих, так і підозрюваних згодом виявиться більше. Тим часом дуже гірко, що кримінальна тінь упала на таку авторитетну і славну бойову бригаду, як Третя штурмова.

 

І у зв’язку з цим хочу надати слово — бо в даному випадку краще, мабуть, не скажу — тернополянці, дружині бійця цієї бригади, який не має жодного стосунку до описаних подій. Вона поділилася болем на своїй сторінці у фейсбуці, з дозволом читання тільки для друзів і без права поширення.

 

Тож дякую за довіру, що дозволила мені оприлюднити свій допис на сторінках «УМ», хоч і без прізвища, бо не хоче зайвого ажіотажу, «адже все і так дуже непросто». Про таке треба писати, треба читати і треба думати, бо надто вже болючі і тривожні проблеми та настрої нашого суспільства воно оголює...

 

.«Ловлю на собі косі погляди, бо люблю носити худі з символікою Третьої штурмової, подароване чоловіком. Відчуття, ніби мене також віднесли до переліку злочинців, які людей катують. Це у світлі останніх подій, де начебто задіяні бійці даної бригади.

 

На мене дивляться в громадському транспорті, в магазинах, на вулиці. Ще недавно ці погляди були іншими. Вітаю! Операція з дискредитації бригади пройшла успішно! Вся рашка смакує «звірства нациків» у Тернополі. Зверніть увагу, будь ласка, — немає жодних офіційних даних про те, що фігуранти справи дійсно діючі військові Третьої штурмової (пост писався ще до того, як це стало відомо. — Авт.).

 

Учора дивувалася, коли читала публікації колег, що посилаються на відомого «активіста», який з такою свідомою позицією мав би давно бути першим у рядах захисників. Чи, може, я пропустила офіційний коментар від поліції, що це саме військові з Третьої?

 

Навіть якщо дійсно задіяні у справі військові саме з неї, то йдеться про кількох людей. А тисячі представників бригади тим часом на фронті продовжують захищати задниці тих, хто тут розказує про бандюків і рекетирів з бригади і докоряє — що ж від них ще можна було чекати.

 

Військові великої дієвої бойової бригади з героїв та захисників у момент стали злочинцями. В момент почалися обговорення, які вони всі хворі на голову і що буде далі, коли вони всі повернуться додому з ПТСР й іншими розладами... Начиталася багато.

 

Люди переживають: що НАС чекає, коли ВОНИ повернуться? Людям так добре — ви собі там воюйте, і добре було б, щоб ви сюди взагалі не потикалися. Хай нам буде спокійно, щоб тепло було, світло, водичка гаряча і холодна... і бажано без нагадування про те, завдяки кому ми це маємо. Ну бо нащо тривожитися тим, у кого все ок?

 

Друзі, вони ще не вертаються, але їх тут уже мають за психічно хворих і злочинців за замовчуванням, вони стали «бандою». Причому злочинцями стали й ті, кого силою відловили «людолови», як дехто з вас називає ТЦК, і ті, хто свідомо пішов у перші дні війни на фронт, як зробив мій чоловік і несе службу вже четвертий рік!

 

Так, тутешні тилові «герої» дуже бояться їхнього повернення! Їм зараз комфортно, героям в тилу, тим, хто «не м’ясо», тим хто «їх туди не посилав». Вони зараз тріумфують, бо квазісуспільство тішиться, що «котики» з Третьої десь облажалися (хоча таки ще не факт, що це вони).

 

Ви б так раділи і поширювали інформацію про те, що вони тримають величезний відрізок фронту та проводять ефективні військові операції. Але кому це цікаво, хто читає про успіхи і втрати на фронті? Третя штурмова офіційно прокоментувала, що проведе власне розслідування, що співпрацює з правоохорнцями, що цілком логічно, бо впала тінь на її бійців. А ви чомусь сприймаєте це як підтвердження причетності військових бригади до злочинів.

 

«А ми їм скидалися на дрони і машини»... Ви? Їм?! Їм не треба ваших дронів і машин, вони хочуть бути вдома, вечеряти за своїм столом, спати в своєму ліжку і бути вільними. 

 

Ой, забула ще моє «улюблене»: «вони вже так там вбулися, що не хочуть додому, там хлопці, братерство, дух». Вони справді зовсім не хочуть додому. Хочуть сидіти в мокрих окопах, в болоті, де миші буквально їх їдять, здригатися від вибухів і молитися перед кожним виїздом як востаннє, думати, чи побачать ще своїх рідних, і тільки мріють про те, щоб ми спокійно тут пили лате на безлактозному і «чілили» в нічних клубах. А що вони можуть ще хотіти?

 

Особливо ганебно те, що останнім часом злочинцями стали не тільки хлопці Третьої, а всі, хто в мультикамі чи пікселі, але чомусь опинився тут, у затишному Тернополі. А х..лі — вони ж мають бути на фронті, в тилу їм не місце. І коли мій чоловік раз на пів року приїжджає у відпустку, я регулярно чую: «та він же недавно був»... 

 

Хоча в цій історії є і деякі плюси. Десь поділися «герої», які розсікали Тернополем у військовій формі з перших днів війни, ні дня не пробувши в зоні бойових дій. А серед них були і доволі відомі люди... Вже непрестижно форму в тилу носити, бо вас можуть сприйняти за злочинців тепер, чи як?

 

Так, військові, які перебувають у відпустці, на реабілітації чи виконують якісь завдання, можуть скоса подивитися на тих, хто вважає себе мудрішим, бо не попався, і цим зачепити ніжні струни чиєїсь душі.

 

Але тим, хто допомагає і сприяє війську, нема чого боятися. Тим, у кого нормально все із самооцінкою, зі сприйняттям реальності. В моєму оточенні вдосталь достойних чоловіків, які не на фронті, але допомагають військовим різними способами, яких ціную і поважаю. Які мають законне право бути тут, які потрібні саме тут. Ви, мабуть, здогадуєтесь, що саме вони чомусь не зловтішаються останнім подіям і не мусолять тем про військових злочинців.

 

А я тим часом ношу цю річ з гордістю, поки хтось ховається за спинами таких, як мій чоловік та його побратими. Декого дуже втішила кримінальна історія, до якої є багато питань. Але ж ви ховаєтеся по норах і переказуєте «лайфхаки» «як посилати ТЦК» (це дуже «героїчно»), ви підтримуєте корупцію, купуючи липові довідки, ви розлучаєтеся з дружинами, щоб стати батьками-одинаками з неповнолітніми дітьми, ви укладаєте фіктивні шлюби, щоб мати на утриманні інвалідів чи літніх людей.

 

Ви, вибачте, какаєте у штани, коли бачите військових, щоб вас вважали дебілами (перепрошую людей, які мають такий діагноз, бо не факт, що вони таке роблять) і, упаси Боже, не мобілізували. І ви себе вважаєте кращими за тих, хто фігурує в даній справі?! 

 

Горджуся тим, що мій чоловік у «трійці», горджуся, що маю друзів і знайомих у цій бригаді. Це діючі військові, ветерани, це люди, які віддають буквально свої життя. Але не за те, щоб, приїхавши у відпустку, опускати голову і переживати, чи тут їм не поріжуть колеса, чи не спалять машину. Можете не замовкати в моїй присутності, коли обговорюєте цю справу, бо моя думка незмінна: там Герої, яким ми завдячуємо життям.

 

Яким потрібна підтримка і допомога. Які не мають відчувати провину чи чути слова звинувачення за дії інших людей. Які, попри все, продовжують нести службу, які не бачать, як ростуть їхні діти, продовжують вкладати у війну свої гроші, хоронити побратимів, відкладати життя на потім і не мати спокою ні вдень, ні вночі.

 

Мені насправді неважливо, яка бригада. Є поняття честі і гідності та поняття їхньої відсутності. Спитати «чи це правда» не дзвонять ті, хто зазвичай телефонував з перших днів війни і телефонує з питанням, чим можна допомогти моїм хлопцям і хто реально допомагає.

 

Друзі, мені не соромно, можете говорити в моїй присутності про бандюків з ТЦК, і з Третьої, і з п’ятої, десятої, і сто двадцять п’ятої. Я знаю точно: наша армія — це зріз усього суспільства, це — ті самі люди, які вчора ходили з вами по одних вулицях.

 

Різні люди є і тут, і там. Форма не робить людину героєм. Але не плутайте грішне з праведним. Підтримуйте свою армію, якщо не хочете годувати армію окупанта (а великий відсоток тилових «героїв» ризикує ще й воювати в лавах ворога). Не робіть заради хайпу злочинцями тих, завдяки кому ми тут живемо!».

 

Вже в особистій розмові авторка допису сказала: «Мушу вам зауважити, що то не лише я з таким зіткнулася, а й інші дівчата, з якими ми дружимо, чиї чоловіки в Третій. І, найобразливіше, — їхні діти...».