У більшості регіонів України гарбуз вважали кормом для домашньої худоби, в меншості – з цього овочу готували максимум гарбузову кашу, яку далеко не всі в сім’ї їли.
Проте цей продукт дуже недооцінений, адже, крім каротину, яким зумовлений яскравий помаранчевий колір гарбуза, ця городина містить абетку вітамінів, якій позаздрив би будь-який інший овоч.
Тут вам і вітамін А, група вітамінів В — 1, 2, 3, 6, 9, незамінний вітамін С, а також РР.
Що ж до мікро- та макроелементів, то тут також ціла лінійка — залізо, калій, кальцій, магній, натрій, сірка, фосфор, хлор, мідь, фтор, цинк.
Крім того, гарбуз містить пектини, тіамін, рибофлавін, рослинні цукри (діабетикам потрібно уважно поставитись до кількості споживання цього продукту).
До того ж через низьку калорійність (усього 23 кілокалорії на 100 г продукту) цей овоч якнайкраще підійде для дієтичних страв.
Що й казати, древні знали толк у корисній їжі, адже гарбуз вживали у Стародавньому Римі та Греції ще 5 тисяч років тому, а на Американському континенті (зокрема в Мексиці) цей овоч культивували 3 тисячі років тому.
Мало того: з цієї городини ще й робили домашній посуд і навіть ванночки та колиски для немовлят.
Сьогодні ж гарбуз набуває поширення скрізь: із цього овочу роблять перші, другі страви, салати та закуски, десерти і навіть... каву — ну хто ж не куштував гарбузове лате або принаймні не чув про таке!
З появою розмаїття приправ на полицях наших супермаркетів готувати гарбуз стало простіше і цікавіше. Тож і ми спробуємо урізноманітнити наш стіл новими смачними та цікавими стравами з гарбуза.
Гарбузовий суп-пюре
Обід сам себе не зготує, проте цей процес можна дещо спростити, принаймні під час приготування цього пікантного та смачного супу. Отож беремо невеликий гарбуз сорту баттернат (той, що схожий на булаву) або хоккайдо, дві невеликі морквини, жменю помідорів чері, голівку часнику, прованські трави, сіль до смаку, пакетик вершків, дві-три столові ложки оливкової олії.
Всі овочі миємо, моркву чистимо від шкірочки, головку часнику розрізаємо навпіл, гарбуз — також. Викладаємо на деко для запікання половинки гарбуза та головки часнику, помідори, моркву, посипаємо все сіллю, прованськими травами, збризкуємо олією та ставимо запікатися в духовку при 180 градусах на 35-40 хвилин (готовність пробуємо виделкою чи ножем).
Коли овочі трошки охолонуть, виймаємо м’якоть гарбуза ложкою і кладемо в чашу блендера, сюди ж вичавлюємо спечений часник із половинок головки часнику, подрібнюємо моркву, додаємо помідори без шкірочок і все добре перебиваємо блендером.
Виливаємо це «смузі» в каструльку і ставимо на невеликий вогонь. Як закипить, вливаємо вершки, пробуємо на смак, чи не потрібно ще солі та приправ (хто любить гострі страви — може додати гострого перцю), даємо кілька хвилин покипіти і знімаємо з вогню.
Цю страву найкраще подавати, посипавши зверху підсмаженим насінням гарбуза та улюбленою зеленню, з грінками або гарячими бутербродами з сиром.
Салат з гарбуза із сиром фета
Салат з гарбуза із сиром фета.
Фото з вільних джерел.
Для приготування цієї закуски нам знадобиться 300 г очищеного від шкірочки та насіння гарбуза, невеликий пучечок руколи, кілька листочків салату, 100 г сиру фета, сіль та прованські трави за смаком, для заправки — зубчик часнику, 2 ст. л. оливкової олії, 1 ч. л. діжонської гірчиці, 1 ч. л. рідкого меду, половинка чайної ложки орегано.
Гарбуз нарізаємо невеликими кубиками, складаємо на деко, застелене пергаментним папером, солимо, посипаємо прованськими травами, скроплюємо олією і ставимо запікатися в духовку десь на пів години (готовність пробуємо виделкою чи ножем).
Тим часом готуємо заправку: в піалочці змішуємо мед, гірчицю, орегано, олію та все добре збиваємо виделкою. До речі, деякі інгредієнти можна замінити на сироп гранату або ворчестерський соус чи бальзамічний оцет.
Коли запечений гарбуз трохи вистиг, «збираємо» салат: на широку тарелю кладемо листя салату, на нього викладаємо кубики гарбуза, нарізаний також кубиками сир, рвемо на невеликі шматочки руколу, а потім поливаємо все це заправкою. Прикрасити салат можна підсмаженим насінням гарбуза або натертим пармезаном.
Гарбуз у сметанному соусі
Цей овоч чудово підійде як гарнір до риби чи курки. А готувати його ну дуже просто: беремо пів кілограма очищеного гарбуза, склянку сметани, 4-5 зубчиків часнику, улюблену зелень (кріп, петрушка, кінза), сіль та перець до смаку, а ще — олію для смаження.
Гарбуз нарізаємо брусочками чи кубиками та обсмажуємо в олії на дуже сильному вогні, щоб утворилася рум’яна скоринка. Далі овочі складаємо в сотейник чи глибоку сковорідку з товстим дном і заливаємо соусом (для цього сметану з’єднуємо з подрібненими часником, зеленню, а також сіллю і перцем).
Тушкуємо, накривши кришкою, 10 хвилин — чудовий, оригінальний і, що найголовніше, смачний та корисний гарнір готовий.
Гарбузовий зефір
Зефір із гарбуза.
Фото з сайту youtube.com.
Якщо є гарбузове лате, гарбузовий чизкейк, то чом би не було й гарбузового зефіру? Виявляється, наші господиньки й такий рецепт вигадали. Тому до справи: беремо цедру трьох апельсинів, 250 м’якоті гарбуза, 50 мл апельсинового соку, 80 г цукру.
Ще нам знадобиться для сиропу 100 г цукру, 10 г агар-агару, 120 мл апельсинового фрешу, а для меренги — 2 яєчні білки, чверть чайної ложки лимонної кислоти, 150 г цукру.
З апельсинів натираємо цедру, поєднуємо її з цукром і даємо постояти 15 хвилин. Гарбуз натираємо на грубій тертці, змішуємо з апельсиновим соком, цедрою, викладаємо в сотейник і тушкуємо, доки гарбуз повністю не стане м’яким (приблизно 20 хвилин). Охолоджуємо масу і перебиваємо блендером до гомогенної консистенції.
Тим часом готуємо сироп: апельсиновий сік поєднуємо з агар-агаром, розмішуємо і залишаємо буквально на кілька хвилин. Далі до гарбузового пюре додаємо цукор, сироп з агар-агаром, розмішуємо і ставимо на сильний вогонь, доводимо до кипіння, зменшуємо вогонь і тримаємо ще кілька хвилин, постійно помішуючи.
Паралельно робимо меренгу: до білків додаємо лимонну кислоту і збиваємо їх міксером, поступово додаючи цукор і збиваючи до стійких піків. У готову меренгу додаємо потрошку гарбузове пюре, продовжуючи збивати.
Після того, як ввели все пюре і збили масу до легкого загустіння, перекладаємо отриману масу в кондитерський мішок із зірчастою насадкою і висаджуємо на силіконовий килимок зефіринки.
Через кілька годин, коли вони стабілізуються, половинки поєднуємо, посипаємо цукровою пудрою або ж (хто любить) кокосовою стружкою.
От і все — цікавий та незвичний десерт готовий.
Дарка КОХ