Безрозмірний ліміт на рибу і деревину. Багато національних природних парків в Україні перетворюються на промзони

За останні вісім років чиновники Міністерства захисту довкілля значно збільшили ліміти на промисловий вилов риби у шести національних парках. Статистика просто вражаюча. Якщо в 2013 році дозволялося порибалити в межах 44,8 тонни, то у 2021-му цей показник зріс у 39 разів.

 

Що відбувається сьогодні, сказати складно, оскільки під час війни екологічні інспектори тут не працюють. Але результат подібної «природоохоронної» діяльності й без того очевидний.

 

Кілька років тому вугор, що водився в Шацькому національному парку, був занесений до Червоної книги України, оскільки був повністю знищений і більше не з’явиться ніколи. 

 

Фахівці Київського еколого-культурного центру проаналізували ситуацію і знайшли першопричину цієї сумної історії.

 

«Стаття 21 Закону «Про природно-заповідний фонд України» забороняє проводити промисловий вилов риби в зоні регульованої рекреації в національних парках, — пояснив ситуацію «УМ» керівник КЕКЦ Володимир Борейко. — У Шацькому національному парку практично всі озера, де ведеться риболовля, у тому числі і Світязь, входять до цієї зони. Отож, аби обійти правову норму, колишні керівники парку звернулися років 30 тому до Національного університету біоресурсів, аби ті дали наукове обґрунтування підміні понять. Тобто фактично промислові обсяги, що заборонені законодавством, стали називати меліоративними, але з використанням сіток і рибальських артілей. У Міндовкілля на цей факт заплющили очі і видають ліміти Шацькому парку, по суті, на промислову діяльність».

 

У 2021 році тут працювало 11 рибальських бригад, використовуючи 550 ятерів, 330 сіток і 2 неводи. Ловили сазанів, лящів, щук, плотву, окуня, канадського сомика. «А ось вугрів, «завдяки» меліоративній ловлі, в озерах Шацького парку вже немає, — уточнює пан Володимир. — Цей вид просто зник, але за це ніхто не поніс покарання».

 

А одне правопорушення породжує інше. До сіток, які в національних парках тепер розставляють із промисловим розмахом, потрапляє велика кількість рідкісних птахів. За даними КЕКЦ, у 2021 році Дунайський біосферний заповідник отримав дозвіл на вилов 580 тонн риби з використанням 895 ятерів і 4 тисяч 57 сіток. У результаті ці рибальські знаряддя протягом року ловлять ще й до 10 тисяч пернатих, з яких близько 800 — червонокнижні. До водних пасток потрапляють рідкісний малий баклан, чернь білоока, пелікани, малі лебеді, жовті чаплі, лисуха.

 

Червонокнижні мешканці водойм теж є в цьому печальному списку. Йдеться про осетрів, дельфінів, тритонів, черепах. Так, нецільовий вилов лише стерляді, за даними експертів, сягає у Дунайському заповіднику 200 кілограмів на рік.

 

Загалом до сіток у ході промислової риболовлі тут потрапляють 35 видів тварин, занесених до Червоної книги України, і 34 види тварин, які охороняються списком двох Бернських конвенцій.

 

«Варто додати, що у Дунайському заповіднику до 2016 року промислову риболовлю провадили навіть у заповідній зоні, що суворо заборонено законом! — каже Володимир Борейко. — Після того, як КЕКЦ виграв суд проти Міндовкілля та Дунайського заповідника, там промисловий вилов риби нарешті закрили. Загалом, рибальство в національних парках здійснюється в так званих господарських зонах. Але тоді закономірно виникає запитання, навіщо потрібна така зона взагалі, якщо за своїм природоохоронним режимом вона нічим не відрізняється від звичайної ділянки біля моря та річки».

 

Знайти «законний» спосіб для порушення закону в Україні нескладно. Тривалий час у національних парках практикували так званий «науковий вилов» риби і креветок, який дозволяв спустошувати водойми навіть у період нересту. Рахунок ішов на тонни.

 

«Колишній директор Департаменту природно-заповідного фонду і земельних ресурсів Міндовкілля Едуард Арустамян домігся, щоб ліміти на ці псевдонаукові лови міністерство припинило затверджувати, — каже Володимир Борейко. — Однак, можливо, через цю ініціативу він став небажаним, адже тодішній керівник відомства Руслан Стрілець звільнив його у 2024 році. До речі, саме цей чиновник закликав національні парки самостійно заробляти кошти. Але ж, погодьтеся, це все одно, що заохочувати поліцейських збагачуватися за рахунок повій, наркоторговців і різного штибу злодіїв».

 

Утім, за словами пана Володимира, тенденція до зростання вилову риби і комерційної реалізації інших природних ресурсів стала ще небезпечнішою, бо цього року Міністерство захисту довкілля було розформоване.

 

«Його залишки, — каже він, — приєднали до Міністерства економіки. Отож качати природні заповідні ресурси тепер, очевидно, будуть у десятикратному розмірі. До речі, при жодній попередній владі такого безміру екологи не спостерігали. Чиновники з команди Зеленського перевершили у цьому сенсі всіх попередників».

Минулого року Міністерство захисту довкілля видало природному заповіднику «Медобори» ліміт на вирубку 36 кубічних метрів деревини. Дозвільна аргументація була сформульована в досить суперечливий спосіб — «Заготівля деревини шляхом виконання природоохоронних заходів з формування лісостанів».

 

Тобто виходить, що лісостан не може бути сформований без попередньої вирубки. Але справа в тому, що в заповідній зоні не можна висаджувати нові дерева, адже ці території отримують особливий статус саме задля збереження незайманої природи.

 

До того ж масова і часткова вирубка тягне за собою купу інших проблем, сприяючи знищенню 89 видів фауни і 33 видів флори, занесених до Червоної книги України. А також 119 видів тварин, які охороняються Списком двох Бернських конвенцій. 

 

А в національних парках «Залісся», «Білоозерський», «Синьогора» та Азово-Сиваський, що належать Державному управлінню справами офісу президента (у народі просто «Дуся»), є свій «законний» підхід. Тут дерева валять під виглядом санітарних рубок. Причому потреба в таких «оздоровчих» заходах зростає з кожним роком.

 

Скажімо, «Білоозерському» у 2021 році чиновники Міністерства охорони довкілля видали дозвіл на рубку 8 тис. 565 кубометрів деревини, у 2023-му — на 10 тис. 211, а в 2024-му — на 11 тис. 355. Тобто за чотири роки ліміти збільшилися в 1,3 раза.

 

Але цього організаторам санітарно-оздоровчих заходів виявилося замало — і минулого року вони організували незаконну рубку в заповідній зоні, яку виявили фахівці КЕКЦ.

 

«За матеріалами перевірки, Бориспільська прокуратура порушила кримінальну справу, — каже Володимир Борейко. — Недавно керівництво парку було замінене, але я не впевнений, що новий керівник зможе чинити спротив бажанню «дусинських» чиновників збагачуватися в аналогічний спосіб. Загалом, здорова логіка тут відсутня. Теоретично санітарними вибірковими рубками пропонується лікувати ліс від різних комах-шкідників. Але оскільки ліміти постійно зростають, то вочевидь рубка як ліки просто не працює. То навіщо ж її застосовувати?».

Про дозволи, які руйнують національні парки з відомства «Дусі», екологи говорять ще й з іншої причини. Окрім непомірних санітарних рубок лісу, тут процвітає полювання, що виправдовується необхідністю проведення «ветеринарної експертизи» на предмет сказу.

 

Але, оскільки під роздачу потрапляють не лисиці, вовки чи дикі собаки, що можуть бути носіями цієї хвороби, а благородні олені, зубри і косулі, — в екологів виникли природні сумніви. 

 

«А ще треба зазначити, що з року в рік дозвіл на відстріл диких тварин під виглядом селекції і ветеринарії видають лише двом «дусинським» паркам — Азово-Сиваському» та «Заліссю», — уточнює керівник КЕКЦ. — В інших сорока національних парках, виходить, таких проблем не існує».

 

Реальна ж причина, напевно, в іншому. Саме ці природоохоронні території здавна служать місцями для проведення так званого царського полювання.

 

Постріляти оленів сюди колись приїздили Хрущов, Брежнєв, Щербицький та інші радянські функціонери, для яких тут було створено цілу мережу мисливських розваг. Тобто «царі» змінюються, а система переходить у спадок наступникам.

 

Свого часу навести порядок у «дусинських» парках намагався в роки свого президентства Віктор Ющенко і навіть підготував відповідні документи. Але, оскільки переобратися на другий термін йому не вдалося, започаткована реорганізація так і лишилася на папері.

 

«Коли Володимир Зеленський ішов на вибори, то говорив про кінець «епохи жадібності», — каже Володимир Борейко. — Але насправді ця «епоха» при ньому посилилася ще більше, ніж при Петрові Порошенку. В 2019 році я опублікував статтю про царське полювання в парках «Дусі», апелюючи вже до нового президента. Тоді мій пост у фейсбуці був засипаний коментарями захисників Зеленського. Мовляв, почекай, дай йому час, він розбереться. Час минув, але президент із цією ганьбою так і не розібрався. Навпаки, ганьби стало ще більше».

 

До речі, в серпні цього року САП подала позов до Вищого антикорупційного суду про цивільну конфіскацію активів колишньої заступниці міністра захисту довкілля та природних ресурсів Вікторії Киреєвої.

 

Йдеться про майно вартістю в 3 мільйони гривень, яке її родина, виходячи з офіційних доходів, не могла придбати власним коштом. За версією САП, саме ця чиновниця у 2020—2021 роках обіймала посаду директорки Департаменту дозвільно-ліцензійної діяльності та запобігання промисловому забрудненню Київської ОДА. В липні 2025 року жінку було звільнено з посади, а в серпні ВАКС наклав арешт на її майно.