Чимало продуктів, які є частиною нашого повсякденного раціону, відносно не так давно привезли з нових світів мандрівники.
Скажімо, той-таки Христофор Колумб «познайомив» Європу з картоплею, кукурудзою та помідорами, привезеними з Центральної та Південної Америки.
Люди довго не наважувалися вживати в їжу ці підозрілі і, як тоді вважали, отруйні рослини, а от сьогодні без цих овочів ми навіть не уявляємо своє життя.
Проте якщо раніше існувало всього кілька видів «золотого яблука», що в перекладі з італійської означає homo d’oro, то сьогодні, вийшовши на ринок, стоїш на роздоріжжі, які томати вибрати — червоні, жовті, бордові чи навіть чорні.
А вже про смак тут годі й говорити, адже чимало тих-таки італійців, приїхавши в Україну і скуштувавши цей звичний для них овоч, страшенно дивуються, що помідори можуть бути такими смачними.
Що вже казати про наших біженців по всіх європах-америках, які сплять і бачать уві сні солодющі ґрунтові (а не «пластмасові» парникові) наші помідори, які навіть на фермерських ярмарках за кордоном не купиш і не скуштуєш.
Ще одна важлива особливість помідорів, окрім смакових якостей, це те, що вони не втрачають своїх корисних властивостей навіть після тривалої термічної обробки. Тож, наситившись цим овочем улітку та восени, варто подбати і про заготовки на зиму.
Консервовані помідори з морквяним листям
Хтось любить консервувати помідори з листям петрушки, хтось, навпаки, цю зелень не любить, а спробуйте-но цей простий, але цікавий рецепт — помідори з морквяним листям виходять духмяними та солодкими.
Беремо тугенькі помідорчики (найкраще сорту «сливки»), а далі розрахунок такий: на 3-літрову банку помідорів знадобиться 4 горошини духмяного перцю, 8 гілочок свіжого соковитого зеленого морквяного бадилля, 3 зубчики часнику, кілька кружалець стручка гіркого перцю. На 3 л маринаду потрібно взяти 2 ст. л. солі, 10 ст. л. цукру, 100 мл оцту.
Отож помідори миємо та складаємо у стерилізовані банки, сюди ж кладемо часник, горошини духмяного перцю, кружальця гіркого, бадилля моркви і заливаємо окропом.
Чистими простерилізованими кришками прикриваємо банки, а тим часом готуємо маринад: у каструлю з чистою фільтрованою (або ж джерельною) водою додаємо сіль, цукор і доводимо до кипіння.
Як тільки цукор і сіль розчиняться і покиплять кілька хвилин, додаємо оцет, чекаємо, доки маринад іще раз закипить, і знімаємо з вогню.
Зливаємо воду з помідорів (вона нам не знадобиться більше) і заливаємо їх маринадом. Банки закатуємо кришками, перевертаємо, закутуємо в ковдру чи плед та залишаємо до повного вистигання.
Маленька хитрість: щоб на помідорах не тріскалася шкірочка від гарячого маринаду чи окропу і, відповідно, вони не втратили привабливий вигляд, кожну помідорку проколіть дерев’яною зубочисткою в кількох місцях біля плодоніжки.
Квашені помідори з гірчицею
Процес приготування цих помідорів такий самий, як і будь-яких інших квашених, проте весь секрет — в одному з інгредієнтів. Отож беремо відро чи діжечку (зрештою, будь-яку посудину, в якій ви зазвичай квасите овочі), на дно кладемо листя хрону, смородини, вишні, кілька зубчиків часнику.
Далі підготовлені помиті помідори (вибираємо лише тугенькі і свіженькі помідорчики) викладаємо на зелень у кілька шарів, потім — знову зелень і так далі, доки посудина не буде наповнена до верху.
Тепер залишилося підготувати заливку: з розрахунку на 10 л води беремо по одній склянці солі, цукру та сухої гірчиці, все це добре розколочуємо, щоб сіль та цукор гарно розчинилися, і заливаємо помідори.
Якщо ви квасите томати в трилітровій банці, тоді вам знадобляться для заливки 2 ст. л. солі, по одній — цукру та гірчиці, води — приблизно літр. Заливаєте помідори, закриваєте банку капроновою кришкою, тримаєте при кімнатній температурі 3 дні, а далі ставите на холод.
У відрі чи діжці помідори відразу виносите у погріб чи підвал і чекаєте місяць, доки овочі «дозріють». А там смакуйте на здоров’я.
Томатна паста
На 5 кг помідорів беремо 5 штук солодкого червоного перцю, неповну столову ложку солі, столову ложку з чубком цукру, пів чайної ложки меленої копченої паприки (за бажання ви можете додавати і прованські трави, і чорний мелений перець, і дрібку гвоздики, і навіть кориці — все, що вам подобається зі спецій).
Помиті овочі чистимо від плодоніжок та насіння — у перцю. Далі нарізаємо в довільному порядку овочі та пропускаємо через мілке ситечко м’ясорубки.
Утворену масу переливаємо у глибокий посуд з товстим дном і ставимо на вогонь.
Коли маса почне кипіти і виділить чимало соку, поверх овочевої маси кладемо металеве сито, трошки занурюємо його — утвориться «озерце» з прозорого соку.
Черпаком вибираємо цей сік в окрему посудину (вийде до 3 л прозорого соку, який потім можна буде перекип’ятити і пити).
У посудині залишиться густа помідорна маса — кип’ятимо її 20 хвилин, постійно помішуючи, щоб не пригоріло, а потім додаємо сіль, цукор, спеції і кип’ятимо ще 10 хвилин.
Утворилася запашна густа томатна паста, яку перекладаємо в банки і закручуємо. Із вказаної кількості овочів вийде приблизно півтора літра пасти, яку взимку можна використовувати і в борщ, і до соусу для спагеті, і для піци. І, що найголовніше, — жодних консервантів, навіть оцту.
Можна розділити томатну суміш на частини і до однієї додати вищезгадані прянощі, а до другої — свіжий базилік, тоді ви отримаєте чудову приправу до спагеті чи піци, адже ця зелень чудово пасує до цих страв.
Дарка КОХ