НАБУ та СБУ — тіні протистояння. Хто засвітить «плівки Міндіча»?

Загалом цікава вся хронологія скандального арешту детектива НАБУ, який міг розслідувати дуже некомфортну та незручну історію.

 

Справу того самого Тимура Міндіча, — співвласника «95 кварталу» й золотих унітазів і за сумісництвом найкращого президентського друга. 

 

Саме через «полювання за Міндічем» Магамедрасулов і міг «розплатитись» своїм уже двомісячним перебуванням у СІЗО із загрозою реального ув’язнення. Через Дагестан та Узбекистан. 

 

Отже, попри формальну липневу перемогу НАБУ та САП, підстави для занепокоєння щодо їхнього майбутнього нікуди не зникли, особливо після новини про зустріч очільників НАБУ й САП із президентом Зеленським у його кабінеті, нібито для звітування.

 

В офісі президента її подали як робочу, але ззовні це більше нагадувало виклик на килим з доповіддю та подальшою демонстративною подякою главі держави, який хотів швидко перепрошити НАБУ й САП. 

 

Водночас на тлі історії із законом про перепідпорядкування НАБУ та САП увагу суспільства привернули й інші інституції, зокрема, Служба безпеки України та Державне бюро розслідувань.

 

Обидві структури підіграли владі у спробі перепiдпорядкувати Генпрокуратурi антикорупційні органи, тому актуальним залишається питання реформ та перезавантаження.

 

Наразі ми спостерігаємо поглиблення протистояння через обопільне створення неприємностей певним знаковим персонам як з провладного табору, так і з так званого середовища борців з корупцією. 

Отже, недавно стало відомо, що колишній заступник керівника офісу президента Ростислав Шурма переїхав з Німеччини до Австрії. Це сталося після того, як НАБУ провело обшуки в його помешканні у передмісті Мюнхена.

 

Нагадаємо, Ростислав Шурма — колишній генеральний директор заводу «Запоріжсталь», член наглядової ради Укроборонпрому.

 

Політичну діяльність починав як депутат Донецької облради від «Партії регіонів», у 2015 році балотувався до Запорізьких обл- та міськрад, а в 2019-му — до Верховної Ради від «Опозиційного блоку».

 

У 2023 році було оприлюднено інформацію про виплати з бюджету за електроенергію сонячних станцій на окупованих територіях, пов’язаних з братом Шурми. У 2024 році НАЗК склало протокол про зловживання Ростиславом Шурмою службовими повноваженнями.

 

У вересні минулого року президент Володимир Зеленський звільнив його з посади заступника керівника офісу президента України, де той відповідав за економічний напрямок. Ростислав та його брат Олег наразі проживають за кордоном.

 

Справа НАБУ стосується виплат 320 млн грн за електроенергію сонячних станцій на тимчасово окупованих територіях, які й пов’язують з братом експосадовця, Олегом Шурмою.

 

Своєрідною відповіддю СБУ можна вважати слідчу історію щодо народного депутата від забороненої ОПЗЖ, а нині позафракційного Федора Христенка. Нещодавно йому оголосили підозру в державній зраді та зловживанні впливом.

 

За даними слідства, народний обранець був агентом федеральної служби безпеки російської федерації ще за часів експрезидента-втікача віктора януковича, а згодом начебто відповідав за посилення російського впливу в Національному антикорупційному бюро України. 

 

Нещодавно Служба безпеки повідомила про затримання нардепа Христенка. 

У НАБУ заметушились. Директор Бюро Семен Кривонос в одному з радіоефірів сказав, що і його відомство хоче встановити, чи мав затриманий за державну зраду депутат Федір Христенко механізми впливу на орган.

 

Також посадовець запевнив, що жоден народний депутат не має впливу ні на нього, ні на НАБУ.

 

За словами Кривоноса, прізвища Христенка в стінах Національного антикорупційного бюро він не чув, однак ініціював службове розслідування на основі заяви СБУ.

 

Також Семен Кривонос неодноразово запевняв, що керівництва НАБУ та СБУ зберігають робочі відносини. Водночас він заперечив заяву Служби безпеки, яка назвала помстою з боку Бюро оголошення підозри генералу Іллі Вітюку.

 

А передувала такій активній міжусобиці ще одна цікава історія. 

 

Отже, наприкінці липня Служба безпеки затримала одного з керівників міжрегіональних управлінь детективів НАБУ в місті Дніпро Руслана Магамедрасулова.

 

Він був одним із ключових співробітників, що займалися документуванням діяльності бізнесмена, співвласника «Кварталу 95» Тимура Міндіча.

 

Як стверджують у спецслужбі, затриманий Магамедрасулов має контакти з представниками російської федерації. Він допомагав своєму батьку-підприємцю вести незаконну торгівлю з росією, — Дагестаном.

 

За даними слідства, Руслан Магамедрасулов тісно взаємодіяв із народним депутатом від ОПЗЖ, вищевказаним Федором Христенком. 

 

Дії Руслана Магамедрасулова слідчі кваліфікували як пособництво державі-агресору.

Отже, тема прослуховування бізнесмена та співвласника студії «Квартал 95» Тимура Міндіча почала вирувати понад місяць тому. Саме тоді, коли «люди з картонками» відстояли незалежність НАБУ та САП.

 

Саме ці органи могли прослуховувати найближче оточення президента та записати таємні розмови. До речі, кажуть, на записах навіть може фігурувати й Володимир Зеленський.

 

Щоправда, жодної офіційної інформації від правоохоронців стосовно цих плівок немає. Також незрозуміло, чи стосувались розмови Міндіча корупційних оборудок.

 

Наразі припинились розмови, що НАБУ і САП готують підозру Міндічу. І саме з цим пов’язували активну протидію влади антикорупційним органам, яка призвела до протестів на вулицях через «диктаторські закони 22 липня». 

 

Міндіча вважають головним «гаманцем» і партнером Зеленського. А його квартира — це неофіційний бекофіс влади. Пліткують, що саме там вирішувалися питання впливу й великих грошей.

 

Наразі «плівки Міндіча» залишаються загадкою і здогадкою для публіки, може, тому ця тема не вщухає, а обростає новими подробицями. Саме цей кейс є одним з найцікавіших для суспільства.

 

Зокрема й після обшуків у німецькому помешканні колишнього заступника керівника ОП Ростислава Шурми, котрий, подейкують, також фігурує на «плівках Міндіча». 

 

Із того, що мусується в просторі, — обшук у житлі Шурми стосувався спроби певних персонажів з оточення президента купити французький банк.

 

На плівках нібито оприлюднено космічну суму — 5 мільярдів євро в криптовалюті. Звісно, що легалізувати їх — це проблема. А купівля банку могла бути виходом із ситуації. 

 

Але коли в бюрократичній Європі справа доходить до фінансів, процес купівлі-продажу стає надскладним. А іноді й неможливим.

 

І тому для придбання банку потрібно було знайти людину, яка мала б дві важливі, необхідні якості: бути своєю та мати «білий» дохід.

 

Цією людиною «призначили» Олега Шурму — рідного брата ексзаступника голови ОП Ростислава Шурми. У нього, як вважали люди на плівках, є «білі» доходи й він точно може отримати дозвіл.

Але французький регулятор відмовився продати банк.

 

І тут персонажі з «плівок Міндіча» вирішили: а чому б не попросити президента Еммануеля Макрона допомогти купити банк. Смішно.

 

Як завершилася ситуація з Макроном і чи справді вони його просили про допомогу — наразі невідомо.

 

Це перший епізод, котрий переказують політики, народні депутати, бізнесмени...

 

А другий — стосується великого інтересу до компанії «Укрнафтобуріння».

 

На плівках із квартири Міндіча нібито зафіксовано покроковий план захоплення цього нафтовидобувного підприємства.

 

Головним виконавцем мав бути ексдиректор Укрнафти Сергій Корецький.

 

Стільки часу й так активно ця тема мусується, що вже варто було б хоч щось сказати суспільству щодо звинувачення Корецького в роботі на приватні інтереси Тимура Міндіча та братів Ростислава й Олега Шурми. І сказати зрештою, що ці плівки — фейк та спроба дискредитації влади або ж ні.

 

Такі речі завжди викликають суспільний інтерес іще й через те, що дають розуміння міри цинізму, можливість оцінити розум та масштаб персонажів. Окрім того, в кожної таємниці є термін придатності, тому важливо не перегріти аудиторію.

 

Саме через це лобістам теми «плівок» краще пришвидшитися з оприлюдненням їх, адже ця історія вже починає жити своїм життям, обростаючи деталями.

 

Інакше кажучи, чутки про те, що десь з’являться плівки, на яких таке, що й страшно подумати, викликають більше бентеги, ніж можуть спричинити самі записи.

 

Водночас у наш вік розвиненого штучного інтелекту (ШІ) не є великою проблемою згенерувати будь-які голоси. До речі, дипфейки зруйнували вже не один судовий процес. Усе просто: адвокати на суді заявляють, що плівка — це генерація ШІ, тому вона не є доказом.

 

Також важливо, що з моменту появи Міндіча в публічному просторі він не дав жодного інтерв’ю, не брав участі в жодному радіоефірі. І навіть на популярних телефонних записах Коломойського є всі, крім Міндіча.

 

Ми не чули його голосу, а на плівках його впізнають лише представники, умовно, еліт. Інша справа, якщо він розмовляв із президентом. Але клонувати голос Міндіча до появи плівок у публічному просторі надзвичайно складно.

 

Судячи з різних коментарів, запис вівся таємно, тобто без рішення суду в рамках конкретного кримінального провадження, а отже, НАБУ не зможе легалізувати його через офіційні канали комунікації.

 

Це означає, що легалізація плівок, найімовірніше, відбудеться через одне з українських ЗМІ або когось із журналістів. І дуже цікаво, хто та коли стане «першоджерелом».

 

Тож слідкуймо за руками та рухами.