Мініатюрні скарби. Тисяча років історії українського тризуба на виставці у Києві

Унікальні експонати доби княжої Русі — монети з колекції Національного музею історії України та Городницький скарб монет початку ХІ століття можна побачити у Києві у виставці «Скарби України. Символи державності».

 

Партнерами виставкового проєкту стали Український інститут національної пам’яті та Житомирський обласний краєзнавчий музей.

 

У чому унікальність представлених у Національному музеї історії України експонатів? Це закарбовані в металі пам’ятки, що відображають період найбільшого розквіту княжої держави, зміну язичництва християнством, встановлення тісніших політичних і економічних зв’язків із сусідніми країнами.

 

На мініатюрних пам’ятках зображено князя, його герб — тризуб, який через тисячоліття став гербом незалежної України.

 

«Понад тисячу років тому виник княжий знак, особистий знак Володимира, який у ХІХ столітті назвали тризубом або тризубцем, — розповів на відкритті виставки голова Українського інституту національної пам’яті Олександр Алфьоров. — Ми не знаємо, як називали цей символ наші князі. Але точно знаємо, що його було відроджено 1917 року як герб нашої держави. І за два роки, поки цей герб був на печатках державних установ, на грошах, на нарукавних знаках, відтоді і донині він став асоціюватися в українців зі знаком боротьби за незалежність, знаком спротиву конкретному ворогу — росіянам».

 

Серед знакових експонатів виставки, що відображають символи нашої державності, також є фрагмент плінфи з рельєфним відбитком княжого знака — тризуба (кінець Х століття, з розкопок археолога Вікентія Хвойки) та бойова сокира, інкрустована сріблом із зображенням тризуба (Х-ХІ століття, Чернігівщина).

 

Сокиру передав у дар Національному музею історії України Тарас Хмеловський, а відреставрував художник-реставратор Віктор Голуб.

 

Олександр Алфьоров подякував причетним до представленої на виставці нової знахідки — Городницького скарбу. У 2020 році його знайшов і передав державі Сергій Комар, нині захисник. Завдяки Андрію Петраускасу скарб отримав археологічне підтвердження.