Повноваження Зеленського — під критичним прицілом Заходу. «Люди з картонками» перекалібрували НАБУ та САП

Отже, за кордоном усе частіше й гучніше лунають думки про потребу відставки президента України Володимира Зеленського. 

 

Щоденні (з 22-го до 31 липня) протести в Україні додали аргументів союзникам, аби стверджувати, що народ України не хоче такого лідера. То, мовляв, чому ми (закордонні партнери) повинні його утримувати?

 

Після демонтажу антикорупційників за Зеленського справді можуть узятись, аби усунути. Зрозуміло, що нова фігура має влаштовувати Трампа та глобалістів.

 

Наразі за кордоном костюм президента приміряють на ексголовкома ЗСУ, а нині посла України в Британії Валерія Залужного. Інші модельні костюмчики, як ми бачимо на світлинах іноземних жіночих журналів, на ньому добре сидять. 

 

Тема можливого президентства Залужного з різним ступенем активності присутня в інформаційному полі вже понад два роки. Хоча і його кандидатуру впливові гравці розглядають як тимчасову — перехідний варіант. 

Отже, Володимир Зеленський повернув НАБУ та САП попередній статус завдяки тиску Заходу та протестам людей на вулицях. Але такий удар по антикорупційниках був потрібен, тому що детективи НАБУ занадто близько підібрались до оточення Зеленського.

 

Схеми, відкати, офшори, контракти, гуманітарна допомога. Особливо — гроші на фронті й для фронту. Наприклад, чутливою виявилась схема виробництва вітчизняних дронів.

 

Тому, ймовірно, необхідний був час, аби підчистити хвости. А це можна зробити певним блокуванням НАБУ. Знищити архіви, документи, переписати всі активи на підставних людей, аби не залишилось жодного сліду.

 

Адже ризикувати мільярдами та бачити, нехай і гіпотетичні, контури в’язниці для найближчого оточення Зеленський, звісно, не готовий. 

 

Тож Захід уже не може довіряти президенту України — занадто очевидною була спроба врятувати своє оточення.

 

І тепер дронова схема вийшла в публічну площину, але виглядає усе так, що крайнім виявився стрілочник. Бо хіба хтось вірить, що ексголова Мукачівської РДА діяв самостійно, сам придумав схему й сам себе «кришував»?

 

Дуже незручний президент України й очільнику Білого дому. Бо Зеленський вимагає фінансування, зв’язаний з Демократичною партією та непередбачуваний. 

 

Є ще один момент, який американський президент не оприлюднює публічно, однак висловлює у колі свого оточення. Дональд Трамп стверджує, що путін уже нібито готовий зупинити війну, бо виснажився, втомився, але цього не хоче Зеленський.

 

Мовляв, йому байдуже, що гинуть українці, руйнуються міста, села та інфраструктура. З огляду на те, як Зеленський протистояв тиску топових західних партнерів, котрі благали заветувати ліквідаційні поправки щодо НАБУ та САП, ми нічому не здивуємось.

 

Але, щоб зробити заміну головного «патрона» на Банковій, необхідно було знайти серйозні докази вини, залізобетонний компромат, котрий вів би напряму до оточення Володимира Олександровича.

 

І зібрати подібні докази може лише НАБУ. Тож і це є причиною, що Банкова вирішила унеможливити таке глибоке «буріння» під найближих до Зеленського персон. 

 

Також і західні медіа перестали захищати Володимира Зеленського. Вони прямо заявляють, що Зеленський більше не може залишатись при владі, тому що з «героя» він перетворився на загрозу українській демократії.

Але під лупою саме український президент, який не має чим похвалитись: шостий рік правління без реальної перемоги на фронті; союзники втомились, а українське суспільство виснажилось мобілізацією, відсутністю захисту від путінських авіабомб, дронів, ракет та загалом відсутністю перспектив. 

 

Захід прямо заявляє: Володимир Зеленський виконав свою роль, «несіть наступного».

Водночас у владно-політичній бульбашці посилюється розкол. Найкрасномовніше останніми днями його продемонстрували дві нардепки.

 

Нагадаємо, в дні протесту до мітингуючих виходила одіозна Мар’яна Безугла. Як відомо, вона вже «дістала» всіх своїми скандальними ініціативами щодо мобілізації та контролем над армією.

 

Її ненавидять військові, волонтери й протестні групи. А для пересічних українців вона є символом тиску та цинізму влади. Чому Безугла вийшла до мітингувальників? Очевидно, аби зробити посил від влади: «Ми вас чуємо». Ну й розвідати настрої натовпу та зібрати інформацію про протестувальників.

 

Депутатка з тієї частини «Голосу», що співпрацює з Банковою, Олександра Устінова різко відреагувала на такий вихід Безуглої в народ і у соцсмережі назвала її твариною. Безугла звинуватила Устінову в тому, що вона просунула ексміністра оборони Умєрова на посаду і це, мовляв, вартувало чималої кількості життів українців.

 

Також вона натякнула, що чоловік Устінової «схований» у США. Устінова знову обізвала Безуглу — вже конченою твариною.

 

Чому ми звернули увагу на брудну білизну цих двох депутаток? Тому що так виглядає розкол політичної правлячої вертикалі. Вочевидь, усередині самої влади почалась певна громадянська війна.

 

І це також впливає на Володимира Зеленського. Йому стає все складніше утримувати контроль, а такі публічні сварки доплюсовують недовіру суспільства. 

Тож довкола президента наростає керований хаос. За однією з версій, Зеленського змусять «піти» вже до 3 вересня — дня, коли в Пекіні проходитиме парад з нагоди 80-річчя закінчення Другої світової війни.

 

У такому разі, згідно з Конституцією, обов’язки виконуватиме голова Верховної Ради України Руслан Стефанчук. Знавці кулуарних міжнародних ходів стверджують, що, ймовірно, у вересні будуть технічні перемовини, а про можливе тридцятиденне перемир’я можуть оголосити в жовтні.

 

Наступний крок — вибори президента в 2026 році. Переможцем, за попередньою інформацією, «призначено» Валерія Залужного.

 

До речі, у росії зараз проходять масові арешти регіональних еліт. Кремль зачищає будь-які центри впливу, щоб не було саботажу в момент «договорняка». Самого путіна наразі не чіпатимуть, він потрібен як гарант домовленостей.

 

З цією фігурою вже чимало «диригентів» навчились грати, тому його поки бережуть для переможної картинки. Вочевидь, умовне перемир’я з Україною буде в рф подаватись на кшталт: ми свого досягли — Зеленського зняли.

 

Й це виглядатиме як особиста перемога путіна. Також у 2026 році у росії почне активно рости запит на новий образ лідера: не воєнного диктатора, а стабілізатора.

 

Але ближче до 2027 року може початись нова хвиля російсько-української заруби. Водночас, за не до кінця затвердженим сценарієм, у цей час почне працювати ідея перезавантаження еліт — виведення на політичне поле росії нових гравців та плавне усунення путіна під виглядом підірваного здоров’я або виконання історичної місії. Кого можуть готувати замість нього — немає різниці, бо все одно цими «клоунами» керують з-за лаштунків.

 

Так само, як і щодо нашого вибору, наївно думати, що ми на нього впливаємо. Хто й коли запитував нашу думку? Нам емоційно лише вбивають у голови якесь сміття під виглядом непотрібних символів та гасел, а обирати дають лише з тих, кого спочатку «вони» — всемогутнє міжнародне закулісся — призначили. І здебільшого всі кандидати — плоди одного дерева, однієї кореневої системи, одного стовбура.

 

Як ми вже зазначили, в нещодавному інтерв’ю Валерій Залужний публічно засумнівався в ефективності присутності західного контингенту. «Який у них сенс, якщо вони не можуть збити 500 дронів над Києвом», — дорікнув партнерам ексголовком.

 

Це укол Заходу, котрий обіцяє, але не дає реальних рішень — ППО, ракет та іншого. Таким чином він натякає, що парадні війська — це не те, що треба. Але також визнає, що сам факт того, що Захід може втрутитись, змусить москву бути обережнішою.

 

Залужний показує себе реалістом, а не тим, хто має ілюзії щодо НАТО. Захід не прийде воювати за нас серйозно.

 

Таким чином Валерій Залужний демонструє крок до власного політичного іміджу. Ексголовкома вивели на арену, й тепер він мусить завоювати довіру громадян. Згодом ми побачимо активні розкрутки Залужного в західних ЗМІ. І, зрозуміло, його презентуватимуть як тверезого політика, а не диктатора.

Отже, як бачимо, історія двох голосувань щодо НАБУ та САП (22-го та 31 липня), тиск Заходу та мітинги всередині країни запрограмували серйозні зміни. 

 

Однак варто зазначити, що, підтримуючи антикорупціонерів, громадянське суспільство має до них зауваження. Адже вони не стали «воїнами світла» в пітьмі корупції, а подекуди самі включилися в процес.

 

Попри сьогоднішній ентузіазм, з яким НАБУ взялось за роботу, вони мають зробити висновки та усвідомити, що отримали другий шанс, кредит довіри від суспільства.

 

І саме його треба виправдати справжньою незалежністю та розслідуваннями, доведеними до суду; справами проти «недоторканних», проти тих, кого «чіпати не варто»; потрібно виправити себе внутрішніми змінами та інституційним підсиленням. Тож НАБУ та САП із цих майже катастрофічних подій також мають вийти кращими, ніж до зазначеної «аварії».

 

Бо поки що ми все ж повернулися до попереднього статус-кво (поточний стан справ), де понад 70% українців вважають, що головна проблема — це корупція, а НАБУ, САП та ВАКС не довіряють усе ті ж 62-64%.

 

Логічно було б і владі хоча б зімітувати бажання змінити цей самий статус-кво. Але чи вистачить у всіх мужності й бажання, адже всі зазначені нами зміни означатимуть вихід із зони комфорту?

 

Хоча, з іншого боку, обставини запустили нові процеси, котрі й виштовхуватимуть їх із того комфортного стану.