У Баку я бачив багато див. Тому згадаю, чого в Азербайджані не зустрів.
Я шукав ленкоранську акацію і не знайшов.
Вона росте в Херсоні та називається ще альбіцією перською.
А наше місто до казкової країни Кіра з Ксерксом не має стосунку.
Хоча і ми раніше називалися іншими іменами. Майже як Господь.
Як Персія стала Іраном, так Русь перейменувалася Україною.
Близькосхідні спорідненості
Лише найчутливіший слух вловить у цих звуках споріднене — арійство.
І міста, й акації, і піски, і «26 бакинських комісарів» Єсєніна, і весь наш світ стосуються Персії, як Омар Хаям, народжений математикою і поезією:
Настало свято. Злих думок воно
Немало зборе.
Підчаший ллє у піалу вино,
Ясне й прозоре.
Намордник посту, молитов оброть
Це свято зніме
Із тих ослів, що ждуть його давно...
О горе, горе!»
(Взяв на сайті «УкрЛіб», переклад Василя Мисика).
То Єсєнін вважав, ніби Баку вже Персія, і йому від похмілля наливають: «Сінімі цвєтамі Хоросана я лєчусь сєгодня в чайханє».
І Херсон зовсім не Хорасан. Той аж у Туркменістані. Але перська альбіція може там цвісти, як і біля мого двору.
Екзотика відволікає від гарматних та мінних вибухів. Ніжні квіти плавають у небі, наче лотоси.
01.20 хв. Ніби ховрашок свиснув. Услід як хряснуло! Розкотистий сухий тріск сповістив, що десь неподалік розірвалася в мирних сонних кварталах ворожа ракета.
Окупанти використовують не лише бомби, відлиті на челябінських або тюменських заводах, а й близькосхідні — іранські — чи далекосхідні — корейські ракети.
Азербайджан, Ізраїль, Іран
Стрічки новин переповнені інформацією про Азербайджан, Ільхама Алієва, про зустрічі лідерів тюркських країн в Анкарі на запрошення Реджепа Таїпа Ердогана.
Ютуб показує письменника Олжаса Сулейменова, який познаходив тюркські слова не лише в «Повісті минулих літ», а й у шумерів, 4 тисячоліття до н. е.
Декого вразило відкриття, що перського царя Кіра Великого згадує Біблія.
Мелькають відео, де показують малюнки з портретом героїчного імама Шаміля, чеченського генерала Дудаєва, навіть побратима де Голля з Руху опору фашистам — узбецького солдата.
Почалася передбачувана «двіжуха», і цього разу вона «ху...лові» дуже не сподобається.
«Я давно чекаю полум’яного слова і мокрих турецьких десантників у Криму» (16.05.25 р.) 10-15 моїх читачів-друзів згадають, що тоді ж я назвав серед вирішальних дійових осіб у нашій війні азербайджанців.
До кінця року Ізраїль порозуміється з Іраном. Не має значення, чи виконають у цьому процесі оонівську резолюцію стосовно Палестини. (В цьому куті зав’язано кілька вузлів — їх іще рубати й рубати!).
Потрясіння лише почалися. Хоча Нетаньягу, прем’єр-міністр Ізраїлю, висунув Трампа на Нобелівську премію, саме звідси американський президент діждеться викриття, котре призведе до його імпічменту в 2026 році.
Східні мотиви прозвучали відчутніше та раніше, ніж далекосхідні. А путін з Сі Цзіньпіном сподівалися налякати північними корейцями і Європу, й Америку.
Але вони забули про аналітичні роздуми Генрі Кіссінджера і Збігнєва Бжезінського, які в своїх книгах, випередивши час, заговорили про «тюркський халіфат» і роль Туреччини в його створенні.
«Оман. Свого часу ми вам про все скажемо», — Вадим Пристайко, колишній міністр закордонних справ України, Надзвичайний і Повноважний Посол України у Великій Британії.
Історія як наука не має початку та закінчення. Така формула нібито суперечить деяким академічним визначенням. Наприклад, неможливо лабораторно підтвердити ні перше, ні останнє.
Однак не тому історія нікого не навчає. Її уроки просто не підходять для нових соціальних умов. Під час війни, що триває завдяки брехням, правдиві повідомлення перевірених агентів розвідки здатні виявитися назавтра обманом.
Туреччина, Грузія й «Одіссея»
Голоснішає мелодія з приспівом про «Великий Туран».
Тричі намагався заїхати до Туреччини. Особливо пожвавішав, оселившись у Херсоні: звідси були прямі авіарейси, і турфірма «Регатос» мені вже забронювала потрібне в Стамбулі.
Зашкодив планам напад на Грузію у 2008 році. Наступні спроби виявилися марними — знову з вини російського агресора та його шпигунів.
З мечеті Ая-Софія в древньому Константинополі я з юності мріяв побувати в Бухарі, Багдаді — столицях Турану, осерді Персії, можливо, джерелах Скіфії та богообраного краю, де почули пророчі слова євреї, християни, мусульмани.
Поетичні метаморфози і мелодії присмачують життя. Війни за міфи, легенди, казки сприймаються трепетно через тисячі років, як Гомерова «Одіссея», але коли бомба зносить купол православного храму чи шпиль мечеті або проломлює дах синагоги — це моторошно.
Українці жили споконвіку зі своїм багатобожжям поряд з такими ж політеїстичними народами, вогне— та сонцепоклонниками. Їхні ідоли повелівали воювати. Єдиний Бог, виявляється, ховався за усім цим, допоки ми — вигнанці з раю — не пізнаємо ціну життю і смерті, не навчимося Любові.
Ця пісня на східний мотив — безкінечна. Як Азія. Мов слово, нота і людина. Як біблійна притча про первородство Ісава і хитрість Якова. Проте є дія і злочин, вчинений путіним проти людяності, проти часу й простору, проти Бога. У притчі Він не покарав Якова за підступ проти брата Ісава. Милосердно пообіцяв йому землю й народ.
Московити не знають, де їхній пуп закопано. Оця гарячка про те, «гдє ступіт сапог», викриває не лише «ху...ла», а й обдурених «русскіх» — у кожного бурята є рідна земля. Вона — не в Карабасі, не в Литві, не на Херсонщині... Буряти жили біля Байкалу, в неісходимому Сибіру.
І тут нас підстерігає нова пастка. Туран — мумія, що оживає, і Китай, що чистить від глею теракотове воїнство, маючи багатомільйонну Народну армію.
