Ляльководи і хаос. Геополітичне закулісся воєн

То хто ж керує хаосом? Коли світ руйнується, завжди знаходиться той, хто різними способами каже, що це не кінець, а розчистка для чогось нового. Так народжується культ і починається вистава. 

 

На планеті одночасно спалахують війни, релігії оживають з фантастичним шаленством, древні пророцтва перетворюються на порядок денний. 

 

Ізраїль горить, Іран відповідає, США напружують м’язи, росія тим часом емоційно підпалює Європу, а в центрі священної гори в Єрусалимі, якщо вірити тисячолітнім пророцтвам, має з’явитись Машиах (спаситель, котрий «позбавить бід народ Ізраїлю»).

Храм, котрого немає, але для нього вже все готово: червоні тельці привезені, золоте начиння відлито, ритуальний одяг зшитий, армія рабинів та активістів чекає сигналу. Але сигналу від кого — від Бога чи від тих, хто грає роль Бога?

 

Віра — це зброя, а що може бути, якщо віра перетворюється на план?

 

У древніх текстах ідеться: «Прийде Машиах у часи темряви, коли світ буде охоплений вогнем».

 

І от, світ у вогні. Тисячі ракет перелітали між Іраном та Ізраїлем, синагоги під обстрілом; євреїв зганяли в Ізраїль, туди, де утворилось іще одне з найспекотніших місць. 

 

Чому? Хто їх туди кличе? Усе за сценарієм. За чиїм? Хто його написав? 

 

Новий світовий порядок — це не міф, а технологія. Хтось розкручує апокаліпсис як політичну технологію. Тільки ціна за це — тисячі життів, спалених на жертовнику.

 

Машиах — це не людина, це виправдання. Він не прийде з небес, його створять самі. Спочатку хаос, потім страх, потім легенда про того, хто наведе порядок. Це режисура страху. А храм? Він потрібен не Богу, а тим, хто керує натовпом.

 

Доки ти дивишся в небо, вони будують підземелля. Доки ти чекаєш Спасителя, вони готують ID-картки, цифровий нагляд. Закони воєнного часу. Доки ти мовчиш про мир, вони запалюють другий фронт.

 

Якщо ти бачиш, що все це збігається, ти не божевільний, — ти прокинувся. І ти бачиш, що цю війну ведуть ті, хто використовує релігію, аби переробити світ. Війна не лише за землі. За переселення. Війна й за твою свідомість.

Ознаками того, що ми живемо за сценарієм, є те, що пожежа війни спалахує одночасно в різних кінцях світу. Це не збіг, це синхронізація. Тебе залякують і тут же пропонують порятунок. Боїшся війни — ось тобі мобілізація.

 

Боїшся вірусів, ось тобі обпікаюча «жижа», QR-код, цифровий паспорт, чип. Боїшся хаосу — ось тобі новий лідер, котрий наведе порядок. Спочатку лякають, потім рятують. Метод маятника працює століттями.

 

Релігія стає головною темою війни. Усе, ніби за однією командою: юдаїзм чекає Машиаха, іслам кличе імама Махді, християни шукають антихриста. Усі готові до Апокаліпсису. 

 

То хто ж стоїть за кулісами цього сценарію, в якому мирні люди стають живими мішенями? Вороги ціляться у житлові будинки, лікарні, навчальні заклади, а потім кажуть, що це помилка. Але немає ніяких помилок.

 

Є холодний розрахунок: зламати волю та зростити ненависть. Жертвоприношення як ритуал епохи кінця.

 

Коли планують будувати храм, починають із жертви. Хто буде жертвою на цей раз? Мирні дорослі жителі чи діти, чи вся країна? Усе відбувається не тому, що так вийшло, а тому, що так було задумано. 

 

Жертвоприношення — це не про кров, це про владу. З древніх часів правителі використовували смерть як ключ до контролю. Створення ритуалу болю, після котрого людьми легше керувати, бо вони зашорені страхом та горем. У такому стані їх можна направити куди завгодно.

 

Таке собі очищення через кров — древній релігійний архетип. Особливо в апокаліптичних культах, кабалістичних колах та в містиків Хабаду. Є поняття, що виправлення світу можливе лише через страждання.

 

Це не ритуал з чашами крові, як у дешевих фільмах, це ритуал через масові події, де смерть стає медійною жертвою, а реальні винуватці ховаються у тіні. 

У путіна, наприклад, є коло екстрасенсів та старців, котрих він слухає. Є шаманка, котра літає на Алтай та за Байкал.

 

У 2000-х роках на дачах фсо (федеральна служба охорони російської федерації) знаходили сліди жертвопринесень тваринами. Усередині самого кремля обговорювався вплив релігійної кабалістики та християнського містицизму як засад геополітичної доктрини. 

 

Це архаїчна, езотерична форма влади: «Я — над законом, я розмовляю з Богом. І лише я можу вирішувати, хто має померти».

 

Хабад. Масове переселення дітей, чимало котрих вивозили саме по релігійній лінії в релігійні общини Ізраїлю чи Брукліна (округ Нью-Йорка, США). Там їм міняють імена та біографію, промивають мізки, нарощуючи таким чином кількість релігійних фанатиків.

 

Чому більшість лідерів походить із середовища Хабаду? Тому що це не просто релігія, а стратегічна структура. А одна з її складових, Хабад Любавич — ледь не найвпливовіша релігійна мережа у світі.

 

Вони присутні у більш ніж 100 країнах. Вони мають грандіозне фінансування та дипломатичні й кадрові ресурси. Це не просто єврейська секта, це глобальна організація, котра діє як гібрид розвідки, місії та політичного лобі.

 

Вони працюють з будь-якою владою. Хабад не бореться з режимами, він до них присмоктується. Наприклад, у росії Хабад став офіційним єврейським представником, витіснивши інші рухи. 

 

У США Хабад тісно співпрацює з політиками обох партій, включно з Дональдом Трампом та його колишнім радником Джаредом Кушнером. В Ізраїлі цей рух має вплив на армію та політику переселення. 

 

Вони завжди поряд з троном, навіть якщо цей трон змінюється. Чимало хабадських емісарів працюють на перетині спецслужб, корпорацій та урядів. Путін, Трамп, Зеленський, Бенен, Кушнер, Коломойський та інші напряму пов’язані з Хабадом. 

 

Хабад — це частина ядра глобального механізму. Хто за ними стоїть? Ті, хто не має нації. Хто торгує зброєю, генами, територіями та людьми. Їм зручні такі структури, як Хабад. Вони стабільні, ідеологічні та не зраджують. Хабад — це приватний механізм глобального управління. Як Ватикан, ЦРУ чи ВООЗ.

 

Родина Ротшильдів, частина Рокфеллерів, новітні мільярдери Сходу та Силіконової долини — Хабад має до них прямий доступ через благодійні фонди та релігійні інвестиції.

 

Вони — прихильники ідеології тікуну (виправлення світу). В руках фанатиків ця ідея перетворюється на цілеспрямоване перепрограмування людини. Саме тому революція навряд чи принесе результат.

 

Суди також не допоможуть. Протести так само будуть безрезультатні. Тому що ми не можемо боротися з тими, кого не бачимо напряму. З тими, хто вмонтований у систему.

 

Але ми можемо й повинні інформаційно оголювати те, що сховано від більшості. Без паніки, без антисемітизму. А лише факти, документи, зв’язки, схеми. Чим більше людей зрозуміють, що влада — це не президенти, а ті, хто керує сенсами, тим слабшою ставатиме ця структура.

 

Якій не потрібен мир, їй потрібен керований хаос. Якщо маси відмовляться грати в їхню гру, то їхня влада перетвориться на фарс.