Хмільник подарували на весілля. На Вінниччині занепадає Палладійський палац — йому 110 років

Далі буде історія про Катерину Лєвашову та долю двох «К». Доньку графа Володимира Лєвашова (1867–1920), генерала від артилерії, з дитинства привчали до суспільної проблематики.

 

Зберігся франкомовний щоденник вирізок з іноземних газет, який вона вела з 8 років три десятки літ поспіль.

 

Після поразки росії у Квантунській авантюрній кампанії співчувала коменданту Порт-Артура, який, замість м’ясних штурмів, як зараз би сказали, змушений був підписати мир з японцями наприкінці 1904-го, чим зберіг сотні тисяч життів вояків.

 

Лєвашова в Санкт-Петербурзі запросила Стесселя у гості, де й познайомилася з його ад’ютантом. А після вироку суду про страту генерала переховувала його у себе чотири місяці, поки цар його не помилував.

 

Після здачі Порт-Артура імперія покотилася у бік смути і революцій. Опального генерала позбавили дозволу жити у містах.

 

Улітку 1905-го Катерина погоджується на шлюб з Костянтином. Втрачає при цьому графський титул, а чоловік стає дворянином. Йому 26, їй 38 років. 

 

Граф Лєвашов дарує молодим на весілля Хмільник з майже трьома десятками сіл. Замкова гора тоді територіально належала селу Мазурівка.

 

Так з’явився задум побудувати родинне гніздо, без порушень заборони Стесселю, і найняти його садівником.

 

Проєкт доручили столичному архітектору Івану Фоміну, той виконав усе в палладійському стилі, модному тоді в бага­тьох столицях світу.

 

Повсюди, від Фінляндії до Ірландії, особливо у Варшаві, Венеції, Львові, Празі, — скрізь забудовники наслідували фантазії італійця Андреа Палладіо за надзвичайно гармонійне поєднання практичності житла з античним декором: ритміка деталей, колон, особливості фасадів.

 

Планували ще парк, альтанки, огорожу, службові приміщення. Та з початком Першої світової будівництво резиденції припинилося.

 

Анатолій Стессель помер 1915-го, його поховали на католицькому цвинтарі, а в 1960-ті безбожні атеїсти розграбували його склеп.

 

Ксідо пішов на війну, а 1919-го виїхав з родиною за кордон. Катерина померла від тифу в Константинополі. 1932-го в США загинула донька Софія, як писали газети, під колесами вантажівки.

 

Костянтин Іванович таємно приїздив до Хмільника 1943-го, попрощався, по-суті, з колишнім родинним щастям і помер, повернувшись до Праги.

 

Палац пережив десятки орендарів і 2008-го осиротів як нерентабельний готель. Спроби передати його у приватні руки нічим не закінчилися, пам’ятка архітектури — під охороною держави, а зв’язуватися з державою — собі дорожче. 

 

Чи не повторить маєток долю своїх господарів? Як медичний чи туристичний центр він був би привабливим для іноземних туристів, котрі звикли до палладійського стилю в Європі і Північній Америці. Хто знає?..