Путін тримає Трампа за Фаберже. Українське розчарування паризькими перемовинами

Минулого тижня президента Франції Еммануеля Макрона відвідали гості. Передусім з Америки. Президент США Дональд Трамп відправив у Париж держсекретаря Марка Рубіо та спецпредставника Стіва Віткоффа.

 

Останній нещодавно наробив галасу новими заявами про «здачу» п’яти українських регіонів. Посланці Трампа привозили «мирний план» про закінчення війни, що був скорегований після візиту Віткоффа на «переконливих переговорах» з владіміром путіним у санкт-петербурзі. Після цієї розмови Стів Віткофф дуже пишався, мовляв, «нарешті ключ до перемир’я знайшовся».

 

Тим часом сам Дональд Трамп вирішив проявити благородство до невдячного Володимира Зеленського. І в Білому домі відредагували свою нову угоду про ті злощасні корисні копалини, від згадки про які уже в усіх сіпається око.

 

Однак план путіна—Віткоффа минулого тижня американці привезли не лише Макрону, а також, як виявилось, і представникам України. Майже сюрприз.

 

Не перша, але й не друга особа в Україні — глава офісу президента Андрій Єрмак, у супроводі міністрів закордонних справ та оборони Андрія Сибіги й Рустема Умєрова, — також був на перемовинах у Парижі.

 

Держсекретар США Марко Рубіо після перемовин у Парижі заявив: або Україна та росія досягнуть угоди про припинення вогню в найближчі дні, або США сфокусуються на інших, «не менш важливих питаннях».

 

Париж оприлюднив 45-секундне відео, на якому французький дипломат Еммануель Бонн, схоже, просить спеціального представника США Стіва Віткоффа розпочати зустріч коротким звітом, після чого охорона швидко виводить із зали знімальну групу. Склалося враження, що камери намагались встигнути прибрати до того, як він щось скаже.

 

Зазначимо, що спецпредставник США Віткофф розмовляв з очільником росії владіміром путіним щонайменше тричі, після чого заявив, що мирна угода «формується» і натякнув на те, що Україна має піти на масштабні територіальні поступки росії.

Зустріч держсекретаря Сполучених Штатів Америки Марко Рубіо, спеціального представника Трампа Стіва Віткоффа та ще одного американського спецпредставника, Кіта Келлога, з європейськими та українськими політиками й чиновниками в Парижі закінчилась явно не так, як очікували Київ та його союзники.

 

Спочатку сам Рубіо, а потім і лідер США заявили про можливості відмови країни від продовження участі в процесі мирного врегулювання в Україні, якщо вона або росія цей процес саботуватимуть.

 

Ця готовність до втечі дуже відрізняється від тих обіцянок, которі Дональд Трамп давав напередодні свого обрання. Зокрема, він стверджував, що якщо Україна відмовиться від мирних переговорів, то США позбавлять її військової подтримки, а якщо від миру відмовиться росія — тоді Трамп дасть Україні стільки зброї, скільки буде необхідно для повного відбиття російського нападу.

 

Наразі жодних попереджень на адресу москви не звучало.

 

Схоже, американський президент лише хоче вмити руки, як з радістю зазначив колишній президент росії дмітрій медведєв, котрий порадив європейцям брати з Трампа приклад.

Отже, на перший погляд, позиція Дональда Трампа змінилась за лічені дні. Можна припустити, що в тій реальності, котру він собі уявляв до обрання президентом, протистояти мирному процесу мали саме в Києві.

 

А от москва у мареві Трампа мала із задоволенням піти назустріч давньому знайомому. Тому, виходячи з такої логіки, вочевидь Трамп мав би тиснути на Зеленського, а тепер доводиться тиснути на путіна.

 

Звісно, це категорично не влаштовує президента США, який навіть своїй делегації на Генеральній Асамблеї ООН віддає розпорядження голосувати разом з росією проти резолюції, що засуджує російську агресію проти України.

 

Отже, вихід один — втеча. А з іншого боку, можливо, зміна орієнтирів була задумана з самого початку.

 

Також очевидно й те, в яку пастку намагається втягнути Трампа російський президент. Спершу очільник Білого дому хотів добитися припинення вогню, аби потім втягнути путіна у тривалий процес перемовин про сталий мир.

 

Причому процес цей, можливо, із самого початку був приречений на невдачу, але він міг тривати усю президентську каденцію Дональда Трампа.

 

Далі Трамп міг би залишити переговори своєму наступнику й з гордістю розповідати з усіх медійних майданчиків, що за його президентства війни не було.

 

Але путін не такий дурний, щоб не розкусити цю наївну хитрість. У нього зовсім інший, свій, розрахунок — втягнути Трампа в перемовини на тлі війни, що триває, а не припиняється. З ескалацією та ще інтенсивнішими ударами по мирних містах і селах України.

За таких умов, звісно, путіну потрібно, щоб Трамп продовжував з ним перемовини й вигороджував його. Щоб репутація американського президента була безнадійно зіпсована. Щоб його руки були в крові. І щоб у Трампа не залишалось іншого виходу, крім як кинутись в обійми путіна, а потім і Сі Цзіньпіна.

 

Звісно, Трамп у ці обійми не хоче. І не таке виконання своєї ролі відведено йому глобальним сценарієм. Схоже, він мав догукатись до України, що маленька країна не повинна вступати в конфлікт з великою, а тому Київ має підкоритись вимогам москви.

 

Президент США може не схвалювати методи, але йому явно близький сам підхід щодо подібного сценарію агресії великої держави проти меншої. Тому політично він, звісно, ближчий до путіна, ніж до Байдена та Зеленського.

 

Але й перебувати поряд з путіним, коли бомби падають на мирні населені пункти України, також не комільфо.

 

Хоча, звісно, шкода буде Трампу тих невиконаних обiцянок, якщо припинення вогню не буде.

 

Як у путіна — пєсков, так у Трампа «тлумачем» став Стів Віткофф. Він потіснив на узбіччя держсекретаря Марка Рубіо. Він усе частіше приміряє на себе костюм Генрі Кіссінджера. За одну зустріч з путіним Віткофф з ним тепло здружився, а за другу — полюбив.

 

Ми всі пам’ятаємо, як Кіссінджер після всіх геополітичних зрад Америкою невеликих країн, котрим вона обіцяла заступництво, визнав: «Бути другом Америки — фатально».

 

Завдання Віткоффа виконати стратегію Трампа — надати путіну стільки преференцій і обіцянок, скільки можливо для його згоди на бодай часткове припинення вогню або примирення з Києвом.

 

Попри згадки Стіва Віткофа про «5 територій України» — частково окуповані росією області України та Крим, що нібито є однією з висунутих путіним умов перемир’я, український президент наголосив: до припинення вогню не готовий обговорювати жодні території. Також Володимир Зеленський каже про постійне обговорення беззаперечного припинення вогню.

 

Для росії «червоними лініями» є західні війська на території України.

Держсекретар США Марко Рубіо прокоментував французьким ЗМІ, що під час перемовин у Парижі спілкувався телефоном з главою мзс росії лавровим і повідомив йому про «конструктив під час переговорів і пропозицію Україні, яку українська команда має обговорити в найближчі дні». Це обговорення має продовжитись у Лондоні.

 

Водночас Віткофф після четверга в Парижі в суботу відвідав Рим для участі в другому раунді обговорень. Але про Україну не згадувалось, ішлося про зустріч з міністром закордонних справ Ірану Аббасом Арагчі щодо ядерної програми Ірану.

 

Два тижні тому в Омані їхня зустріч тривала 45 хвилин. Хоча навряд чи в Італії вдалось уникнути українського питання. Тим більше, що саме в Римі в липні планується проведення четвертої Конференції з відновлення України. 

Насправді все це — черговий виток ігор. Кожен виконує свою роль як уміє. Українців досі тримають за екзальтованих і емоційних персонажів, не здатних мислити раціонально, логічно й тверезо.

 

Як зазначив на своїй сторінці у фейсбуці адвокат і журналіст Сергій Суханов, Захід використав Україну та зрадив її. Афера століття коштувала нам країни.

 

«Протягом тридцяти років Україна прагнула вступу до НАТО, вірячи в обіцянки про «відкриті двері» та підтримку Заходу. Але сьогодні всі маски скинуті. Україну ніколи не збиралися приймати до Альянсу. Її просто використали як інструмент у великій геополітичній грі, а потім викинули, як зламану річ, — пише Сергій Суханов. — Трамп прямо заявив, що Україна має забути про НАТО, бо саме цей курс став причиною війни з росією.

Генсек НАТО Марк Рютте відкрито сказав: «Україні ніхто нічого не обіцяв, тепер головне — нормалізація відносин з росією» (ria.ru).

 

Тобто всі ці роки нам брехали. Брехали про підтримку, про членство, про «ми з вами». І ця брехня коштувала Україні мільйонів життів, зруйнованих міст, знищених поколінь.

 

Україна втратила 30% своєї землі, 50% населення. Ресурси, надра, заводи — знищені або розпродані. Тих, кого не вбили, розвіяли по світу.

 

І справді це все виглядає наймасштабнішою геополітичною аферою століття. Три десятки років нас водили за ніс.

 

Тому знову маємо повернутись до класичного: наша доля — в наших руках.