Росія віками намагається знищити національну ідентичність українців — освітня галузь активно реагує

Рашистські війська окуповують наші території з гаслом «Говори російською або помри».

 

Вони нищать українську літературу і шкільні підручники, вбивають активістів, катують військових, вивозять дітей задля перекодування їхньої свідомості.

 

Складається враження, що вже саме поняття українства таїть у собі певну загрозу для них самих, тому окупанти ведуть боротьбу з ним, як зі смертельною небезпекою.

 

Психологічну установку, сформовану віками, відмінити неможливо, але вона потребує глибокого осмислення і конкретних дій.

 

Цій проблемі був присвячений методологічний семінар «Стратегічні орієнтири та інноваційні практики утвердження української національної ідентичності в умовах воєнного стану», що пройшов днями у стінах Національної академії педагогічних наук України.

 

За словами виступаючих, повномасштабна війна змусила багатьох жителів країни, незважаючи на національну приналежність, швидше визначитися з тим, хто вони є, на чиєму вони боці, хто для них свій, а хто чужий. Але до того часу ця дилема, виявляється, була проблемною навіть для депутатів Верховної Ради.

 

Як повідомив заступник голови парламентського Комітету з питань молоді та спорту Василь Мокан, спроба ухвалити закон «Про основні засади державної політики у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності» не мала успіху в 2021 році.

 

Тобто війна на сході була у самому розпалі, а частина народних обранців все ще були схильні підігрувати адептам «русского міра».

 

«У сесійній залі деякі нардепи висловлювалися якщо не скептично, то принаймні з іронією з приводу ухвалення цього закону, — повідомив Василь Мокан. — А ось вже у 2022 році за нього проголосувала конституційна більшість. Прийшло усвідомлення того, що ця сфера державної політики є елементом нашої національної безпеки. Важливо, що його ухвалення було узгоджене з Міністерством фінансів. Ця сфера отримала новий розвиток і почала переходити від теоретичного до практичного змісту».

 

Повномасштабна війна об’єднала і суспільство. За словами завідувачки відділу національно-патріотичного виховання Інституту проблем виховання НАПН України, докторки педагогічних наук, професорки Катерини Журби, люди об’єдналися навколо спільної біди.

 

Нині йдеться не лише про загрозу нашій територіальній цілісності, а й про загрозу існуванню української нації як такої. Саме тому, на її думку, був прийнятий закон, що гарантує українській мові статус державної.

 

«Якщо раніше доводилося слухати оці нескінченні дискусії про те, що не можна допустити різку українізацію, бо її треба проводити плавно і ніжно, — каже вона. — То сьогодні стало зрозуміло наступне: або ми існуємо як нація і маємо свою мову, або нас знищують як націю і ми, втративши свою мову, асимілюємося з окупантами».

 

Більшість жителів країни, за словами пані Катерини, з цією дилемою впоралася гідно. Суспільство стало більш консолідованим, посилився волонтерський рух, зросла популярність державних символів, і навіть політики не демонструють давній патерн поведінки, за яким серед двох українців постійно з’являються три гетьмани.

 

Але водночас війна принесла і нові виклики, пов’язані з майбутнім країни. На окупованих територіях рашисти оголосили тотальну війну українській ідентичності. Десятки тисяч дітей вивезли на так зване перевиховання до росії і з цією ж метою створюють «виправні» табори у регіонах, що втратили зв’язок з Україною.

 

Є також факти кримінального викрадення, коли громадяни рф всиновлюють малюків і підлітків при їхніх живих батьках.

 

Не менш проблемним у цьому сенсі є і масовий від’їзд дітей до західних країн з метою безпеки. Дуже часто вони не мають можливості відвідувати українські національні центри, а то й змушені вчитися в російських школах.

 

Аби вирішити цю та багато інших проблем, науковці надають педагогам системну методологічну допомогу.

 

«Ми дійсно активно підтримуємо зв’язки з освітянами, а також з дітьми і батьками, які перебувають за кордоном, — повідомила Катерина Журба. — Тобто розробляємо методики, тренінги, квести і залучаємо не тільки тих дітей, які зараз в Україні, а й тих, що за кордоном. Для них у нас є спеціально розроблені заходи, щоб вони не відчували себе непотрібними чи зайвими. Вони завжди повинні відчувати зв’язок з Україною і знати, що їх тут з нетерпінням чекають». 

 

Аби здолати ці виклики, патріотичне виховання має бути більш сучасним. Як повідомила представник Міністерства молоді та спорту України Наталія Гонтаренко, зараз необхідно створити цілісний україномовний простір.

 

Йдеться про виготовлення нового цифрового та культурного продукту для різних вікових категорій та цільових груп. Вона, зокрема, продемонструвала короткі уривки з документальних фільмів, які правдиво розповідають про українську історію, вільну від брехливих російських маркерів. Важливо те, що носіями інформації виступили живі свідки тих подій.

 

До речі, цю тему можна розвивати і завдяки військовій документалістиці, адже війна, що триває зараз, навічно вписала у нашу вітчизняну історію імена новітніх героїв і факти фашистської ниці російських окупантів.

 

«Ми повинні створити пам’ять про цю війну, — вважає президент НАПН України, доктор філософських наук, професор Василь Кремень. — Причому зараз, коли наші герої дають відсіч ворогу і коли по гарячих слідах можна відобразити саму війну, настрої і подвиг українських воїнів. Ми повинні закарбувати спротив як багатство національної пам’яті. Це одна з тих платформ, на якій будуватиметься майбутнє українства. Ми також повинні зробити все для того, аби збереглася вічна пам’ять про героїв, що загинули у цій війні».