Великодня виставка у Києві: дерево життя і писанки як зв’язок між минулим, теперішнім і майбутнім

У просторій залі Національного музею декоративного мистецтва України, розташованому на території Києво-Печерської лаври, у виставці «Дерево життя: Великодній символ єдності» представлено понад 200 рідкісних пам’яток нашої історії.

 

Тут і артефакти з символами, що мають давнє походження, — меандри, солярні знаки, архаїчні орнаменти, — і твори мистецтва таких видатних художників, як Віктор Зарецький, Павло Маков та нашої сучасниці Альбіни Ялози.

 

А ще — речі побутового вжитку. І, звісно ж, великодні писанки: у колекції музею, яка має понад 100-літню історію, їх майже 5 тисяч.

 

Загалом експонати для виставки надали сім провідних українських музеїв. Експозиція побудована за принципом дерева: коріння—стовбур—крона.

 

Як наголосила під час відкриття виставки генеральна директорка Національного музею декоративного мистецтва України пані Людмила Строкова, головна ідея, що її намагалися донести, — показати Дерево життя як символ, котрий з’єднує давнє й теперішнє, небо й землю, традиції й особисті переживання.

 

Насправді так і є — у виставці закарбовано ті символи і знаки, які ідентифікують нас як українство. Так у розділі «Коріння» представлені артефакти, що дають розуміння, якого ми давнього роду.

 

Це яскраво демонструється за допомогою археологічних знахідок часів палеоліту, віднайдених артефактів 15—16 століть Мезинської стоянки на території Чернігівщини, у порохівницях 18 століття, у дерев’яному різьбленні та керамічних посудинах, яким сотні й сотні років.

«Стовбур» — це про об’єднання навколо традицій і свят, у яких Дерево життя є символом оновлення, родинної єдності та тяглості мистецьких традицій.

 

У цьому розділі представлені речі з дерева та кераміки, які наповнювали здавна український великодній стіл. Є тут відтворена форма для сирної паски родини Михайла Грушевського та навіть рецепт їхнього головного великоднього смаколика.

 

Привертає увагу стенд із колекцією писанок, на яких представлені найрізноманітніші орнаменти та подано їхній опис. Тож кожен може обрати рисунок собі до душі, аби створити свою власну писанку.

 

Вітрин із писанками є кілька. А неподалік розміщено світлини Оксани Чорної, які вона зробила торік під час Великоднього святкування в одному з підрозділів ЗСУ.

 

«Крона» ж тим часом — це про духовне й сакральне. Це місце пам’яті. Його центром у проєкті є витинанки, створені українською художницею Дарією Альошкіною.

 

Поєднані три роботи вшануванням пам’яті наших загиблих героїв у сучасній російсько-українській війні і створюють інсталяцію «Дерево пам’яті».

 

Це простір тиші та вдячності всім, хто боронить Україну, а ще глибокої спільної пам’яті про тих, хто поклав своє життя за майбутнє.

 

Тут кожен відвідувач виставки може на стрічку прикріпити білосніжного паперового птаха у пам’ять про захисників.

 

На прохання порекомендувати, на які експонати варто звернути найбільшу увагу, одна зі співкураторок виставки, Ксенія Башуцька, зазначила, що зробити це дуже важко, адже всі вони цінні й немає нецікавих.

 

Утім Ксенія все-таки порадила звернути увагу на плащаницю, якій понад 220 років, вона з церкви Сорока Святих міста Конотопа, пов’язаної з нащадками роду гетьмана Івана Самойловича (1630—1690).

 

А ще — на антимінс Петра Могили (1630-ті рр.), це атрибут на тканині «замість престолу» для богослужінь, із вшитими мощами святого.

 

Ці справжні раритети, каже Ксенія Башуцька, дуже рідко експонуються. Приміром, плащаницю показували лише раз, і то всього один тиждень. А перед тим реставрували з 2014-го по 2021 рік.

А ще на виставці привертає увагу робота Миколи Пимоненка «Великодня заутреня». На жаль, це друкована фоторепродукція картини видатного нашого художника, бо ж сам оригінал новоявлені російські фашисти викрали з Херсонського обласного художнього музею імені Олексія Шовкуненка в 2022 році під час кількамісячної тимчасової окупації обласного центру.

 

Тож куратори столичної виставки вирішили підтримати своїх херсонських колег і ще раз нагадати про злочини окупантів проти культурної спадщини України.

 

Проєкт «Дерево життя: Великодній символ єдності» реалізований у співпраці з Національним музеєм історії України, Національним художнім музеєм України, Дніпропетровським національним історичним музеєм імені Д. І. Яворницького, Національним музеєм народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Йосафата Кобринського, Історико-меморіальним музеєм Михайла Грушевського та Херсонським обласним художнім музеєм імені О. О. Шовкуненка. Керівниця проєкту — Людмила Строкова, кураторки виставки — Анна Гудімова, Олена Брайченко та Ксенія Башуцька.

 

Виставка «Дерево життя: Великодній символ єдності» триватиме до 25 травня. 

 

Марина КРИВДА