Законопроєкт активно підтримував бізнес.
«Ситуація сьогодні така, що з питаннями можуть прийти до кожного порядного і законослухняного бізнесмена, який щось колись побудував комерційне, — розповідає підприємець Олександр Деркач. — Бо ніякого нормального, легального ринку землі під забудову не те що у власності, а навіть в оренді в нас ніколи не існувало. Вся земля в Україні — або державна, або комунальна. Ви, звісно, можете прийти в Києві чи ще десь до адміністрації і сказати: хочу побудувати завод, дайте в оренду чи продайте землю.
У кращому випадку на вас подивляться, як на хорошу, але трохи хвору людину. Ви починаєте шукати на ринку. Купуєте. Як ця земля опинилась у того, в кого ви її купуєте, ніхто не знає. Часто і він сам. Бо він там другий чи третій, чи п’ятий покупець. Але всі державні документи на право власності у нього в порядку.
Отримуєте всі державні(!) документи на право власності. Погоджуєте проєкт у державних(!) органах. Які перевіряють статус вашої землі. Отримуєте державний(!) дозвіл на будівництво. Будуєте. Вводите. Отримуєте державні(!) документи на право власності. Або купуєте собі будинок чи квартиру в такому проєкті.
Отримуєте державні(!) документи на право власності на будинок чи квартиру. А потім через 5 років до вас приходить дядя в погонах. І каже, що цю землю «неправильно приватизували» 20 років тому. І у вас починаються проблеми, до яких ви не були готові».
Співзасновник мережі магазинів «Аврора» Лев Жиденко: «Втрачають не лише підприємці, на яких «напали». Також і ті, хто передумали інвестувати, бо бояться, бо читають про «наїзди» у фейсбуці або дізнаються в бізнес-клубах від інших.
Чинна система дозволяє через багато років оскаржити власність, навіть якщо ви все набули чесно. Бізнес б’є на сполох. Уявіть себе інвестором: чи вкладете ви мільйони в завод або ферму, якщо через 15 років це майно можуть відсудити через помилку або злочин когось у минулому?
Зараз же Україна пасе задніх у захисті власника: у світовому рейтингу захисту прав власності ми 102-гі зі 125 країн. Майже на дні списку. Це гальмує економіку».
Проблема захисту прав власності стосується кожного. Уявіть, що завтра вам повідомлять: вашу законно куплену квартиру відбирають за рішенням суду. Причина? Виявляється, 15 років тому землю під будинком хтось привласнив незаконно, і тепер держава через суд «повертає» її, хоч ви заплатили всі податки, перевірили документи, добросовісно придбали житло.
Що змінить законопроєкт №12089? По-перше, вводиться чіткий термін — 10 років, протягом якого держава або громада може оскаржити сумнівну приватизацію землі.
Це втричі більше за стандартний строк позовної давності у 3 роки. Тобто правоохоронці матимуть достатньо часу, щоб виявити і довести незаконність якоїсь давньої оборудки.
Держава чи громада може витребувати це майно, проте має повністю компенсувати вартість цієї землі чи нерухомості. Водночас компенсацій втрат державі та територіальній громаді не передбачено.
У разі, якщо так званий «добросовісний набувач» купує/отримує незаконно виведену з власності держави чи громади землю або нерухомість через 10 років після корупційної оборудки, то держава чи громада втрачають право повернути ці активи собі. Добросовісний власник отримає спокій: його більше не зможуть нескінченно смикати за минуле.
По-друге, законопроєкт не захистить шахраїв — він не поширюється на тих, хто свідомо брав участь у незаконних схемах. Йдеться тільки про добросовісних набувачів — простих людей і бізнес, які не знали про старі порушення.
По-третє, держава залишає за собою право і після 10 років забрати стратегічно важливі об’єкти: закон не покриває землю під критичною інфраструктурою, оборонні та стратегічні землі, об’єкти культури чи природно-заповідного фонду. Тобто національні парки, заповідники, оборонні заводи — недоторканні для махінацій, і держава завжди зможе їх повернути народу.
Якщо залишити за дужками відверто кримінальні речі, захоплення землі тощо, є багато нюансів. Часто незаконно відчужувалася земля, яка не могла бути відчужена законно (наприклад, пляж на березі моря чи ділянка лісу).
До того ж межі земель природоохоронного фонду чи культурної спадщини часто не визначені чітко і не зафіксовані в Державному земельному кадастрі.
В таких випадках держава повністю втрачає механізми повернення цих активів на свою користь. Той, хто купує такий актив, чудово розуміє, що така земля не може бути куплена законно.
«Добросовісні набувачі» часто є частиною корупційної схеми. Схеми з відчуженням землі початково будують так, аби земля пройшла кілька ланок власників, перш ніж опинитися в руках кінцевого бенефіціара, який і є «добросовісним набувачем».
Дмитро Яблоновський, експерт: «Реальний кейс Ірпеня. Роздали землю безкоштовно начебто атовцям на заплаві річки під сільське господарство. Ті, хто роздав, одразу викупили як «добросовісні покупці», бо це була умова роздачі. Громада отримала нуль у бюджет. Активістам, які були проти, палили авто та погрожували фізично. «Чесні» українські суди «добросовісні покупці» виграли. Потім через підконтрольну міську раду, проігнорувавши заборони, отримали дозвіл на багатоповерхову забудову берега, в деяких випадках рішення фальсифікували. Результат — забудовують заплаву річки, яка врятувала Київ від захоплення. Другий раз після повної забудови вже не врятує».
Але ж, з іншого боку, хіба це не громадяни обрали цю міськраду? Тобто, виходить, це була воля громади — безкоштовно роздати своїм обранцям ласі ділянки землі.
Численні експерти звертають увагу на неконституційність окремих положень документа, в наших неправових умовах цей проєкт створить широке поле для узаконення різних оборудок: держава може назавжди втратити численне незаконно виведене майно.
А в разі повернення такого майна — буде сплачувати величезні суми компенсацій, у тому числі бенефіціарам корупційних схем.
У разі підпису президента низка земельних схем, які зараз розслідують правоохоронці, з часом можуть бути визнані законними — і землю вже не повернути.
Наприклад, кримінальне провадження Національного антикорупційного бюро (НАБУ) щодо ексміністра аграрної політики Сольського. Його звинувачують у заволодінні державною землею на понад 290 млн грн.
У межах схеми спочатку земельні ділянки передавали визначеним громадянам для реалізації їхнього права на безкоштовну землю.
Останні мали передавати цю землю агрохолдингу за відповідну плату. Таким чином агрохолдинг і ставав «добросовісним набувачем».
А ще — провадження НАБУ і розслідування bihus.info про земельні оборудки Дениса Комарницького та спільників у Києві: в місті функціонувала схема, за якою великі забудовники отримували землі саме корупційним шляхом.
Для того, аби великі забудовники стали «добросовісними набувачами», до схем залучали фіктивні підприємства (до матеріалів справи долучені відповідні аудіозаписи).
Таким чином питання легалізації земельних схем, навіть якщо пройшло 10 років, — залишається неоднозначним.
