Поки путін думає над зривом перемир’я руками Києва, Україна опинилась на порозі перевороту?

Що в нас на міжнародному тлі? За три роки повномасштабного вторгнення було повторено тисячу разів: і нами, й партнерами, котрі обіцяли перевертати небо й гризти землю стільки, скільки потрібно буде, аби Україна сіла за стіл перемовин, маючи сильні позиції. Однак усе вийшло з точністю до навпаки.

 

Хто б міг подумати, що в момент перемовин про контури миру американці зупинять нам постачання зброї, а ми будемо відступати з Курщини? Але карти в нас іще були.

 

Щоб підсилити переговорні позиції, у ніч перед стартом перемовин у Саудівській Аравії Україна влаштувала наймасштабнішу за три останні роки атаку дронів по росії.

 

Нагадаємо, за ніч там збили 337 БпЛа, майже сотню з них — біля москви. З жертвами й загиблими.

 

Це було демонстрацією того, що Україна може створювати росіянам проблеми й там мають іти на поступки. Переговори тривали майже 9 годин, удвічі довше, ніж планувалось.

 

У Джидді американська сторона погодилась розблокувати нам зброю і повернути обмін розвідданими. Також оголосили про 30-денне перемир’я, якщо на це погодиться путін. 

 

«Путін у пастці», «На територію кремля кинули гранату без чеки» — раділи спільному американсько-українському комюніке оптимісти. 

 

Песимісти, точніше реалісти, читаючи цей документ, називали його «другим Оманом», «третім Мінськом» та «Американською трагедією». 

 

Проте делегація Андрія Єрмака з американцями в Джидді не посварилась, не підписала угоду про надра та назвала «червоними лініями» поступки територією, відмову від НАТО й скорочення армії. Тобто в публічній частині перемовин зради не було, однак навіть з тим, що було на столі, надто задоволені американці настрожували.

 

Десь під столом залишилось питання територій. Контурні карти креслять і перекреслюють, але вони наразі закриті для широкого загалу. Як кажуть американці, карта обговорюється з обома сторонами. Що залишилось від концепції «землі в обмін на НАТО та зброю» — також невідомо. 

А що ж про перемир’я каже президент росії? За фактом, путін і не відмовився, і не підтримав договір про перемир’я. А це автоматично продовжує війну та перемовини. Тепер хід за Британією та Україною. 

Після зустрічі посланця Трампа в москві США відновили в Україну постачання далекобійних бомб. 

 

А от представника США Кіта Келлога усунули від мирних перемовин на прохання російської федерації, через занадто проукраїнську позицію. Натомість президент Трамп призначив його відповідальним за Україну. 

 

Водночас Дональд Трамп наклав додаткові санкції на росію — тепер майже всі великі російські банки, в тому числі й московська біржа, перебувають під повним міжнародним блокуванням.

 

Ніхто, включно з країнами ЄС, більше не зможе купувати російську нафту без загрози потрапити під санкції. Але не факт, що й тут кремль не знайде якийсь азійський вихід, так само, як і щодо інших санкцій. А наразі, принаймні публічно, Китай уже відмовився купувати російську нафту. 

 

У москві дії Трампа назвали маніпуляцією та слабкістю. Путін одержимий ідеєю тримати владу над Києвом і контролювати всю Україну. І якщо він навіть погодиться на тимчасове перемир’я, то обов’язково порушить умови угоди якоюсь провокацією, в чому звинуватить Україну. Такий сценарій уже давно був відпрацьований у Чечні. 

 

Трамп закликав путіна помилувати українських військових у Курській області. На це кремлівський диктатор відповів, що якщо українські війська складуть зброю та здадуться у полон, то їм буде гарантоване життя та гідне ставлення. 

 

Знаємо ми ціну цим словам — наших військовополонених неодноразово розстрілювали, бо так окупантам хотілось. 

 

«Для ефективної реалізації заклику президента США необхідний відповідний наказ військово-політичного керівництва України своїм військовим підрозділам скласти зброю та здатись у полон», — заявив у відеозверненні президент рф.

 

Після відповідного послання кремлівського диктатора президент України Володимир Зеленський заявив, що Курська операція підійшла до кінця і всі завдання виконано. 

 

«Я можу лише подякувати нашим воїнам за цю операцію», — сказав Зеленський. 

 

Нагадаємо, обґрунтування політично-військовим керівництвом України необхідності наступу на Курську область базувалось на потребі відтягнути війська російської федерації з Покровська, Сумщини та Харківського напрямку.

 

І тепер, після того, як рф відтіснила українські війська з курської Суджі, влаштувала бійню з трагічними для України наслідками: втрачено чимало техніки; українські військові потрапляють у полон, не знаючи, як з ними далі поведуться орки; ще чимало наших бійців залишаються там, бо не знають, що робити, адже, кажуть, Сирський заборонив відступати, — наш Боневтік «втирає» версію про виконання поставлених завдань.

 

Насправді ж він тримав у тій м’ясорубці наших пацанів до самих його нікчемних перемовин. 

 

І знову суцільні маніпуляції. Адже операція в Курську, навпаки, ослабила Донбаський напрямок, де ЗСУ втратили лінії оборони і численну кількість навчених та досвідчених солдатів.

 

Тепер загроза втрати території зависла над Сумською областю. І якщо це трапиться, то що скаже Зеленський, — що так і було задумано? 

 

Тим часом Українську державу роздирають по частинах, а ОП і Верховна Рада втричі збільшують собі зарплату. Загалом, іноді вони виглядають просто як посередники в розпродажі країни. 

І саме в цей час усередині політичного життя на високому рівні почалась серйозна заруба між ВРУ та офісом президента. Днями Служба державної охорони не впустила в приміщення Верховної Ради, тобто на свої робочі місця, народних депутатів. На вимогу нардепів пояснити, що, власне, відбувається, держохорона просто послала народних обранців — ігнором. А напередодні Служба безпеки України офіційно попередила про те, що москва готує дестабілізацію в Україні. 

 

За день до цього один із лідерів партії «Голос» Ярослав Железняк створив YouTube-канал, де оприлюднив власне розслідування. Він звинуватив офіс президента у тотальній корупції та розкраданні бюджету. 

 

Пізніше лояльні до Банкової телеграм-канали написали, що кум путіна медведчук за російські гроші влаштовує провокації, зробивши чіткий та прямий натяк на телеграм-канал Ярослава Железняка. 

 

Водночас арештували начальника охорони Петра Порошенка. Злі язики пліткують, що на Банковій усерйоз розглядають варіант показово таки «закрити» п’ятого президента. 

 

Також за лаштунками, зі слів джерел «УМ» з числа парламентаріїв, у Верховній Раді збирають голоси для відставки спікера Руслана Стефанчука, аби повністю вивести ВРУ з-під контролю головного приміщення на Банковій. Усе це відбувається у ході протистояння керівника провладної фракції «Слуга народу» Давида Арахамії та його групи проти сили Зеленського—Єрмака.

 

Можна вважати, що в Україні почалась спроба перетягування влади. 

 

Політичні ініціативи групи Арахамії можна назвати такими, що не мають жодного стосунку до реальності, але вони є достатнім сигналом для Заходу, що парламентський лідер СН готовий брати владу та бути суб’єктом.

 

На сьогодні вбачається кілька різношерстих груп, об’єднаних ідеєю перехопити владу в Зе—Єрмака. Це — група депутатів Арахамії та Гетманцева; «голосисті» парламентарії Ярослава Железняка; фракція Юлії Тимошенко; група Дмитра Разумкова; також головний рупор фракції ЄС Олексій Гончаренко та Ко. 

 

Зрозуміло, що ці групи нардепів мають різні цілі та стратегії на майбутнє. 

 

Але наразі ситуація розпалюється спільними зусиллями. Ще якихось кілька тижнів тому важко було уявити, щоб депутати з трибуни заявляли про корупцію в офісі президента. 

Усе це вказує, що події можуть розвиватись дуже стрімко. 

 

Вочевидь, поштовхом до них стали кадрові перестановки у фінансовому блоці уряду кінця минулого й почату поточного року. Вони вивели зі стану спокійної впевненості на бурхливих водах фінансової політики човен тріумвірату: Арахамія—Шмигаль—Гетманцев. 

 

Заміною попереднього голови податкової служби (ДПСУ) на колишнього голову Київської обласної військової адміністрації (ОВА) Руслана Кравченка Банкова позбавила керівника фракції «Слуга народу» Давида Арахамію доступу до головного «держсейфа». Тобто податкової. Досі операційним «керівництвом» ДПСУ займався голова профільного комітету парламенту Данило Гетманцев.

 

Також офіс президента з літа минулого року напряму контролює митницю, а після заходження на фінмоніторинг Філіпа Проніна — людини віцепрем’єра Олексія Кулеби — і його.

 

Щодо президента Володимира Зеленського, то складається враження, що він давно знецінив Верховну Раду як окрему самодостатню гілку державної влади. Однак викреслити роль парламенту з процесу перезавантажень у Кабміні й ухвалення законів неможливо. Як особистих, так і євроінтеграційних.

 

Тим більше, що ухвалення останніх давало змогу робити хорошу міну при посередній грі як перед партнерами, так і перед співвітчизниками. Але все до певного часу. І тепер парламент готовий викинути Банкову на узбіччя неухвалених рішень. 

 

І з іншого боку, цілеспрямовані парламентарії, імовірно, відповідають холодному диханню конгресвумен-республіканки Вікторії Спартц у бік глави ОП Єрмака, котра вже давно оприлюднила чимало претензій до нього. 

Тож спокою не буде. Ніде. Контури майбутнього вже проступають із темряви нових часів. Грізні. Без освітленої дороги до нового горизонту. В сутінках. 

 

У хиткому волатильному світі, з безкінечними асиметріями та сейсмічною турбулентністю війни.