«Сталевий дикобраз, який не перетравлюється потенційними загарбниками» — саме так бачить Україну президент Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн.
Цей крилатий вислів за підсумками саміту в Лондоні в неділю підхоплюють тисячі західних медіа, втім видання Independent бачить ще й інший аспект: українські військові знімають зірково-смугасті нашивки зі своєї форми, які вони носили три роки війни на знак поваги до США та підтримки нашої країни.
Європа, пообіцяла пані Урсула, зміцнить Україну економічною та військовою допомогою. Але не дає відповіді — коли і як.
«По гарячому» після лондонського саміту тільки прем’єр-міністр Великої Британії Кір Стармер оголосив подробиці безпрецедентного експортного фінансового контракту для України.
«Ця угода — одна з найбільших в історії України у сфері безпеки та оборони. Проєкт на суму 1,6 млрд фунтів стерлінгів спрямований на зміцнення української ППО до 2030 року, — пояснив міністр оборони України Рустем Умєров. — У межах цієї ініціативи отримаємо понад 5 тисяч ракет-перехоплювачів LMM (Lightweight Multirole Missile) та пускові установки до них». LMM — це високоточні ракети-інтерсептори, які ефективно знищують дрони типу «шахед».
Європейські лідери після саміту з президентом України Володимиром Зеленським заявили, що Європейський Союз розпочав різке збільшення військових витрат (зараз у середньому 1,9% ВВП), проте всі ми знаємо, що європейська бюрократія страшніша за сталевого дикобраза. Євросоюз представить план дій у четвер, 6 березня.
«Саміт ЄС стане перевіркою того, чи готовий блок вивести оборонні інвестиції за рамки правил, що обмежують фіскальні борги, тим самим вивільнюючи додаткові витрати на оборону» — пише The Gardian.
Щодо єдиного суттєвого джерела фінансування військової допомоги Україні — вилучення російських активів — у європейців немає єдності.
За словами прем’єр-міністра Польщі Дональда Туска, деякі країни «боялися наслідків для євро або банківської системи». Так, Україні буде складно, дуже складно, але не катастрофічно.
«Даруйте, але заклик до внутрішньої єдності, яку має ініціювати влада (так, це її компетенція) буде незмінним. Інших джерел посилення позиції України у нас немає, наш єдиний та головний союзник — Сили оборони України», — наголошує політолог Євген Магда (ФБ).
І всім, хто ниє про нашу неспроможність воювати без США, нагадуємо. На останній лютневій пресконференції Володимир Зеленський декілька разів повторив: Україна — $120 млрд, США — $100 млрд, ЄС — $100 млрд. Це видатки держбюджету на оборону та безпеку за три роки.
«Оці наші $120 млрд, за рахунок власних надходжень, — це про нашу суб’єктність, — підкреслює старший економіст Центру економічної стратегії Юрій Гайдай. — Український народ не просто воює, ми ще й фінансуємо цю війну більше, ніж кожен окремо взятий партнер!».
На четвертому році війни світ здається страшенно невизначеним, але українцям не звикати до викликів. Наприкінці 2024-го The Economist написав, що ми перемагаємо в економічній війні проти нашого ворога, — українська економіка є здоровішою за російську.
Але при цьому демонструє неабияку стійкість: ВВП зростає, збільшуються темпи експорту, в країну приходять нові інвестори, будують нові підприємства. Чи може бюджет України обійтися без допомоги США?
Погоджуюсь із Генеральним секретарем НАТО Марком Рютте, який закликав ЗМІ «припинити пліткувати про те, що США можуть або не можуть зробити. Та не залишимося ми голими-босими. Урядовці й незалежні експерти наводять цифри. Потреба України у західному фінансуванні на цей рік — $38 млрд. Доступ України до західного фінансування на цей рік — $64 млрд. І ні Трамп, ні Венс ці гроші забрати не можуть, це вже погоджені програми.
Заступник голови Податкового комітету ВР Ярослав Желєзняк зауважує: «Трамп має тільки дуже теоретичну можливість якось вплинути на два інститути — МВФ і Світовий Банк (МВФ — близько $4,6 млрд на 2025—2026 роки, Світовий банк — близько $20 млрд). Це переважно гроші під доходи активів росії, які надали США. Та формально це вже гроші Світового банку. Але навіть з урахуванням можливих ризиків без них на цей рік математика все ще сходиться. Що добре. Головний ризик — це як ми перекриватимемо закупівлю зброї, яку раніше надавали США. Я, щиро кажучи, не знаю, чи можна її технічно замістити навіть за наявності грошей. Але очевидно, що наші військові витрати можуть значно зрости. Тобто потреба — у збільшенні внутрішніх надходжень».
Тому, за його словами, терміново потрібно взагалі забути про будь-які невоєнні витрати та ініціативи, що фінансуються за внутрішні ресурси.
Його підтримує Юрій Гайдай: «Платити податки — важливо. Важливо як ніколи. Скорочувати частку держави і лібералізувати податковий режим будемо після війни».
Що про це думають пересічні українці? «Якщо чесно, що б там не писав Туск чи Болтон. Хто б як потужно нас словами не підтримував, воювати нам», — пише в ФБ ветеран російсько-української війни, журналіст Віктор Ожогін. — І якщо президент вирішив бути Черчиллем, то треба бути справжнім. І державному апарату відходити від організації 5-6 менеджерів, а натомість засукати рукави і реально мілітаризуватись. Без договорняків та пробачень «своїм», без срачів. Без пустопорожніх обіцянок і відосиків».