Жан Рено: «Коли почуваєшся нещасним, то слухаєш музику»

Його важко назвати зіркою, хоча 76-річний актор — жива легенда не лише французького, а й світового кінематографа.

 

Небагатослівний і стриманий, він справляє враження мудрої, дуже порядної та сумної людини.

 

Справжнє ім’я Рено — Хуан Морено-і-Еррера Хіменес. Він народився 30 липня 1948 року в Касабланці (Марокко).

 

Батьки походили з іспанської Андалусії, а переїхали в Марокко у пошуках роботи та через фашистський режим Франко. Батько працював у друкарні лінотипістом, мати була кравчинею.

 

Жан говорив іспанською, вивчив французьку та арабську, а італійську мову опанував завдяки любові до італійського кінематографа.

 

Незважаючи на бідність, він згадує цей час як один із найщасливіших. З дитинства почав захоплюватися театром, мав відмінне почуття гумору.

 

Вже тоді хлопчик почав відвідувати акторські курси та мріяв про сцену, хоч батьки не дуже схвалювали його вибір.

 

В 11 років у нього виявили астму. Лікарі прописали свіже гірське повітря, і батьки відправили сина до швейцарського пансіону.

 

Через брак коштів Жан не ходив до школи, тому проводив увесь час перед старим чорно-білим телевізором, дедалі сильніше підпадаючи під чари кінематографа. Через рік він повернувся до Марокко.

 

1960 року сім’я переїхала до Франції. Батько змусив сина вчитися на кресляра. Диплом Жан отримав завдяки своїй любові до матері, яка ним дуже пишалася. Невдовзі мати померла від раку.

 

17-річний Жан змушений був замість театральної школи піти служити до французької армії — такі були умови для набуття французького громадянства.

 

Через деякий час Жан повернувся до Парижа і вступив до театральної школи. Рено не любить озиратися назад: «Я насилу згадую свої фільми, зате пам’ятаю, як ми їх створювали».

 

Жану Рено, безсумнівно, пощастило на початку акторської кар’єри зустрітися з французьким режисером Люком Бессоном. Бессон зняв його у своєму першому повнометражному фільмі «Остання битва» у 1983 році.

 

Після «Нікіти» та «Леона», які стали культовими картинами, Рено набув слави актора, який грає винахідливих лиходіїв. Сам Жан не належить до чоловіків, кого зачаровує зброя. І він погоджується грати в комедіях.

 

Рено одружений утретє, але ніколи не мав репутації донжуана. Першою дружиною Жана стала Женев’єва Рено, у них двоє дітей — Сандра та Мікаель, другою — актриса та модель Наталія Дишкевич. Вона теж народила Рено сина та дочку.

 

У 2006 році Жан одружився з Зофією Борукою, актрисою польського походження, яка давно живе в Англії. І в шістдесят став батьком уп’яте — у цьому шлюбі народився син.

 

В останні роки Рено навчився обирати між сім’єю та роботою, знімається тепер не так часто, як раніше, — максимум два фільми на рік.

 

«Досить, більше мені не потрібно. Дивно навіть — раніше й уявити не міг, що жорстко плануватиму свій графік. Але вік є вік, нікуди не дінешся».

 

Діти та кохана дружина допомагають чоловіку бути в хорошій формі. Важко уявити, що Рено дотримується дієти або відвідує косметологічні салони.

 

Він усього лише намагається їсти і пити помірно, займатися фізкультурою і ніколи не приймає будь-які безглузді ліки: «Навіть коли у мене буває депресія, намагаюся обходитися без них». Словом, жодного екстриму.

 

З роками він стає все більше схожий на своє улюблене оливкове дерево: «Трохи води — і воно дає вам оливки, олію та дрова для вогнища».

 

Чи збирається Жан продовжувати зніматися? Звісно. Ще й на сцену хоче повернутись. Якось сказав: «Пенсія — дивне для мене слово. Я просто збираюся дозволити своєму тілу і розуму вирішувати за мене, коли настане цей день і час».