Чи є в найбагатших гроші для Перемоги? Різновекторність олігархії під час війни

На третій рік повномасштабної заруби, коли незрозуміло, де, коли та якими ресурсами Україна зупинить ворога, знову виникає запитання: чи всі українські багатії прийняли долю своєї держави як свою? 

Традиційно словом «олігарх» суспільство позначає великих бізнесменів, капітали яких здебільшого сформувалися завдяки доступу до активів, що залишилися з радянських часів і були приватизовані.

 

Їхня сфера інтересів найчастіше зачіпала монополії, наприклад, природні, енергетичні та сировинні галузі економіки, а також ЗМІ, особливо телебачення.

 

Вплив на політику країни вони найчастіше здійснювали через власні медіа та фінансування політичних сил. А дехто в різний час особисто обіймав державні посади або обирався до парламенту.

 

Тож як вони наразі відпрацьовують борги перед країною, котра дала стільки благ, та її народом, за рахунок якого вони мають усе і навіть більше, ніж усе?

Участь олігархів у відстоюванні держави було продемонстровано в перший рік великої війни. Після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну найбагатші українські бізнесмени витратили десятки мільйонів доларів на допомогу Збройним силам та українцям, а також сплатили авансом податки до держбюджету.

 

Навіть було оприлюднено список бізнесменів, які надали суттєву допомогу в 2022 році.

 

До переліку увійшли ті, хто витратив понад 2 млн доларів. Водночас значна частина багатіїв відмовилася надати уточнювальну інформацію, аргументуючи небажанням піару.

 

Тож виходить, що підтвердити офіційно хороші вчинки багатьох підприємців, які «тихо» надали мільйони доларів, не вийшло. Вірити на слово?

 

Отже, до підтвердженого списку потрапили бізнесмени Рінат Ахметов, Геннадій Буткевич, Олександр та Галина Гереги, Юрій Косюк, Віктор Пінчук, Олександр Ярославський, Сергій Тігіпко та інші.

 

Також відомо, що активно допомагають українцям та ЗСУ: Петро Порошенко (дані не надано, але всі три роки повномасштабного вторгнення демонструються відповідні відео); Степан Черновецький ($1,5 млн), Андрій Ставніцер, Єгор Гребенніков, Артур Гранц, Томаш Фіала, Євген Черняк ($1,3 млн), Борис Ложкін та сотні інших.

 

Ці персонажі не ввійшли до згаданого переліку, бо не надали укладачам офіційне підтвердження допомоги або дані про суму коштів, яку вони витратили на підтримку оборони країни, окрім власних слів.

Сьогодні на тому, скільки великий бізнес реально, а не декларативно витрачає на ЗСУ та підтримку українців, увага особливо не зосереджується. Публічні акценти життя найбатших українців змістилися в бік журби через втрату багатими та впливовими своєї суперсили. 

 

Так, правда, за три роки повномасштабної війни олігархи України суттєво збідніли та втратили у політичному впливі. Але навряд чи можна говорити про повний фінансовий занепад і що цей процес незворотний. 

 

Водночас питання участі олігархів у війні дещо загубилось у медійному полі. Повномасштабне вторгнення росії, державна монополізація ЗМІ у телемарафон, щотижневі корупційні скандали з представниками влади, регулярні затримання на хабарях депутатів та інших чиновників майже прибрали українських мільйонерів та мільярдерів з інформаційного простору та новітньої історії, за винятком новин про підозри Ігорю Коломойському. Тому, звісно, може скластися враження, що олігархів немає. Але вони є.

 

Тож чи не перестали допомагати ЗСУ, чи донатять українські багатії?

Скажімо, Рінат Ахметов. З 2014 року він займався переважно благодійністю для постраждалих мешканців Донбасу. А в 2022-му Ахметов почав допомагати армії бронежилетами, укриттям, спецтехнікою, екранами для танків та БМП, бойовими катерами, мінітралами, і це далеко не повний список. Також Ахметов придбав житло для захисників «Азовсталі».

 

Вважається, що саме енергетичний магнат найбільше постраждав через війну. Він хоч і зберіг позицію найбагатшого українця, але й втратив за той же 2022 рік найбільше — понад 9,3 млрд доларів. Тепер його капітал оцінюють у 4,4 млрд доларів.

 

Найсильнішим ударом стала втрата двох головних металургійних підприємств, які працювали в нині окупованому росією Маріуполі, — «Азовсталь» та ММК ім. Ілліча. І ще — енергетичний гігант Ахметова, ДТЕК.

 

Відомо, що Рінат Ахметов виставив на продаж свої літаки. Також він закрив свою медіаімперію «Медіа Група Україна», в яку входили 10 телеканалів та інших ресурсів і яку Forbes оцінював у 200 млн доларів.

 

Олігарх сподівається компенсувати збитки за рахунок росії, проти якої першим подав позов до Європейського суду з прав людини. Сумарна сума позову може сягнути 20 млрд доларів.

Зять експрезидента Леоніда Кучми, олігарх Віктор Пінчук, за день до повномасштабного вторгнення, 22 лютого 2022 року, разом з Ахметовим прилітав до Києва. Пробув у столиці лічені години і в ніч на 23 лютого вилетів назад до Лондона. Повернувся в Україну, коли ЗСУ вибили росіян з Київщини.

 

На початку війни, за офіційним даними, основні фінансові зусилля Віктор Пінчук направив на допомогу ЗСУ і ТРО: забезпечення броньованою технікою (автівки), амуніцією, засобами зв’язку, приладами розвідувальної діяльності. Також родина Пінчуків фінансувала оборонні спорудження, організовувала спальні місця для військових тощо.

 

Нині разом з дружиною Оленою Віктор Пінчук допомагає проходити реабілітацію українським військовим. Про нові медичні центри розповідають його власні телеканали — ІСТV та СТБ. Віктор Пінчук «упав» з другої сходинки рейтингу олігархів у Forbes на четверту.

 

Інший володар медіаімперії («1+1 медіа»), олігарх Ігор Коломойський наразі перебуває за ґратами. Його звинувачують у махінаціях у компаніях «Укртатнафта» та «Укрнафта», де у Коломойського була значна частка акцій. Йшлося про розтрату нафтопродуктів на 40 млрд гривень та ухиляння від сплати податків.

 

За три місяці до того обидві компанії за рішенням РНБО були відчужені у власність держави. Зазнав збитків його бізнес і через російські обстріли.

 

Статки Коломойського скоротилися приблизно на 1 млрд доларів, він втратив статус мільярдера та випав із двадцятки Forbes.

 

Відомо, що в 2014 році Коломойський фінансував кілька добровольчих батальйонів.

Більше не мільярдери Сергій Тігіпко та Петро Порошенко.

 

Один з найбагатших українців, п’ятий президент України, а нині нардеп та лідер партії «Європейська Солідарність» Петро Порошенко постійно присутній в інформаційному просторі з демонстрацією допомоги ЗСУ.

 

Внесок на армію від фонду Порошенка перевищив 5 млрд гривень. Про це повідомляє сайт «Європейської Солідарності».

 

«Ми перетворились на конвеєр, де за один робочий тиждень встигаємо закупити та привезти військовим необхідну техніку», — повідомив експрезидент України.

 

Водночас Петро Олексійович примудрився чимало розширити земельний бізнес родини.

 

Так само і Сергій Тігіпко. У портфелі групи «ТАС», що йому належить, — 63 агрохолдинги, кілька заводів, топові страхові компанії, системні банки, серед них загальновідомий Monobank.

У перший період повномасштабної війни група «ТАС» витратила на ЗСУ понад 100 млн грн. Не надто.

 

На сьогодні інформація про донати на армію не так захопила інформаційний простір, як те, що засновник групи компаній «ТАС» Сергій Тігіпко придбав насіннєвий завод та елеватор, що може зберігати 40 тис. тонн збіжжя.

 

Також Тігіпко планує розпочати будівництво двох нових заводів: з переробки яблук на концентрат і вагонобудівного підприємства для потреб європейського ринку.

Власник Group DF Дмитро Фірташ уже давно — «українець на дистанційці», він майже вісім років безвиїзно живе в Австрії, намагаючись відстрочити екстрадицію до США.

 

І, як заявляли в пресслужбі Group DF, загальні витрати компаній групи Фірташа на допомогу Україні становлять $9,7 млн. Найбільші статті — $3,5 млн на спецрахунок НБУ, надання гуманітарної допомоги, закупівля медикаментів для 14 лікарень, підтримка ТрО, облаштування бомбосховищ та інше.

 

Стандартний набір, який можна зустріти на сайтах компаній чималої низки українських мільйонерів.

 

Іноді беруть сумніви в цьому. Бо, здається, якби ті списки відображали істину, то ми вже давно покінчили б з ордою на нашій землі.

 

Крім того, утікач Дмитро Фірташ якимось чином примудряється з Відня і медіа утримувати, й судитися з Україною через запровадження санкцій.

 

У червні 2022 року РНБО ввела персональні обмеження проти Фірташа за його титановий бізнес в окупованому Армянську, що на Кримському півострові. Тобто там бізнес Фірташа працював на потреби російської оборонної промисловості.

 

Також в Україні націоналізували всі міські й обласні газові компанії та передали «Нафтогазу». Ідеться про 26 об’єктів.

 

Американське правосуддя зацікавилось Фірташем через скандал з хабарем на 18,5 млн доларів за ліцензію поза конкурсом на розробку титанових родовищ в Індії.

 

Водночас війна вдарила по хімічному бізнесу Дмитра Фірташа. Він втратив сіверськодонецький «Азот» — один з найбільших у Європі виробників аміаку та міндобрив. Підприємство зруйноване на 70% та нині перебуває на окупованій території.

 

Group DF також готує позови проти росії за завдані збитки.

 

Ну що ж, яйця в усі судові кошики. Про всяк випадок.

Так, за роки війни списки активів представників великого бізнесу, які роками впливали на економіку і політику в Україні, стали коротшими, а політичний та медійний вплив — менш помітним.

 

Однак вони не впали в злидні й, гадаємо, убезпечили і себе, і своїх спадкоємців від цього. Чого не скажеш про пошматовану Україну.

 

Тож чи не час «бувалим» сходити з п’єдесталу, аби відкрилась дорога для бізнесу нової якості? Аби помінялись корупційні правила гри. Водночас тренд на втрату економічних позицій олігархами експерти спостерігають з 2011 року.

 

Щорічний рейтинг українського Forbes показав, що на місце семи бізнесменів, котрі випали з першої двадцятки, вперше увірвалися шість нових облич з інноваційної економіки. Це і є новий тренд.

Вочевидь часи бізнесменів старої «школи» минають. Однак це не звільняє їх від участі в збереженні державності України.