Приємний випадок у тролейбусі: прагнення молоді до читання періодичних видань безцінне

Хочу поділитися з усіма, хто продовжує читати пресу, одним приємним випадком, що стався зі мною під час дороги додому.

 

25 жовтня. П’ятниця, вечір, Галицька площа, зупинка. Позаду Національний цирк України.

 

Після жвавого, насиченого робочого дня та вирішення деяких нагальних справ заходжу в тролейбус.

 

Більшість людей уже дісталися своїх домівок. У тролейбусі є вільні місця. Валідую проїзд, сідаю, дістаю газету «Україна молода», яку попередньо переглянув і не встиг дочитати.

 

Тролейбус їде за маршрутом, і раптом чую дитячий голос: «О! Справжня газета!» Піднімаю очі — навпроти сидить хлопчик (я потім дізнався, що він учень 3-го класу, вчить англійську і ходить на заняття в спеціалізовану школу).

 

Поруч зі мною сидить жіночка — чи то бабуся, чи то мама. Вже потім у процесі спілкування дізнався, що гувернантка. Я бачив і спілкувався з багатьма дітьми, але цих зачарованих очей, які побачили, що я читаю газету, не забуду ніколи!

 

Я припинив ознайомлення з політичною сторінкою газети, запропонувавши хлопчикові подарувати цю газету. Жіночці, яка його супроводжувала, я сказав, що цей момент хлопчик запам’ятає на все своє життя.

 

Тролейбус їде, люди відриваються від своїх гаджетів, дивлячись на нас та слухаючи нашу розмову. Я кажу виховательці, що в усьму світі люди читають газети (USA Today, Harrold Tribune, the Washington Post, the daily mail, Sunday Times, Financial Times тощо) Хлопчик спочатку тихо, а потім уголос починає читати про переведення стрілок годинника на зимовий час. У тролейбусі повна тиша.

 

Всі слухають і дивляться, як хлопчик читає газету, а потім починає всім розповідати про прочитане. Гувернантка каже, що ошелешена, вона не могла сподіватись, що хлопчик так захопиться читанням, і обов’язково наступного разу купить йому газету.

 

Ось такий приємний випадок по дорозі додому. Хтозна, як у подальшому складеться доля цієї дитини. Можливо, це майбутній диктор на радіо або згодом буде ведучим офіційного церемоніалу на зразок Дмитра Хоркіна?

 

Але прагнення молоді до читання періодичних видань і літератури загалом безцінне!