At last

16.10.2024
At last

(Художник А. Петренко.)

Думала ти в моменти скрути,
Коли здавалось, що вже ВСЕ…
— Завжди ті сльози лити будеш,
Ніхто не знайде тут тебе!
Книжки казали й дивні люди,
Що не кінець, і встигнеш ще:
«Жени жаль геть зі своїх грудей,
Зустрінеш всіх, все проживеш».
Чи знала в дні тієї смути,
Ждавши чогось малим дитям,
Що пройде те і краще буде?
Перевернеться геть життя.
Ходила, мріяла, шукала,
Робила правильно усе,
Після казок з ляльками спала,
Вірила — доля принесе…
Вона не може оминути,
Якщо тремтиш від почуттів,
Пройти повз і того забути,
Хто твердо знав чого хотів.
Ліпшого в серці ти плекала,
Віддаючи себе журбі,
Холодну ковдру зігрівала,
Тихенько плакала собі,
Малим дитям когось чекала,
«Тримала» ґніт, аби не згас,
І працею себе займала,
Щоби скоріш прийшов цей час.
 
З авторського сайту www.dgruzinsky.com
Дмитро ГРУЗІНСЬКИЙ