«План миру» завис до виборів у США: чому Курська операція не внесла змін у стратегію Перемоги

Спочатку «проколовся» президент Володимир Зеленський. Він натякнув, що з правителем росії, чи його «лейтенантами», ведуться переговори онлайн і навіть офлайн.

 

Опоненти почали йому дорікати, сіючи нездорову паніку. Президент запевнив, що план перемоги й план миру — «в одному флаконі» — і ніякої зради та територіальних поступок. 

 

По суті, FT видала інсайд, що Зеленський і європейські лідери погодили позиції про припинення бойових дій в Україні, які мають стати основою майбутніх переговорів між Києвом та москвою. 

 

Про повну втрату Україною захоплених рф територій не йдеться, мовляв, надалі вони можуть бути повернуті шляхом якихось чаклунських переговорів. Чи дипломатії магів.

 

Досвід показує, що це питання може бути розтягнутим на 10-20-30 років. Захід пропонує Києву в обмін на припинення бойових дій гарантії за моделлю ФРН—НДР, коли наприкінці Другої світової війни західну Німеччину прийняли в НАТО. Саме з дозволу москви. 

У домовленостях, про які пересічним українцям узагалі нічого не відомо, як не було зрозуміло й про зміст Стамбульських угод, передбачено, що Україна якимось чином має визначати свої захищені кордони. Що таке «захищені кордони» — незрозуміло.

 

Також Київ має відвести від них війська. Неясно, чи зробить це росія й на яку відстань. Чи йдеться про «санітарну зону» аж до Харкова, на чому наполягає путін? 

 

Також є намір закріпити письмово в майбутньому договорі рф відмову від розміщення на своїй території ядерної зброї. Питання, чи може Україна розташовувати бази НАТО і мати воєнний завершений ядерний цикл виробництва, наприклад, ядерного палива для своїх АЕС, — залишилось відкритим.

 

Чорним по білому тут також прописано, що за умови вступу в дію цієї німецької моделі як основи припинення війни на неокуповану та суверенну територію України, якщо її приймуть в альянс, поширюватиметься п’ята стаття блоку про взаємний захист.

 

Проте жодних шансів, що угоду прочитають не так, як гарантії безпеки в Будапештському меморандумі, немає. У війні з ядерною державою стратегії протидії їй досі не існує.

 

Ще не менш важливе питання для українців: жодного натяку на репарації та компенсації росії за неймовірні матеріальні й людські втрати, як і про відповідальність воєнних злочинців та винних у злочинах проти людяності, — немає. 

Вочевидь, президент США Джо Байден і його західні партнери практично дійшли висновку, що обмін територіями на членство в НАТО залишається чи не єдиним варіантом завершення війни. При тому, що від 72% до 83% українців готові накласти на подібні пропозиції вето.

 

Це абсолютно протилежна стратегія щодо Ізраїлю, який припинив розмови про будь-які мирні переговори та територіальні гарантії для своїх агресивних союзників. 

 

Але нам треба охолодитись і подивитись на наші можливості тверезо, опираючись на логіку, а не на понти. Україна, швидше, в статусі Палестини, хоч терористом і агресором є росія. 

З цим планом на «Рамштайн» і мали прибути Байден та Зеленський.

 

Незрозуміло, що мають вколоти путіну, аби він на нього погодився. Бо, за його версією, він почав війну в Україні з НАТО, аби ні за яких варіантів не допустити її вступу до альянсу.

 

І хоча ще у вересні 2022 року Зеленський направив заявку про вступ до воєнного блоку, в травні вже цього року канцлер ФРН Олаф Шольц із притаманною йому посмішкою переконував, що найближчі 30 років України в НАТО не буде. 

 

А італійська газета La Repubblika написала, що спадкоємець Ангели Меркель готує свій мирний план, що передбачає передачу росії українських територій, але без членства в НАТО. З цього приводу він нібито вже давно розмірковує над дзвінком до путіна.

Спочатку МЗС України назвало публікацію «Файненшл Таймс» провокацією. Потім президент Володимир Зеленський загальними фразами артикулював: «Гарантувати Україні надійний мир і тривалу безпеку можливо винятково на основі міжнародного права і без будь-якої торгівлі суверенітетом чи територіями. Саме так, як передбачено формулою миру».

 

Набір чергових, кон’юнктурних фраз. У поясненні немає головного — точних формулювань реального погляду на ситуацію, на наші обмежені можливості та чималі спроможності агресора.

 

Вигрібати всіх до одного українців на боротьбу з орками, спустошувати й знекровлювати тил та відправляти на фронт увесь генофонд нації, без належної підготовки, з реальними, несумісними з полем бою хворобами — це також діяти на догоду кремлю. І для цього великого розуму не треба. 

 

Без сумніву, Володимир Зеленський знає, як треба закінчити війну, напевне, саме тому він наполягає на якомусь секретному плані перемоги, який і приведе до миру. 

 

Жодне американське видання не змогло його отримати й оприлюднити. Відомо, зі слів президента Зеленського, що він «із п’яти пунктів: чотири основні, а один виконуватиметься вже після закінчення війни». 

 

Інноваційний і мудрий офіс президента милостиво готовий представити його українцям колись і частково. Можливо, тому, що в ньому є якась особлива секретна енергія, що втратить свою силу до запуску плану. 

 

Водночас президент заявив, що він готує цей план на «прийняття Рамштайном»: «для усіх партнерів України». Але не сталося. Поки що. 

 

А тим часом путін оприлюднив умову для мирних переговорів — повний вихід ЗСУ з Донецької, Луганської, Запорізької й Херсонської областей. Це лише перша частина його шорт-листа. Скільки в ньому може бути ще вимог — неважко здогадатися. 

 

Проблема України ще й у тому, що у Володимира Зеленського закінчується час ухвалення слабких рішень. Хоч би як його креативні політтехнологи та невеличка команда намагалися створювати переконливі «кліпи» про цілеспрямованість і стратегічну визначеність воєнної, зовнішньої та внутрішньої політики, підтримувати такий курс буде все складніше. 

 

Можливо, певний результат принесе перезавантаження влади в умовах воєнного стану. На цьому, а саме на українських виборах 2025 року, наполягають західні партнери. Низка воюючих країн проходила подібні сценарії. Однак для цього потрібен потужний національний консенсус, який поволі розчиняється у політичний і воєнній невизначеності. 

 

Або... переговори з росією під гарантії союзників. Воєнні, економічні й політичні.

 

Сподівання на повалення путіна через внутрішню російську кризу марні, як і на непомірне виснаження російської воєнної машини, що очевидно.

 

У 2025 році, за даними Bloomberg, воєнні витрати росії зростуть на 27% і становитимуть понад 40% усіх втрат. Це 32,5% загальних витрат федеральної скарбниці — 41,47 трильйона рублів. 

 

Прямі витрати на війну — 13,5 трильйона рублів, або 6,3% ВВП. Ще близько 12 трильйонів — секретні статті бюджету. Це приблизно 240 млрд доларів, на які в України має бути адекватна відповідь. Причому подібні витрати росія планує у 2026—2027 роках.

 

Це демонстративний виклик західним союзникам, які не впевнені в собі й не готові нарощувати фінансування війни проти росії. 

Чи може реально Україна добитися якщо не прямої воєнної перемоги, то створення ситуації неможливості продовження війни росії безпосередньо в Україні? Це головне з найголовніших питань, на котрі ніхто не наважується і не може дати відповіді. 

 

Дороговартісна Курська операція, яка повністю поглинула Генштаб, не внесла жодних змін у стратегію Перемоги. Навпаки, росармія лише прискорилася і після Авдіївки та дивної стерилізації Генштабу Залужного росіяни захопили близько тисячі, якщо не більше, квадратних кілометрів, з десятками опорних міст і сіл, з добре укріпленою обороною. 

 

Спалили Вовчанськ, узяли, здавалось би, неприступний, як Бахмут і Авдіївка, Вугледар. А тепер — за 17 км від Покровська розширюють наступальні дії на Запоріжжі.

 

Так, для завдавання ударів по російських військах на окупованих територіях нам потрібно від союзників більше ударних безпілотників. Особливо зважаючи на те, що росія з іраном масштабно їх виробляють і використовують. 

 

Водночас далекобійна зброя є не тільки фактором серйозного тиску на путіна, а й політичним чинником, який дозволяє глибше вмонтувати Захід у протидію москві. 

 

Прийде час, і якусь стратегію президент Зеленський, напевно, доповідатиме Байдену та союзникам. А хто ще, крім нього, може її згенерувати? Міністр оборони Рустем Умєров? Він далекий від воєнних стратегій, технологій війни й мистецтва управління нею. Головком ЗСУ Олександр Сирський? Він у шпагаті між Курськом і сходом України. 

 

На відміну від Валерія Залужного, який не боявся виступити з фаховою позицією, Сирський звітує статистикою. Тож уся відповідальність — на президенті Зеленському, він демонструє, що готовий її брати на себе.

 

Але війна не припиняється, не уповільнюється, а в 2024 році кількість ударів рф по мирних містах і селах України збільшилась у рази. 

 

Водночас Джо Байден обіцяв до виборів зафіксувати план довгострокової фінансової підтримки України в декларації Вашингтонського саміту на 40 млрд доларів на 2025 рік. Передати «Рамштайн» під контроль НАТО, за пропозицією колишнього генсека Столтенберга, — як запобіжний захід на випадок перемоги Трампа. 

 

Також не виключено, що президенту США вдасться відновити дискусію про створення окремого фонду НАТО з підтримки України обсягом 100 млрд доларів.

 

Теоретично у Байдена є шанс грюкнути дверима — піти на крок, який від нього не очікували, зламавши всі погані стереотипи про себе. Одночасно не дати Трампу скасувати його рішення, а Камалі Гарріс — залишити чіткішу дорожню карту в питаннях України.