Словосполучення «галицькі пляцки» стало вже мемом, брендом, міфом, а взагалі-то просто надзвичайно смачним, вигадливим, креативним, красивим десертом, яким залюбки ласують і вдома, і в гостині, і в кав’ярнях, і в мережевих крамничках.
Подорожуючи Галичиною, ви просто зобов’язані скуштувати бодай шматочок цих пирогів (які й пирогами назвати важко, адже це витвори мистецтва!), щоб зберегти для себе не лише смак, а й солодкі спогади про цю багату митцями, майстрами, історичними пам’ятками й просто чудовими людьми землю.
От і я, будучи у Львові, провідала родину, скуштувала новий (принаймні для себе) пляцок і не могла втриматися, щоб не попрохати у своєї цьоці Стефи рецепт цього неймовірно смачного, невагомого і красивого десерту. Спішу поділитися з вами.
«Червоний оксамит» — любов з першого кусника
Хотілося вірити, що й цей чудовий рецепт вигадали галичани, але ніт. Виявляється, це витвір американських кулінарів початку минулого століття!
Та, мабуть, без фантазії наших ґаздиньок також не обійшлося, адже класичний «Оксамит» роблять без будь-яких фруктових прошарків, але, будьте певні, від цієї нотки кислинки пляцок тільки виграє. Отож до справи.
Ми будемо готувати не пляцок, а торт «Червоний оксамит» — так він виглядатиме урочистіше й імпозантніше. Отож для коржів нам знадобляться: 350 г борошна, 300 г цукру, 250 г кефіру, 300 г рафінованої дезодорованої (без запаху) олії, 3 яйця, 1 чайна ложка з чубком розпушувача, 1 ч. л. з чубком соди, 2 ч. л. харчового барвника червоного кольору, — ч. л. солі. Усі рідкі продукти, а також яйця мають бути кімнатної температури.
Для початку всі сухі інгредієнти змішуємо у глибокій мисці. Потім додаємо олію, ретельно вимішуємо, щоб не було грудочок, додаємо кефір та барвник (якщо не знайдете барвника, то можна замінити його соком буряка чи моркви, але тоді це вже буде не червоний, а якийсь інший оксамит).
Коли тісто стане однорідним після вимішування, залишаємо його підходити (це процес реакції соди й кефіру, виділення бульбашок і «набухання», щоб коржі були легкі й невагомі, мов хмаринки).
Тим часом вмикаємо духову шафу прогріватися при температурі 180 градусів, а самі збиваємо білки до стійких піків. Додаємо цукор, ще збиваємо, додаючи по одному жовтку, аж доки маса не збільшиться вдвічі, а потім легенько змішуємо яєчну масу з тістом, яке вже «набралося» бульбашок.
У дві роз’ємні форми діаметром 18 см кладемо на дно пергаментний папір і виливаємо тісто, ставимо у духову шафу. Випікаємо приблизно 25 хв., а потім пробуємо дерев’яною шпажкою на готовність. Можливо, доведеться потримати в духовці трохи довше — все залежить від вашої плити.
Готові коржі, не розмикаючи форму, ставимо на мокрий рушник (так краще відшарується низ коржів) і залишаємо вистигати. Уже холодні коржі виймаємо з форми, зрізаємо нерівні вершечки (вони знадобляться нам для прикрашання торта), розрізаємо навпіл і загортаємо у харчову плівку, щоб вони не пересихали, а навпаки, щоб волога в них рівномірно розподілилася.
Доки наші коржі «відпочивають», готуємо сирний крем: беремо 250 мл дуже жирних вершків (не менше 33 відсотків), 250 г вершкового сиру, 5 ст. л. цукрової пудри.
Спочатку збиваємо холодні вершки разом із цукровою пудрою, доки вони не збільшаться вдвічі в об’ємі, потім додаємо крем-сир і все добре вимішуємо, щоб наша кремова маса стала однорідною.
Цим кремом змащуємо кожен корж, не забуваючи залишити половину й для оздоблення торта — ним покриваємо вершечок і його боковини. Потім подрібнюємо зрізані вершечки коржів на крихту і притрушуємо ними увесь торт — так він стає ніби оповитий червоним оксамитом.
Зверху прикрашаємо його квіточками чи хвильками з крему — кому на що стане фантазії. Взагалі-то класичний «Оксамит» має бути суто білим (тобто покритий просто кремом), але з червоною крихтою він виглядає ефектніше.
Не бійтеся фантазувати!
І ще один нюанс, якого немає в оригінальному рецепті торта, — це фруктовий прошарок. Він надає десерту особливого смаку, кислинку, яка підкреслює ніжну структуру крему, тож раджу іноді відходити від канонів і вносити авторські штрихи.
Отож беремо 300 г свіжих чи заморожених фруктів — полуницю, а ще краще порічки (в них багато пектину і прошарок буде щільнішим), проварюємо їх із 70 мл води, потім перебиваємо блендером.
Порічки після цього краще перетерти крізь сито, щоб не було насінинок. Ще раз ставимо на вогонь, додаємо 50—70 г цукру (хто любить кисліше — 50 г) і проварюємо, доки не розчиниться цукор.
Тим часом 10 г желатину заливаємо водою і чекаємо, поки він набухне, а потім змішуємо з провареними фруктами.
У форму, трохи меншу за діаметром, ніж та, в якій пекли коржі, виливаємо фруктове желе і даємо йому застигнути. Із зазначеної кількості ягід вийде два такі желе, які можна викладати поверх коржа, а потім — крем.
Дехто робить і лимонне желе, що також дуже смачно, але ж у нас червоний оксамит, тож і прошарок має бути червоним.
Дарка КОХ
