Чи стане перенесення бойових дій на територію росії своєрідним переломним моментом, як Курська битва, що відбулась у липні-серпні 1943 року, за часів Другої світової війни, Курська дуга 2024 року — непросте питання.
Воно складається з низки таких, на які наразі немає відповідей. Як-от, приміром: чи зможе Україна втримати темп і перетворити успіх на російській території на корисні здобутки?
Чи має українська армія достатньо резервів, які вона може кинути в бій? При тому, що в нас є брак зброї та боєприпасів.
Також залишається незрозумілим, чого в кінцевому підсумку сподівається досягти Україна.
Водночас на сьогоднішніх лініях фронту втрачаємо людей, техніку, а тим часом путінська армія поволі, але просувається на українському Донбасі.
Тож якщо Курськ — це спроба відволікти увагу ціною життів українських бійців від захоплення українських територій, то це найцинічніше, що можна уявити. Але ми в це відмовляємось вірити.
Адже, можливо, ми дещо недооцінили креативну програму президента Зеленського.
На нас вплинуло те, що ЗСУ після Авдіївки послідовно втрачали позиції та відступали. Здавалося, що головком Олександр Сирський не може взяти під контроль ситуацію і знайти якусь асиметричну відповідь на важку енергію російської орди.
Однак минулого тижня «варвари», як нас називають кремлівські посіпаки, встановили на окупованому шматку імперії першу комендатуру, й тепер москалями командує український генерал Москальов.
Бумеранг ніхто не відміняв
Нагадаємо, 6 серпня 2024 року в ході повномасштабної війни росії проти України наші Збройні сили перейшли кордон і почали бойові дії в Курській області росії.
У ніч на 7 серпня дрони атакували чотири російські області: Білгородську, Курську, Воронезьку і Ростовську.
Понад тиждень українська влада зважувала позиції, котрі можна оприлюднювати, щодо місії та мети курської операції.
Мовчання спочатку порушив речник МЗС України Георгій Тихий. Він зазначив, що чим швидше росія погодиться на відновлення справедливого миру, зокрема на основі формули миру Зеленського, тим швидше припиняться рейди на її території.
Згодом радник голови офісу президента Михайло Подоляк уточнив: «Метою операції є відсунути ворожу артилерію від українських кордонів. Також зробити публічний удар по путіну: населення рф бачить, що його керівництво не спроможне на швидкі ефективні рішення.
Важливою ціллю є і блокування ворожої логістики для підтягування резервів на фронт. Ну й, показавши слабкість керівництва рф, перенести війну на територію агресора».
Так, стратегія ЗСУ продемонструвала крихкість оборони російських кордонів. Це підняло український бойовий дух. А також зруйнувало ретельно сконструйований кремлем образ путіна як захисника простих росіян.
Натомість війна, яку він розпочав в Україні, тепер дедалі більше поширюється на росію, де люди в прикордонних регіонах живуть під постійним ризиком обстрілів, а безпілотники завдають ударів по ключових промислових об’єктах. Тобто переживають увесь той жах, у якому 11 років перебуває частина українського Донбасу та більш ніж два роки — вся Україна.
Складна шахова партія
Світ із зацікавленістю слідкує за розвитком подій і визнає, що чимало нюансів транскордонного рейду українців залишаються невідомими.
Після 6 серпня Україна знову в топах міжнародних новин. Сторінки іноземної преси замайоріли версіями, теоріями та різними міркуваннями.
Експертка з питань України та науковий співробітник Королівського коледжу Лондона Джейд МакГлінн у коментарях іноземним ЗМІ зазначила: «Якщо оцінювати рейд України на Курську область як військову стратегію, вона мене спантеличує. А от якщо дивитися на події з точки зору політичної стратегії, вона є дуже успішною. Це ще раз свідчить про те, що «червоні лінії» путіна — це лише слова, і що росія не така сильна, як дехто вважає».
Провідна американська телерадіокомпанія CNN припустила, що серед причин, з яких керівництво України зважилось на вторгнення на територію країни-агресорки, може бути піар-акція офісу президента.
Водночас CNN звертає увагу на підвищений рівень секретності підготовки переходу російського кордону, що його продемонстрували Банкова та українські спецслужби — принаймні в першу добу. Водночас CNN застерігає, що Україна невдовзі може втратити підтримку США.
«Росію можуть запросити на наступну мирну конференцію, яку проводять Україна та її союзники. Частка українців, які схвалюють переговори, хоч і становить меншість, але зростає. А над Києвом нависла ймовірність президентства Трампа, — зазначає CNN. — Віцепрезидентка США Камала Гарріс може зберегти таку ж непохитність щодо України, як і чинний президент Джо Байден, але важливо пам’ятати, що західна зовнішня політика — це мінливий і легко виснажуваний звір. Постійна підтримка України з боку НАТО є винятком. І в міру того, як війна наближається до свого четвертого року, питання про те, як вона закінчиться, звучатимуть дедалі гучніше».
Зазначимо, що міжнародні експерти здебільшого скептично оцінюють наслідки українського рейду на росію, хоча прогрес на місцях виявився кращим, ніж багато хто прогнозував ще два тижні тому.
Ставка — кар’єра Сирського?
Британське видання The Economist зауважує, що попередні транскордонні рейди здебільшого очолювала українська військова розвідка. На цей раз операція тісніше пов’язана з чинним головнокомандувачем Збройних сил України Олександром Сирським, а підрозділи регулярної армії вперше беруть участь у подібному рейді.
Чимало самих українців пов’язують курську операцію все ж із главою розвідки, генералом Кирилом Будановим. Дехто на емоціях перших вдалих діб операції почав пророкувати йому навіть крісло президента.
Ставки дуже високі, однак, схоже, на карту поставлено все-таки кар’єру головнокомандувача ЗСУ Сирського.
Водночас мешканці України скептично розмірковують, чи було мудро виділяти стільки військ для вторгнення, коли критичні лінії фронту є тонкими. Відповідь залежатиме від успіху операції, про що говорити поки що зарано.
Незручна буферна зона
І хоча все-таки ми не знаємо конкретні цілі у задумі Зеленського—Сирського, посеред іншого чітко проглядається необхідність установити контроль над досить значною, більш як тисяча квадратних кілометрів, російською територією.
Тобто, йдеться про створення незручної для московитів «буферної зони» на кордоні. Приблизно таку намагались організувати росіяни на Харківщині протягом останніх трьох місяців.
«Будь-яку нову українську лінію на російській території було б надзвичайно важко утримати. Але це стало б публічним ляпасом владіміру путіну. А для нації, яка більшу частину минулого року чекала на хороші новини, почути їх дуже важливо», — вважає The Economist.
Британський військовий аналітик Френк Ледвідж переконаний, що в Курській області українці захоплять стільки землі, скільки зможуть.
Він зазначив: «Хоча українці, можливо, не зможуть утримати контроль над усіма захопленими територіями, однак утримати частину захоплених територій українській армії точно під силу. Зараз вони добре справляються, тому що більша частина цієї території фактично не захищена».
Відбитки пальців Зеленського
Зазначимо, що сьогодні ані консервативна Німеччина, ані обережні США, які мають величезні перестороги щодо використання їхніх ракет, аби гатити ними по воєнних об’єктах агресора — звідки випускають ракети по Україні, — не мають нічого проти таких дій Києва. А Франція навіть похвалила українських військових.
Курська операція стала несподіванкою для всіх. Ми ще не маємо достатньо інформації для аналізу її стратегічного контенту. Але все виглядає як блискуча, тривала і бездоганна стратегічна дезінформація росії, яка практично не має аналогів у воєнній історії.
Москва й особисто путін увійшли в гіпнотичний стан і були переконані, що Україна близька до капітуляції. Питання ставилось лише про її масштаби.
Десятки посередників, політичних лідерів і ще більше корисних ідіотів ледве не щотижня малювали плани задоволення путіна. Реалізацію котрих вбачали в примусі України визнати себе переможеною.
Навіть відданий друг України Борис Джонсон, здавалося, зламався, запропонувавши Україні піти на компроміс із путіним.
При тому, що путін, як і його оточення, жодного разу не заявив про готовність відступити від ультиматуму з ліквідації української державності й заперечення самостійного існування українського народу.
Тож курська операція серйозно підірвала масштабування російської агресії. Тепер війна перенеслася на сухопутну територію росії й не може завершитись лише рейдом сухопутних бригад ССО.
А на самій операції, яку готували в суворій таємниці протягом кількох місяців, чітко видно вплив та відбитки пальців президента Володимира Зеленського.
«У Києві багато місяців трималось у секреті, що президент тиснув на своє військове керівництво, щоб воно розпочало літній наступ», — пише The Times.
Попри проблеми з робочою силою та ресурсами, вагання українського військового керівництва, Володимир Зеленський, прагнучи змінити наратив про те, що Україна програє війну, все ж наполіг на проведенні операції.
Водночас Зеленський, ініціюючи мирні переговори з росією за її участі, прямолінійно, але ефективно зриває їх курським наступом.
Тепер путін скаржиться, що «така провокація» ліквідує перспективу будь-яких мирних переговорів. Чи можна впевнено стверджувати, що бункерний у них повірив та їх очікував? Ні.
Будь-які його тези про бажання миру — черговий блеф, як і все інше, що він говорить про Україну.
І не відомо, яких іще алогізмів він наплете від усвідомлення того, що йому доведеться перекидати фронтові батальйони для організації протидії ЗСУ на новій лінії фронту.
Він боїться це робити, бо тепер не впевнений, що Україна не володіє достатніми резервами для контрнаступу «на спині» російських військ.
Водночас, незважаючи на те, що вже зовсім неоднозначно для рф звучить тема раніше анонсованих листопадових перемовин, курським рейдом президент Зеленський серйозно ризикнув. Він поставив на карту свій слід в історії та політичне майбутнє — і своє, і України.
