З дитинства запам’ятовуються найяскравіші враження, ну і, звісно, найсмачніші.
А хто ж не пам’ятає різдвяну кутю, запашну пасочку на Великдень або макові коржі, яблука з медом чи горіхові рогалики на Спаса? Власне, свято Преображення ми святкуємо тричі — Маковія, Яблучний Спас та Горіховий, чи, як його ще називають, Хлібний.
Українці й тут проявили неабиякий креатив, поєднавши суто релігійне свято Преображення Господнього з язичницькими святами, коли люди дякували своїм богам за хороший урожай і задобрювали їх, приносячи дари і пожертви.
Так, у книжці «Звичаї нашого народу» дослідник української духовної спадщини Олекса Воропай писав, що на яблучний Спас люди святили в церквах яблука, груші, мед, обжинкові вінки, а також колоски жита й пшениці, а вдома споживали ці освячені фрукти з медом та запивали виноградним чи яблучним вином, промовляючи слова подяки Господу за хороший урожай.
Фінальний акорд літніх свят — Горіховий Спас. Його святкували не так пишно, як два попередні. У цей день можна працювати, адже ще багато роботи залишилося на ланах і в садибах.
Жінки в давні часи ткали полотно, чоловіки завершували польові роботи, а в обідню пору всі йшли до церкви освячувати горіхи, зерно й хліб нового урожаю.
За народними прикметами, якщо в цей день проходить дощ із грозою, то осінь буде теплою, якщо ж до третього Спаса відлетять журавлі, то на Покрову будуть заморозки. А якщо цього року вродить багато горіхів, то на наступний рік буде хороший урожай зернових.
Що ж, цьогоріч і горіхів удосталь вродило, і яблук чимало, та й урожай, на зло ворогам (щоб їм пір’я у роті повиростало), хороший. Тож святкувати є що і з чим.
Немає хліба — їжте пироги
Пройшли часи, коли жінки самі випікали хліб для всієї родини. Хоча, звісно ж, сучасна побутова техніка дозволяє робити будь-яку випічку, проте життя диктує свій темпоритм, тож на випікання хліба часу не залишається.
Серед наших читачок, звичайно, є й такі, котрі балують свою родину свіжою скоринкою домашнього хліба. Проте їх не так уже й багато — бо ж простіше, звичайно, після роботи заскочити в магазин і придбати все необхідне до столу. А ось пироги чи тортики все ж смачніші домашні. Тому пропонуємо на свято зготувати дещо незвичний горіховий торт з Аризони.
Для його приготування необхідні горіхи пекан, але якщо ви заміните їх звичайними волоськими — торт не втратить своїх смакових якостей. Для коржів нам необхідно 12 яєць, 250 г цукру, 225 г мелених горіхів (мелених не через м’ясорубку, інакше це буде жирний горіховий фарш, а через спеціальний млинок — щоб вийшло горіхове борошно), 1/3 склянки просіяного борошна, 1/2 ч. л. солі, 1 ч. л. ромової есенції, 1,5 склянки мелених сухарів (це з розрахунку на форму 30 см у діаметрі, якщо ж 25 см — інгредієнтів можна взяти вдвічі менше).
Горіховий торт.
Відділяємо білки від жовтків. Жовтки збиваємо міксером до пишної маси, поступово додаючи цукор — маємо отримати консистенцію густої сметани.
Додаємо борошно і мелені горіхи, лопаточкою ретельно перемішуємо, щоб не було грудочок. Тим часом збиваємо білки разом із сіллю до крутих піків, додаємо ромову есенцію. Частинами додаємо білки до тіста, легенько перемішуємо лопаточкою.
Розігріваємо духовку до 180 градусів. Форму змащуємо вершковим маслом, притрушуємо сухарями і викладаємо тісто. Випікаємо 45 хвилин при тій же температурі (готовність, як завжди, визначаємо за допомогою дерев’яної зубочистки). Готовий корж охолоджуємо 15 хвилин, а потім розрізаємо навпіл.
Тим часом готуємо начинку: 250 мл жирних вершків (не менше 30%) збиваємо до пишної маси, додаємо 2 ст. л. цукру та 1,5 ч. л. ромової есенції, ще трохи збиваємо.
Додаємо до маси склянку мелених горіхів і легенько вимішуємо. Цим кремом змащуємо один із коржів (1/3 крему залишаємо на верхній шар торта), зверху кладемо другий корж.
Торт прикрашаємо рештою крему та половинками горіхів. Ставимо у холодильник, щоб коржі добре просякли кремом.
Горіхові рогалики — завжди доречні
Вранішня кава має бути без цукру, щоб відчувався її смак та аромат. Але ж ніхто не відміняв який-небудь солодкий смаколик до цього напою. Тому будемо готувати горіхові рогалики від Дарії Цвєк — просто й смачно.
Для тіста беремо 250 г просіяного борошна, 2 яйця, 1 ст. л. цукру, 100 г масла 82% жирності (кімнатної температури), 20 свіжих дріжджів, 3 ст. л. сметани (якщо борошно дуже сухе, можливо, потрібно додати ще ложку сметани), сіль до смаку, ? пакетика ванільного цукру.
Змішуємо сметану з дріжджами, додаємо яйця, масло, сіль, ванільний цукор, усе добре вимішуємо, підсипаємо потроху борошно і замішуємо м’яке тісто. Миску з тістом накриваємо рушничком і даємо йому підійти 15-20 хвилин.
Тим часом готуємо начинку, для якої беремо 200 г горіхів, 1 яєчний білок, 100 г цукру, ? пакетика ванільного цукру. Горіхи подрібнюємо, додаємо цукор, ваніль і білок, добре перемішуємо.
Горіхові рогалики.
Готове тісто викладаємо на стільницю, притрушену борошном, розкачуємо, складаємо навпіл, знову розкачуємо і так повторюємо кілька разів. Востаннє розкачуємо тісто, розрізаємо його на трикутнички, на товстий кінець яких викладаємо начинку, згортаємо у рогалики.
Готові вироби змащуємо збитим жовтком (що залишився від яйця, білок якого ми додали у горіхову начинку), викладаємо на деко і випікаємо 15 хвилин при температурі 200 градусів.
Ще гарячими рогалики притрушуємо цукровою пудрою, а далі чекаємо, доки вистигнуть, щоб смакувати ними.
Ябчанка — фруктова зупа
Багато хто помилково вважає, що «зупа» — то галицьке слово. А дарма, адже воно питомо німецьке, а оскільки Галичина довгий час була у складі Австро-Угорщини, в якій державною мовою була німецька, то українці й запозичили це слово.
Супи вважають переважно першою стравою, проте вони можуть бути й десертом, як у випадку з ябчанкою. На загал в Україні не знайомі з цією стравою — переважно її готують у Західній Україні.
Тож час познайомити й решту українців із цим десертом. До того ж він буде дуже доречним на святковому столі до Спаса.
Беремо 5-6 яблук (краще паперівок), миємо й чистимо їх від шкірочки, натираємо на грубій тертці. Яблучну масу перекладаємо у каструльку, доливаємо трошки води, накриваємо кришкою і варимо на невеликому вогні, поки яблука повністю не розваряться.
В утворене пюре доливаємо ще трохи води (маса має бути досить густою), всипаємо одну-дві столові ложки цукру (кому як смакує — хтось любить кислішу ябчанку, а хтось — солодшу) і варимо далі.
Тим часом до пів літри молока додаємо 2-3 ложки борошна і добре розколочуємо, щоб не було грудочок. Вливаємо утворену суміш до киплячого яблучного пюре (краще через ситечко — тоді точно не буде грудочок) і швидко розмішуємо, щоб маса була однорідна. За бажання можна додати дрібку солі, ваніль або корицю.
Їдять ябчанку з солодкою булочкою, а дехто подає її з відвареною яськовою квасолею (це та, що схожа на боби, — крупна і солодка на смак). Якщо ж замість борошна додати крохмаль, то ябчанка стане незамінною стравою для тих, хто мав харчове отруєння чи просто розлад шлунка (що влітку часто трапляється) і потребує дієти. Тоді її можна просто пити в холодному вигляді як кисіль.
