Ігри у «війну»: чому інтернет-«стрілялки» дітям варто лімітувати, але не забороняти

Буває, що на вулицях діти приміряють ролі російських загарбників та українських визволителів.

 

Зустрічалося, коли замість традиційного «квача» хлопці відтворюють ролі представника ТЦК та ухилянтів.

 

А ще малі, у грі, зупиняють автівки та вимагають від дорослих патріотичних вигуків.

 

Про що такі ігри? Як батькам на таке реагувати? Багатьом хочеться заборонити дітям жорстокі ігри, щоб уберегти сина чи дочку від жахів війни.

 

Наскільки подібні ігри шкодять психіці і чи варто бити на сполох? На ці запитання відповідає дитячий психолог Олена Короленко.

 

«Не бачу причин забороняти гру, якщо вона не є небезпечною, — каже. — У грі головне — безпека та цікавість дитини. У випадку з «війнушками» потрібно стежити за тим, аби діти не завдали собі фізичної шкоди. Подібні ігри не зроблять із дітей монстрів».

 

Діти, як стверджує психолог, відтворюють дорослі соціальні ролі. Фактично вони відображають нашу буденність. Це допомагає їм пережити стрес, який приходить від зовнішніх обставин. 

 

Подібні ігри поширені й на просторах інтернету. Часто діти грають у «стрілялки». Що за цим стоїть? Що має насторожити дорослих?

 

«Потрібно стежити за тим, аби діти не захоплювалися надмірно телефонними іграми, бо може виникнути залежність, — констатує Олена Короленко. — Усе, що забороняється, підсилює бажання цим займатися. Тому лімітувати час треба, а забороняти — ні». 

 

Щодо фізичних іграшок, популярними зараз є пес Патрон та Бавовнятко. Сергій, продавець іграшок, засвідчує, що від початку повномасштабного вторгнення почали активніше купувати набори солдатиків і танки.

 

«Відсотків 60 продажів — іграшки на військову тему. Особливо ввійшли в моду військові конструктори, щось на кшталт гелікоптерів, винищувачів... Раніше їх купували лише фанати, а зараз їх хочуть усі. Та це стосується більше хлопців. Дівчата обирають пістолети».

 

Гра, зазначає психолог Олена Короленко, — це спосіб дитини висловити те, що у неї всередині. Хтось любить грати у конструктор, хтось малювати. У дитини є якийсь інтерес — вона його виявляє у грі. Політ дитячих ігрових фантазій варто скерувати в інше русло, якщо з’являється ймовірність загрози здоров’ю дитини та оточуючих.