Чорнобиль актуальний і в час війни: уперше український науковець став членом Норвезької академії наук і літератури

— Валерію Олександровичу, ваше враження від самої церемонії вручення?

 

— Дійсно вражаюча! Може схвилювати будь-кого. Та найбільше вразило те, що їй передувало: біля Гранд-отелю зібралися численні представники української діаспори з синьо-жовтими прапорами, лунало гучне «Слава Україні! — Героям слава!». Почувався гордим, що я — громадянин України і можу щось робити для її блага.

 

— Будь ласка, кілька слів про Норвезьку академію наук і літератури, яку ви віднині маєте честь представляти...

 

— Це головна наукова установа Королівства Норвегії, заснована ще в 1857 році в Осло. Її почесним президентом є король Харальд V. Академія також присуджує престижні премії Абеля (математика) та Кавлі (астрофізика, нанотехнології, нейронауки).

 

Членство в академії — виборне, а члени поділяються на два відділи — природничих наук та гуманітарних і соціальних наук. Перший з них — за групою «Технологічні дослідження» — я віднині представляю. До речі, наш відділ може мати до 140 норвезьких та 100 іноземних членів. (Серед останніх переважають учені зі США).

 

Місце в ньому стає вакантним, коли учасник помирає або йому виповнюється 70 років. Так що ще маю час (сміється. — Ред.)! Хоча і після сімдесяти його члени залишаються повноправними та зберігають право голосу.

Наша вітчизняна наука в Осло представляє Україну.

 

— Як стають членами поважних зарубіжних академій?

 

— У моєму випадку свою роль відіграли поєднання багатолітнього результативного пошуку з особистими професійними контактами, що напрацьовувалися протягом польових досліджень.

 

Я все своє наукове життя віддав проблематиці радіології та радіобіології, особлива актуальність яких стала очевидною після аварії на Чорнобильській АЕС. І, звичайно, це не лише моя заслуга, а й моїх колег.

 

Наш Український НДІ сільськогосподарської радіології, який я маю честь зараз очолювати, як головна установа в галузі сільськогосподарської радіології в Україні займався і займається практичними роботами, пов’язаними безпосередньо з ліквідацією наслідків цього техногенного лиха.

 

УкрНДІСГР разом з установами-співвиконавцями провели у великому обсязі практичні роботи з оцінки радіологічної ситуації в різних зонах і областях сільськогосподарського виробництва, в тому числі шляхом проведення експедиційних робіт, відбору та аналізу десятків тисяч зразків ґрунту, рослинності, продукції тваринництва, узагальнення одержаних результатів.

 

У той період було розроблено експрес-метод оцінки радіоактивного забруднення сільськогосподарських угідь, що дозволив у найкоротші строки обстежити всю територію України, провести картування забруднення сільгоспугідь і вивести з використання найбільш забруднені ділянки; програма перепрофілювання господарств, розташованих на забрудненій території; методика дезактивації присадибних ділянок; радіологічний паспорт сільськогосподарського підприємства. Проводилась радіаційна експертиза кормів, експортної сільгосппродукції. Завдяки цьому радіологічну ситуацію в сільськогосподарському виробництві України у 1990 році вдалося стабілізувати.

 

За роки, що пройшли з дня аварії, проведено комплекс науково-дослідних робіт з радіаційного моніторингу агробіоценозів, включно з радіаційним контролем продукції; вивчено поведінку радіонуклідів чорнобильського викиду в навколишньому середовищі та закономірності їх надходження з ґрунту в рослини і переходу в організм тварин; розроблено та впроваджено комплексні заходи, спрямовані на зниження радіонуклідного забруднення продукції рослинництва і тваринництва, за допомогою яких вдалося зменшити дозу опромінення населення, що мешкає на забруднених територіях, щонайменше удвічі!

 

Інститут розробив інформаційну систему підтримки ухвалення рішень при ядерних і радіаційних аваріях для аграрного сектору України, сформував провідну в світі школу радіоекологів, які мають величезний досвід ліквідації наслідків радіаційних аварій, включно з ЧАЕС у 1986 році та АЕС Фукусіма-1 у Японії.

 

Зараз наш колектив активно співпрацює з провідними науковими установами та організаціями України, Європи і світу — МАГАТЕ (як національний експерт я двадцять років брав участь у його роботі), ФАО, ВОЗ, ПРООН, ОБСЄ, Університетом Фукусіми (Японія). В крайнє десятиріччя до них доєдналися Центр радіоактивності навколишнього середовища (Норвегія) і Норвезький центр міжнародного співробітництва в галузі освіти.

 

А ще — Норвезький університет наук про навколишнє середовище: його професорка Бріт Салбу відразу після Чорнобильської катастрофи ініціювала таке співробітництво в межах спільних проєктів INTAS, МАГАТЕ, COMETТ ЄС, НАТО, CERAD та інших: у 2016—2023 роках завдяки гранту CPEA-2015/10108 «Спільна українсько-норвезька освітня програма з радіоактивності в навколишньому середовищі» десятки українських магістрів та аспірантів отримали можливість навчання та проведення досліджень у Норвегії. Вочевидь саме тут і криються витоки рішення норвезьких колег номінувати мене на членство в Норвезькій академії наук і літератури.

 

На жаль, початок повномасштабного вторгнення рф в Україну не дозволив завершити дослідження в Чорнобильській зоні відчуження: проблеми Чорнобиля цілком закономірно відійшли на другий план. Але ж і забувати про їх актуальність не можна. Інститут продовжує такі дослідження.

 

Наукове обґрунтування експертних висновків для повернення у господарське використання виведених після Чорнобильської катастрофи сільськогосподарських угідь зони безумовного (обов’язкового) відселення — вкрай актуальне і зараз, під час війни.

 

Також актуальними зараз є розробка електронного довідника з сучасних захисних заходів у сільському господарстві України у разі ядерного удару на основі методології Європейської системи European approach to nuclear and radiological emergency management and rehabilitation strategies (EURANOS) відповідно до нових основних стандартів безпеки МАГАТЕ і з урахуванням специфіки нашої країни та розробка системи радіологічного захисту учасників пожежогасіння на радіоактивно забруднених землях.

— Але ж Норвегія — країна, яка не має на своїй території атомних електростанцій. Навіщо їм такі великі та затратні програми?

 

— Не забувайте, Норвегія — країна НАТО. Та й неподалік — кордон із Великою Британією, державою ядерною. А ще коли у XXI столітті є такі держави, як російська федерація, що розмахує ядерними бомбами, треба дбати про ядерну і радіаційну безпеку.

 

— Чи має поважний академік час на маленькі життєві радощі на зразок хобі абощо? 

 

— Інколи. Хоча б та ж риболовля: люблю посидіти на озері в нас у Чабанах — зі звичайною поплавковою вудкою, наживкою з білого хліба. Але й вона — не «кулінарна» чи спортивна. Ми називаємо її науковою: увесь улов сріблястого карася іде на потреби наших експериментів — у межах нової НДР на 2024—2026 рр. («Наукове обґрунтування використання гексаціанофератів у кормах для зменшення радіоактивного забруднення риби після застосування ядерної зброї»), науковим керівником якої я є, — започаткованих колись із нашими норвезькими колегами. От тільки чомусь у мене риба дрібніша, ніж у моїх аспірантів (сміється. — Ред.), та це на перебіг експериментів не впливає.

 

— І наостанок. На робочих чорнобильських мапах у зоні ваших досліджень та в наукових статтях прослідковується водойма з незвичною для України назвою — озеро Бріт...

 

— Є таке. Назвали так колись безіменне озеро на честь нашої норвезької колеги. Ми жартуємо, мовляв, навіть Борис Джонсон із його шаленою популярністю в Україні свого озера не має, а пані Бріт Салбу, почесний професор НУБіП України, — має... 

 

Єлізавета МАХОНЮК,

студентка Національного університету біоресурсів і природокористування України