На Черкащині у селі Куцівка вшанували пам’ять відомого земляка — поета, письменника й перекладача Тодося Осьмачку — до 129-ї річниці з дня його народження.
Як повідомляє голова Смілянської громадської організації «Територія гідності» Анатолій Терещенко, також тут традиційно оголосили цьогорічного переможця обласної літературної премії імені Тодося Осьмачки.
Лауреаткою стала мешканка Теплика Вінницької області, уродженка черкаського села Носачеве Олена Герасименко з поетичною збіркою «Соло для цвіркуна».
«Вшанувати пам’ять та талант всесвітньо відомого земляка та помолитися за його бентежну душу завітала письменницька спільнота Черкащини. Гості ділилися новими здобутками та враженнями від подій тривожного часу. Наголошували на важливості нашого внеску на духовному фронті та співголосності випробувань, які переживали наші предки, зокрема Тодось Степанович, з тим, що переживаємо зараз ми», — розповідає пан Анатолій.
І додає, всі погоджувалися, що багато в чому теперішні випробування виросли з насіння незасвоєних і невиправлених помилок сторічної давнини. Тож маємо здолати їх, щоб розірвати зачароване коло трагедій нашого народу.
Доєдналася до вшанування пам’яті поета, який упродовж 1917–1919 років воював у частинах Чорних запорожців армії УНР, черкаська письменниця Валентина Коваленко.
Вона розповіла, що у куцівському храмі Різдва Пресвятої Богородиці, де свого часу хрестили Тодося Осьмачку, отець Василь Шарко відправив панахиду за поетом.
А потім усі охочі змогли піднятися на дзвіницю та спуститися в підвальне приміщення церкви з підземними ходами й музеєм старожитностей.
«У Куцівці відчувається особливий затишок, душа збагачується потужною енергетикою від неба й землі, атмосфери храму, живого спілкування. І душа славного Тодося вертає додому, аби розговітися поезією. А можливо, то так мені здалося, вчулося, примарилося, але вкотре і я вертаю сюди, аби поповнити духовний ресурс у надбентежні часи», — зазначає пані Валентина.
Традиційно завітали у Куцівку на чолі з професором Володимиром Поліщуком письменники Ганна Клименко-Синьоок, Анатолій Горбівненко, Олександр Діхтяренко, Валерій Власюк, Олексій Пухний, Анатолій Терещенко.
Рідні сільські краєвиди з рясними плесами ставків, травневою ярозеленню садів вони поєднували з палким звучанням поезії війни. Все це рідно щеміло в серці. І перегукувалося з минувшиною, бо про злощасну війну з північним «звіром» у низці своїх поезій писав і Тодось Осьмачка.
«Гнаний і загнаний зі свого краю на край світу за важку і гостру правду, він повертається до нас Словом, він ним прицільно орудує, як доброю зброєю, проти рашистської навали. Як тоді, так і зараз вороже кодло норовить вихолостити Україну від її свідомого талановитого народу. Але земля ця як тоді, так і тепер народжує синів-жертовників, готових заради неї загинути. Тодось Осьмачка свого часу писав: «Моя тужлива Україно, таку тебе я полюбив і за твою одну сльозину навіки голову згубив», — цитує Валентина Коваленко.
