«Формула миру» Зеленського: чи варто Києву розраховувати на Глобальний Південь

Нагадаємо, що для закордонних вояжів кремлівського диктатора є серйозна перешкода — міжнародний ордер на його арешт. Тож у разі прибуття путіна в будь-яку з країн, котра ратифікувала статут Міжнародного кримінального суду (МКС), він там і має бути заарештований. 

 

Бразилія також у числі цих держав. Але її президент Лула вже розпочав перемовини з ООН про отримання імунітету від судового переслідування під час візитів за кордон лідерами країн, які не входять до МКС. Такий собі хитрий хід навпростець городами. 

 

Тож не варто сумніватися, що президент Бразилії — в команді путіна. Він досить прямолінійно і дещо жорстко відмовив президенту Франції Еммануелю Макрону не лише в підтримці України, бодай дипломатично, а й на правах господаря G-20 повертає путіну глобальну легітимність. 

 

Московські пропагандисти не виключають можливості візиту путіна до Ріо-де-Жанейро на саміт G-20. І не варто тиснути на його страх перед Гаагою чи замахом на нього. Путін, отримавши гарантії не лише від офіційної Бразилії, а й Китаю та, можливо, й США, готовий буде до будь-яких ризиків. Незважаючи на театральний провал російських спецслужб у «Крокус-Сіті», в нього одна з найкращих у світі систем особистої безпеки. 

 

Президент Франції це розуміє. Також він усвідомлює, яку небезпеку несе ймовірне використання G-20 проти України та НАТО. Він спробував натиснути на ідею президента Лулу — запросити незаконно обраного правителя росії — консенсусом усіх членів Великої двадцятки. Але Лула да Сільва хоч і нервово, але впевнено відкинув таку ідею. 

Водночас ми зазначимо, що лутін може і не наважитися приїхати в листопаді до Бразилії, адже прорахувати всі ризики неможливо. Джин, якого він випустив із підмосковної пляшки «Крокуса», створив нову реальність, у якій старі правила і нові домовленості вже нічого не значать. 

 

Хоча технологію легітимізації правителя росії, якого переслідують за агресію, воєнні злочини і злочини проти людяності та геноцид українців, уже продумано. В жовтні цього року, напередодні саміту в Бразилії, в столиці російського Татарстану Казані владімір путін головуватиме на міжнародному економічному форумі. 

 

Щодо президента України Володимира Зеленського, то навряд чи він отримає запрошення на саміт G-20. Вочевидь, Глобальний Південь не хоче бачити лідера країни, котра через звірства кремля стікає кров’ю, та чути в емоційному зверненні Зеленського про страждання України.

 

Це частина генетичного культу виживання. Його не зламала культурна і духовна експансія європейців. Пригадаймо історію: під час коронації останнього вождя ацтеків Монтесуми на його честь було вбито 12 тисяч молодих людей. 

 

Отже, владімір путін розколює світ і штовхає його до Третьої світової війни. 

 

Цікаво, що рухає Глобальним Півднем: легенди минулого, ставка на ядерного переможця? Але в ядерній війні його точно не буде. 

 

Проте ми зовсім не виключаємо наявність таємного плану президента Лули — влаштувати під егідою G-20 «мирний саміт» між путіним і Зеленським. 

 

Водночас наприкінці січня Білий дім заявив, що він працює над довгостроковою стратегією в підтримці Києва у війні з росією. 

 

Газета Washington Post зазначила про готовність Байдена відмовитися від надмірної уваги відвойовування територій. Мовляв, замість цього основний акцент робитиметься на наданні допомоги Україні у відбитті нових російських атак. Головне — визначити довгострокові цілі з укріплення бойових сил та економіки країни. 

 

Зазначається, що американський документ гарантуватиме підтримку лише короткострокових воєнних операцій і посилюватиме розвиток ЗСУ в майбутньому, аби вони були потужними і здатними стримувати російську агресію. Цей проєкт також має включати програми із захисту, відновлення, розширення промислової та експертної бази України, а також допомоги країні у проведенні політичних реформ з метою інтеграції в західні інститути та організації. 

 

Ідеться і про створення захисних «бульбашок» навколо українських міст для безпечного відновлення економіки та експорту, включно з металургією і сільським господарством. Непогана ідея, аби вона лише була реалізована. 

 

Головний координатор миротворчої стратегії президента, керівник офісу президента Андрій Єрмак заявляв, що в червні на першому глобальному саміті миру росії не буде. На другий — запросять, коли союзники й Глобальний Південь домовляться про кінцеву формулу компромісу, на який може піти москва в Ріо-де-Жанейро. 

 

Звісно, президент України і глава його офісу роблять якусь особливу ставку на Глобальний Південь для просування «Формули миру» Володимира Зеленського. 

 

Водночас конгломерат цих держав є дещо нестабільним, суперечливим, внутрішньо конфліктним. Політика цих країн побудована здебільшого на суміші націоналізму, егоїзму й економічного популізму. 

 

У них немає спільної платформи, окрім як антиамериканська та перманентна війни проти єврейської держави. Незважаючи на підписання декотрими з цих країн Авраамського договору. Названого, до речі, на честь сина Ноя Авраама, від якого, вважається, походять усі євреї й араби. 

 

Американці довго розглядали Глобальний Південь як задній двір своєї імперії. Китай узяв його дешевими інвестиціями та підкупом урядів. Радянський Союз, а пізніше росія, — ідеями комунізму і потоками безплатної зброї для ліваків усіх мастей, котрих США виштовхали з центру геополітики. 

 

Напівдиктатори, напівкомуністи стають ще й напівпофігістами, якщо певні пропозиції не приносять вигод їхнім інтересам.

 

Як відомо, Китай будував до них Шовковий шлях, а росія постачала зброю країнам заднього двору Вашингтона, провокуючи нестабільність на його кордонах. 

 

Можливо, задум Андрія Єрмака полягає в залученні до мирних переговорів на київських умовах Китаю за допомогою спадкового принца саудитів і прем’єр-міністра Мухаммеда ібн Салмана ібн Абдул-Азіз Аль Сауда? Незрозуміло лише, навіщо цей головний біль молодому амбіційному саудівському правителю, коли Саудівська Аравія в ОПЕК+ контролює світовий ринок нафти. Доходи від цього дають безпрецедентну можливість збудувати в середині ХХІ століття королівство арабів. 

 

Тому серйозна ставка на Глобальний Південь з урахуванням його позірного нейтралітету щодо війни в Україні може не принести очікуваного результату — колективно переписати «Формулу миру» президента Зеленського під компроміс із путіним. 

 

Причому в офісі президента України розуміють, що Глобальний Південь не на боці України. Він із путіним. Якщо відкинути дипломатичне жонглювання і пропагандистські вкиди з боку Банкової, коаліція згаданих країн гуртується навколо росії під парасолькою БРІКС. 

 

Нагадаємо, 2 квітня країни Глобального Півдня не підписали підсумкову декларацію 44 країн світу як основного документа конференції «Відновлення справедливості для України» — про засудження злочинів агресії росії та підтримку створення механізмів відповідальності спеціального трибуналу. З метою розслідування в Нідерландах та судового переслідування злочину агресії проти України. Для засудження військо-політичного керівництва росії — путіна, лаврова, шойгу та інших. 

 

Очевидно, потрібно розділити дипломатію впливу і переконань країн Глобального Півдня у протидії агресії росії, яка несе ризики глобальної війни й загравання за лаштунками з елітами цих країн, котрі мають нерозривні та взаємозалежні зв’язки з кремлем. 

 

Головним стратегічним бенефіціаром перемоги України у війні з росією все ще залишаються США. Під перемогою варто розуміти не стільки поразку росармії в Україні, як виснаження путіна. Він — єдиний носій агресії. Глобальної, з показовим використанням України. Іншої політично значимої фігури, впливової, із самостійною ідеологією війни, за більш як два роки її інтенсивної фази не з’явилось. 

 

Путін і є основною кнопкою і пуску, і зупинки ескалації. Останнє в умовах закриття глави росії у скляний куб із бронебійного скла є практично нереальним. Шанс обміняти на гарантії його безпеки відмову від президентської посади, після нещодавніх виборів, безнадійно втрачено. 

 

Отже, переговори з ним неможливі. Він може бути лише переможцем. У будь-якій формі. Над цим працюють Салліван, Бернс і ціла армія переляканих, обережних, справжніх циніків, речистих корисних ідіотів, прямих агентів кремля та професійних шпигунів. 

 

Наприклад, в Австрії, де зі 180 російських дипломатів третина є шпигунами, арештували офіцера з Федерального відомства захисту конституції й боротьби з тероризмом Егісто Отта. Про це написало чимало європейських ЗМІ. Він входив до великої шпигунської європейської мережі й передавав росії разом із кодами, шифрувальною таємною системою різноманітну секретну інформацію, фінансуючи кілерство російських спецслужб у Європі. Завіса.

 

Тим часом російсько-українська війна лише розганяється. Президент України говорить про ймовірність російського наступу от-от — наприкінці травня чи на початку червня. Тож ситуація може дійти до такої небезпечної точки кипіння, що в згаданих гіпотетичних перемовинах одночасно можуть стати зацікавленими США, Китай, Німеччина і Франція. Зрозуміло, що йдеться про компроміс, який може бути запропонований не в інтересах росії, але й не в інтересах України. Ми не готові зараз навіть приблизно описати його контури.