Політика все більше обростає панічністю, стає залежною від страху, амбіцій головних гравців та турбулентності головних носіїв інформації.
Її споживання вже давно перевищило можливості людського мозку користуватись інформацією як знаннями.
Світ впритул підійшов до страху Третьої світової війни. Він боїться воювати і водночас не знає, як усі агресивні чинники можуть породити загальну світову катастрофу.
Тим часом американські демократи та республіканці розгойдали світовий човен зацікавленості ЗМІ.
Останні тижні в міжнародних медійних топах — Палата представників Конгресу США проголосувала за пакет військової допомоги Україні на 61,83 млрд доларів; далі — Байден з ручкою чекав у Білому домі; і — обидві партії підтримали Україну.
Фінансова допомога не безповоротна, а у вигляді позики, яка наступного року може бути списана, може... Хоча з тієї суми Україні перепаде всього 6 млрд доларів.
І вона так довго чекала допомоги, стільки втратила в цих очікуваннях, водночас відзначаючи нові ознаки незацікавленості колективного Заходу в програші російської федерації.
І ці висновки посилились після атаки Іраном Ізраїлю, де США продемонстрували, як вони допомагають і захищають «по-дорослому» не члена НАТО.
Америка живе міжнародною сценою
Процвітання, прогрес і виграшна політика Америки, що перетворили її на могутню військово-економічну імперію, стали можливими лише після Великої депресії США (1929—1939 рр.).
Під час війни вона забезпечувала пріоритети своїх транснаціональних компаній, які за допомогою авіаносців контролювали світ.
Тобто, ця держава не може бути лідером без зовнішнього світу. І Трамп, як і путін та Сі Цзіньпін, хоче підпорядкувати існуючі системи, правила і навіть історію власному его.
Оскільки це не вписується в логіку та усталену реальність, то ніхто не може вгадати, що думає, планує і як збирається діяти головний республіканський кандидат у президенти.
Зрозуміло, що раціональним і об’єктивним головним завданням Джо Байдена є перемога над Дональдом Трампом. Для продовження місії Америки як глобального лідера. Можливо, недостатньо рішучої, але цілеспрямованої в захисті демократій і спільних цінностей.
А головною метою Трампа є особисте виживання. Воно можливе лише в одному випадку, коли питання України виступає як американська політтехнологія.
І хоч би як ми оцінювали всі слова та промови двох американських політиків, Україна для обох — просто політтехнологічний ресурс.
Успіхи українців на полі бою з путіним — це бали в рейтинг чинного президента США. Свідчення його мудрості, сили й здатності діяти в складних умовах.
Втрата територій і просування російських військ вглиб України — слабкість і свідчення нерішучості кандидата від демократів, який через перелічені якості перестав бути американським ковбоєм.
Цікаво, що його опонент Дональд Трамп відтанув і проголосував за пакет допомоги для України. Навіть не пішов на канікули.
Здається, десанти високопоставлених європейських делегацій у Вашингтоні загнали в кут республіканця-спікера Джонсона, а оприлюднені підозри американської преси про союз Трампа з путіним ціною України змусили їх шукати вихід із незручної ситуації. Але не лише це?
Нагадаємо, що ще в березні американські ЗМІ писали, що Джонсон звертався до сенаторів-республіканців щодо можливості залишити пряму військову допомогу як певний грант.
Але в цілому дати Україні кредит або лендліз, щоб «платники податків США не витрачали десятки мільярдів доларів даремно».
Водночас проти України виступила не лише екзальтована прихильниця Трампа Марджорі Тейлор Грін, а й, на жаль, колишня українка з Чернігівщини, а нині конгресвумен від Індіани Вікторія Спартц.
Несподівано від учорашнього друга і члена української родини вона стала ледь не її непримиримим опонентом. Хоча, вочевидь, є причини. Можливо, Спартц хотіла для своєї Батьківщини допомогу не у вигляді кредиту, а безповоротну.
А можливо, через цькування та публічні образи, котре їй влаштувала ще в 2022 році квазі-влада Зе, коли вона вимагала детального розслідування щодо ймовірних зв’язків із кремлівсько-фсбшними оточенням глави ОП Андрія Єрмака?..
Ясно лише те, що республіканці розкололись.
Конфіскація майна росіян — реальна
Як уже зазначалось на всіх медійних майданчиках, після голосування Конгресом і підпису Байденом закону американська зброя мала надійти в Україну протягом тижня. У першу чергу критично важливі 155-міліметрові снаряди, ракети для «Хаймарсів», можливо, з ATACMS, нові партії систем ППО.
Це велика політична і психологічна перемога всіх друзів України. І певна поразка кремля, який зробив усе, аби цього не сталося.
Але не це серйозно засмутило офіційну москву. А вишенька на торті — п’ятий пункт закону про підтримку України, за яким Америка може конфіскувати майно російських олігархів, якщо воно виступало засобом вчинення злочину або доходу від нього.
Республіканці-центристи аплодують.
«Було б справедливо змусити русскіх платити Сполученим Штатам та їхнім союзниками за озброєння України», — заявив сенатор із Техасу Джон Корнін.
Зауважимо, що Україні ці активи не передадуть. Вони залишаться у США. Ну що ж, уміють американці заробляти гроші на рівному місці.
Тож бачимо, що причиною того, що Трамп змінив свою вперту позицію непідтримки допомоги Україні на сприяння їй, стала зміна його виборчої стратегії.
Завдяки цьому Трамп тепер криголамом рухається по виборчій кампанії Байдена, яка значною мірою базується на безповоротній допомозі Україні.
Останнє зіткнення?
Головна проблема України в тому, що вона не має власних грошей на війну і не має власної зброї в достатній кількості. Росія може скидати на нас по 100-200 авіаційних бомб на добу, а ми по них — ні, вони можуть бомбити Київ балістичними та крилатими ракетами, а ми москву — ні.
У нас немає власного виробництва крилатих та балістичних ракет, літаків та гелікоптерів, систем ППО, танків та БМП, необхідного пороху та частини вибухових речовин, а артилерійські стволи і снаряди ми виробляємо в недостатній кількості.
З такою нестачею всього дай Боже, щоб ми могли вести ефективну оборону, не втратити ще територій і, можливо, щось звільнити.
Однак хочеться вірити, що це останнє зіткнення між ліберальними демократіями «золотого мільярда» і силами зла, які перетворили воєнну агресію на ефективний інструмент конкуренції. За регіональне або глобальне домінування.
Головний двигун агресії — росія — тисне на всі без винятку системи світового порядку. Путін одним стрибком — намаганням знищити Україну з українцями та домогтися капітуляції НАТО — хоче вирівняти шанси з розвинутою, супербагатою західною цивілізацією.
Він спирається на непомірний ядерний потенціал, гігантську географію та азійську покірність народів і народностей рф, яка ментально продовжує жити в середньовіччі.
Неготовність Америки і Європи протистояти божевіллю путіна призвело до переконання аятол Ірану в тому, що настав час знищити Ізраїль для самоствердження і отримати беззаперечне лідерство в Азії й на Близькому Сході.
Режим Кім Чен Ина також близький до розширення воєнної сили, підживленої ядерною бомбою.
Усіх їх заохочує Китай, який не відмовляється від планів воєнного приєднання Тайваню, намагаючись провадити агресивну стратегію розширення через китайську ідею антиглобалізації («Один пояс — один шлях»).
Підтримка цих великих агресій і малих воєнних конфліктів, які можуть зростати кількісно, перетворили Пекін на другий полюс геополітики. Разом із чітко структурованою віссю зла.
Триває боротьба за Глобальний Південь, куди входять Африка та Індія. Вони все більше наближаються до китайського гравітаційного поля, де росія відіграє роль ведмедя-шатуна, який прокинувся посеред зими й шукає, кого б з’їсти.
Головною рушійною силою тут виступають не стільки економіка, бідність, лівацькі політичні класи, як корупція та авторитарність влади. Боротьба за її утримання досягає найбільшого ефекту, коли з’являється ворог, якого всі ненавидять.
Ситі американці та європейці. Успішна війна путіна й об’єднання авторитарних режимів навколо Китаю створює умови для нового перезаснування світу. Спільні інститути нинішнього безнадійно застаріли, заіржавіли, згнили. Це може призвести до фатальної помилки Заходу.
І якщо Захід переможе в Україні, він диктуватиме умови нового світопорядку і залишиться, без сумніву, єдиним лідером світу. Навіть якщо його знову називатимуть багатополярним.
Якщо Захід програє і піде на угоду з путіним разом із Китаєм, Іраном, Північною Кореєю, хуситами й «Хезболлою», то домінантою стане Піднебесна. Світ може бути жорстко поділено, він стане ще нестабільнішим і непередбачуванішим.
Тож на Заході обговорюють потенційну угоду про припинення війни між росією та Україною. «Згідно з гіпотетичною угодою, Київ віддасть москві окуповані території в обмін на негайний вступ України до НАТО», — пише італійська газета La Repubblica.
Видання повідомляє, що ця гіпотеза офіційно не обговорювалася на останньому саміті Альянсу в Брюсселі, але така можливість «безумовно, циклічно повертається в усіх неформальних розмовах».
Схоже, у своїх переживаннях через черговий алгоритм внутрішнього розколу Америка не готова повернути собі функцію першої імперії й світового поліцейського.
Водночас, хоч би як дивно це виглядало, наразі це намагається зробити лише одна людина — Дональд Трамп. На прикладі переходу республіканцями від «проти» до «за» підтримку України він показав, як можна використати хоч завуальовані, але бездоганні дієві механізми глибинної держави для захисту традиційної Америки від внутрішніх розколів та зовнішніх загроз.
Хоча нічого дивного в ситуації, коли йдеться про особисте виживання Дональда Трампа. Водночас останнє опитування CNN щодо сприйняття його виборцями судових процесів, у тому числі й кримінальних проваджень, показало, що приблизно три чверті його прихильників заявили, що продовжуватимуть підтримувати Трампа на виборах 2024 року, навіть у випадку його засудження.
