Аналізуючи інформацію про наступні кадрові зміни, зокрема й обговорювану протягом декількох останніх місяців ідею призначення нового прем’єр-міністра, політологи роблять ставки на нового главу уряду.
Скажімо, політичний аналітик Микола Давидюк зазначив, що, ймовірно, новим прем’єр-міністром України може стати теперішній глава офісу президента України Андрій Єрмак.
«Багато хто почав говорити про те, що голову офісу президента Андрія Єрмака можуть призначити на посаду прем’єр-міністра. Цю інформацію наразі перевіряють юристи, політтехнологи, соціологи, зокрема, чи зможуть його кандидатуру підтримати у ВР», — зазначив Микола Давидюк.
Однак довкола особи Андрія Єрмака стільки заплутаних, заснованих на підозрах у зв’язках з агресором історій, що, здавалось, такого політично токсичного персонажа й з офісу президента вже давно мали б попросити. Але ж ні.
Війна не заважає
На початку війни вважалося, що нинішня ситуація не дозволить проводити масові кадрові ротації серед українських урядовців та посадовців.
Однак це твердження легко спростували минулорічні звільнення, а повністю знецінила вже цьогорічна відставка головкома Валерія Залужного та інших посадовців.
Без перебільшення, це стало великою перемогою голови офісу президента Андрія Єрмака.
Ще до повномасштабної війни сучасне українське держуправління еволюціонувало до того, що Банкова не дублює функції Кабміну, а безпосередньо керує урядом, який став для неї повністю ручним органом.
Головним «провайдером» цього процесу виступає Єрмак. І довіра Зеленського до нього сьогодні майже безмежна, її не можуть підірвати ані внутрішні гравці, ані зовнішні, як, наприклад, скандал зі звинуваченнями Єрмака у зв’язках із кремлівськими посіпаками типу американської конгресвумен Вікторії Спартц.
Перспектива Кабміну Шмигаля, який остаточно поглинула команда Єрмака, як і продовження повноважень чинного глави уряду, тепер залежатиме винятково від політичної доцільності. Її прорахують у кабінетах на Банковій та за потреби просто поставлять перед фактом і уряд, і парламент.
Усе це відбувається на тлі повної відсутності політичної конкуренції в країні, спричиненої нинішньою війною.
«Тимчасовий» пересидів усіх
Узагалі від первинного Кабміну Шмигаля мало що залишилося. Тож поки політологи, активісти, ЗМІ будують конспірологічні версії щодо зміни уряду та його глави, процес ротації міністрів давно пройшов.
«Старожилами» є віцепрем’єр-міністр з питань цифрової трансформації Михайло Федоров, міністр юстиції Денис Малюська (унікальність обох у тому, що вони починали кар’єру урядовців у Кабміні Олексія Гончарука), глава МЗС Дмитро Кулеба та міністр Кабінету Міністрів Олег Немчінов.
Єдиний, хто має прямий вихід на президента Зеленського, — міністр Федоров. Можливо, саме тому час від часу його також зараховують до списку кандидатів у прем’єри.
Отже, в Кабміні Шмигаля практично не залишилося «своїх людей». За винятком фактично хранителя урядової печатки, міністра Кабміну Олега Немчінова. Водночас Денис Шмигаль є довгожителем на своїй посаді, яку він обіймає вже чотири роки.
Зазначимо, що прем’єр не залишав Київ навіть на самому початку російської агресії, коли частина Кабміну евакуювалася зі столиці.
А безпрецедентним «довгожительством» Шмигаль зобов’язаний низці внутрішньополітичних причин та збігів.
Найпоширеніше пояснення полягає у комфортності чинного глави уряду для команди Зеленського — відсутність політичних амбіцій помножена на повну відданість.
У період нинішньої, м’яко кажучи, турбулентної ситуації ці якості виявилися незамінними для офісу президента, якому не потрібна зайва точка напруги всередині влади.
Особливо на тлі того роздраю, що охопив парламентську монобільшість.
Показово, що команда Володимира Зеленського доволі швидко позбулася тих, хто в ній розпочинав, ще у перший рік свого урядування: Андрій Богдан, Руслан Рябошапка, Олександр Данилюк, Айварас Абрамавічус, Дмитро Разумков або зникли з радарів, або перейшли в опозицію.
Перший прем’єр-міністр Зеленського, «молодий та перспективний» Олексій Гончарук пропрацював лише пів року і був замінений на той момент на маловідомого технократа Дениса Шмигаля. При цьому нового керівника уряду всі оглядачі вважали тимчасовим.
Парадокс: таке ставлення не змінювалося впродовж усіх чотирьох років. Чутки про «близьку відставку» Шмигаля під різними політичними соусами ширилися щороку, як сезонний грип.
Проте факт залишається фактом: Денис Шмигаль — рекордсмен за тривалістю перебування в кріслі серед усіх прем’єрів незалежної України.
Єрмак засватаний чи завербований?
А от глава ОП Андрій Єрмак, котрому пророкують крісло прем’єр-міністра, сприймається суспільством неоднозначно. Скажімо, політтехнологи Банкової заперечують таку ймовірність, мовляв, це Єрмаку ні до чого, уряд і так його.
І внутрішня, і зовнішня політика з березня 2020-го формується на Банковій безпосередньо Єрмаком, а, скажімо, міністр закордонних справ Кулеба лише виконує поставлені перед ним завдання.
Довгий час кісткою в горлі у голови офісу президента був багаторічний міністр внутрішніх справ Арсен Аваков. Однак у 2021-му його все-таки успішно «відставили», після чого той уже не стримував себе у випадах на адресу Єрмака.
Зрозуміло, що в стосунках із Денисом Монастирським, який прийшов на заміну Авакову, в очільника канцелярії Зеленського було все дуже добре.
Після трагічної загибелі Монастирського МВС очолив Ігор Клименко. З ним у Єрмака також склалось взаєморозуміння.
Але чи царська це справа — Єрмаку бути прем’єр-міністром? Ним формально може бути й чинний віцепрем’єр Михайло Федоров, адже міністри все одно бігатимуть на консультації до офісу президента, тобто до Андрія Єрмака.
Однак якщо справа стосуватиметься дуже відповідальних питань, тоді керувати процесами треба особисто.
Водночас заміна Шмигаля на Єрмака може означати певні завдання й домовленості з міжнародними партнерами. Ймовірно, йдеться про освоєння чималої суми коштів допомоги.
Звісно, що тут зайвих рухів і шуму не повинно бути. От тільки з яким результатом виконуватимуть ці завдання, зважаючи на ідеологічне підґрунтя глави ОП?
Зв’язки з кремлем — сімейна справа
Чимало політтехнологів вважають Андрія Єрмака багатозадачним і демонізованим, не звертаючи увагу на те, що зв’язки з кремлем для Єрмака — справа сімейна. Вони дістались йому у спадок.
Свого часу батько глави ОП Борис Єрмак служив у головному розвідувальному управлінні СРСР. Наприкінці 80-х він проходив службу в Афганістані та Іраку.
У процесі служби тісно здружився з колегою по ГРУ Рахамімом Емануїловим. Через нього Єрмак й ущільнив зв’язки з російськими спецслужбами.
З 1999 року батько й син Єрмаки стали офіційними бізнес-партнерами Емануїлова через компанію «Інтер-Пром фінанс», що займається комерційним консультуванням.
Подібний вид діяльності — це найелементарніше прикриття агентурної роботи в практиці спецслужб. Зовні все нібито прозоро й законно.
Але насправді під виглядом оплати праці за консультації однієї компанії іншій можна легко переправляти великі суми від джерела фінансування безпосередньо агенту.
Аналогічну роль виконують і фонди. Їх іще використовують для вербування нових агентів, підкупу чиновників і розвитку мережі в інших країнах.
Тож Емануїлов — ключова ланка зв’язку Єрмаків з росією. Він належить до закритого клану так званих «гірських євреїв», що перебуває під особистим кураторством путіна. Серед інших близьких контактів Емануїлова є Ільхамер Ахімов — однокурсник і близький друг путіна.
У 2008 році Емануїлов заснував фонд «Взаємодія цивілізацій», який нібито займається гуманітарними проєктами на міжнародному рівні. Насправді ж він став іще одним зручним інструментом для прикриття агентурної діяльності та просування у світі кремлівських наративів.
Однак, як стверджує Андрій Єрмак, востаннє він спілкувався з Рахамімом Емануїловим близько десяти років тому. Нібито лише тоді вітав його по телефону з днем народження, і більше — ні разу.
Отже, Андрій Єрмак зростав і формувався під впливом російської агентури і їй же має завдячувати своїм становищем.
Освіту він отримав юридичну. А в 1997 році Єрмак заснував міжнародну правничу компанію. Вона не один рік співпрацювала з телеканалом «Інтер».
Саме завдяки цьому Андрій Єрмак зав’язав потрібні контакти з Володимиром Зеленським, коли той (у 2010—2011 рр.) був генеральним продюсером телеканала. «Інтером» у той час володіли Хорошковський та Фірташ.
У політику майбутній сірий кардинал Зе-влади потрапив у нульових. Упродовж 5-го, 6-го та 7-го скликань ВР він працював помічником депутата Ельбруса Тедеєва, котрий представляв «Партію регіонів».
Нагадаємо, що під час Революції гідності Тедеєв організовував групи тітушок для побиття активістів. Він особисто був присутнім під час сутичок на вулиці Лютеранській. Як заявляв Андрій Єрмак, його з Тедеєвим, окрім співпраці, поєднує й дружба.
Потім Єрмак почав займатись шоу-бізнесом як продюсер аж до переходу Зеленського до влади. І в травні 2019 року він став помічником новообраного президента.
Андрій Єрмак тінню супроводжує президента на всіх важливих міжнародних зустрічах. От і в Оман Зеленський не ризикнув полетіти без Єрмака.
Нагадаємо, за даними ЗМІ, там вони могли зустрічатися з представниками російської влади. В описах звучало ім’я секретаря російського радбезу ніколая патрушева.
Розслідувачі того візиту зазначали, що Зеленський вилетів з Оману тим же літаком, яким у країну прибув патрушев. А також під час візиту тривав переліт туди й назад літака кума путіна — медведчука.
Про що Зеленський і Єрмак говорили з представниками російської влади, котрі займаються питаннями безпеки? Ми можемо лише здогадуватись.
Отже, Єрмак систематично втручається у міжнародні процеси, до яких він, відповідно до свого статусу, взагалі не повинен би мати жодного стосунку. Відомо, що за лаштунками міжнародних перемовин росія активно готує нам умови так званого миру. Підозрюємо, що не без участі Єрмака.
Окупувати можна не тільки землю, а й владу. І вочевидь у нас досі при владі з всеохопними функціями дуже підозрілі персонажі.
