Трохи думок про яскраві гасла реформи корпоративного управління Укроборонпрому, прозорість призначень та мантру «повернемо всіх біженців».
Я дивом евакуювалася з Ірпеня на початку березня 2022 року. Під час його окупації 19 березня внаслідок артилерійського обстрілу військовими рф мій приватний будинок був зруйнований і не підлягає відновленню.
Тимчасовий прихисток від війни знайшла в Німеччині у місті Борна недалеко від Лейпцига. Тут мені надали соціальне житло.
На держпідприємстві (далі — ДП) «Антонов», де з вересня 2016 року обіймала посаду головного редактора однойменної газети, під час моєї відпустки без збереження зарплати на період дії воєнного стану мою посаду у відділі інформаційних комунікацій з 16 вересня 2023 року виключили зі штатного розпису.
Зроблено це згідно з минулорічними наказами «Антонова» №8597к від 7 вересня і №8765к від 12 вересня. Адміністративних і дисциплінарних претензій до роботи редакції не було.
Одна газета — два редактори
Спочатку попросили надіслати резюме. «Нові керівники реформують відділ інформаційних комунікацій і проводять конкурс, який визначить можливість продовження роботи в оновленому підрозділі», — пояснили на роботі. Резюме надіслала 14 вересня.
Мій стаж роботи в журналістиці — понад 30 років. У 2010 році отримала відзнаку «Знак пошани» Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.
Була переможцем конкурсу «Кращий журналіст фондового ринку-2012» за друге місце в номінації «Кращий журналіст друкованого видання», яке проводило Агентство розвитку інфраструктури фондового ринку України.
За версією групи «Інвестиційний Капітал Україна» в 2012 році увійшла в ТОП-10 кращих фінансових журналістів України. Нагороджена дипломом Ліги страхових організацій України за внесок у розвиток страхування в Україні. Маю Подяки Центрального комітету Профспілки авіабудівників України і Національної спілки журналістів України.
Коли 28 вересня 2023 року корпоративна газета вийшла за підписом... нового головного редактора — Василини Думан, звернулася до виконувача обов’язків гендиректора ДП «Антонов» Євгена Гаврилова.
«Більшість моїх матеріалів про підприємство та літакобудівну галузь друкували у центральній пресі. Тому за рівень моєї роботи мені не соромно. Соромно, що нова команда шанованого мною підприємства руйнує його імідж в моїх очах», — написала я пану Гаврилову.
З жовтня минулого року направила на ім’я Гаврилова дев’ять листів, але на жоден він не відповів особисто. Відповіді чиновників «Антонова» також ним не завізовані.
Заступник в. о. гендиректора (з операційної та адміністративної діяльності ДП «Антонов» Віктор Авдєєв, який на той час курирував підрозділ «пресцентр» (між іншим, Авдєєв — заслужений юрист України), листом від 16 листопада 2023 року попередив про моє звільнення з посади.
Двічі у листопаді пропонували перелік вакантних посад на восьми аркушах, з яких жодна не відповідала моїй кваліфікації журналіста за спеціальністю «журналістика». Не могла ж я працювати слюсарем з механоскладальних робіт, фрезерувальником або формувальником склопластикових виробів тощо.
Листом від 16 листопада 2023 року держпідприємство інформувало, що в разі відмови від запропонованих вакансій зі мною 17 січня 2024 року розірвуть трудовий договір.
Планували звільнити як «фахівця з організації виставок 1 категорії сектору реклами відділу маркетингу та продажів». Але на запит адвоката уточнили, що в повідомленні мала місце... друкарська помилка і посада зазначена помилково.
Робота для своїх
З порушенням своїх трудових прав борюся понад п’ять місяців. Про те, що перебуваю у Німеччині і могла б висвітлювати роботу авіакомпанії «Антонов» у Лейпцигу, де вона нині базується, написала гендиректору Antonov Logistics Salis GmbH Олександру Гриценку. Він вважав таку пропозицію слушною, але Євген Гаврилов його звільнив у середині грудня, тепер цю посаду займає вищезгаданий Віктор Авдєєв.
В оформленні службового відрядження у Лейпциг (така вимога при дистанційній роботі на держпідприємствах) мені відмовили, тому що перебуваю за межами України.
«Рішення про необхідність та доцільність оформлення відрядження ухвалює сам роботодавець — підприємець. Тут справа вже в бажанні йти назустріч працівнику», — констатує юрист IBC LEGAL SERVICES Даніл Сербін.
Мені натякали, що адміністрація підприємства має всі можливості для мого звільнення (прогули, наприклад). Потім в одному з листів вимагали пояснень, через які поважні причини була відсутня на робочому місці з 16 листопада до 1 грудня 2023 року. Втім звільнення призупинили і наказом надали відпустку без збереження зарплати на час дії воєнного стану до 13 лютого цього року.
Будинок демонтували у квітні 2023 року.
На фундаменті — одна з картин доньки,
що вціліла після пожежі.
Але листом від 6 березня №162/3293-24 проінформували, що адміністрація підприємства не погодила надання мені відпустки без збереження зарплати.
Що у відділі кадрів підприємства відсутні документи, які підтверджують поважність моєї відсутності на роботі з 14 лютого 2024 року. І мені необхідно прибути з 11 березня 2024 року до підприємства у Київ для виконання свої посадових обов’язків.
Які посадові обов’язки я маю виконувати — залишається загадкою. Неодноразові мої звернення щодо надання посади, яка відповідає кваліфікації журналіста, адміністрація «Антонова» ігнорує.
Преференції на «Антонові» мають наближені до нового менеджменту співробітники. Під гучним гаслом корпоративної реформи Укроборонпрому витісняють небажаних працівників, а на ласі посади беруть своїх.
Формально структуру нібито реорганізують, насправді — просто перейменовують підрозділи (зокрема, відділ інформаційних технологій 432 став «пресцентром»). Зі старих посад людей звільняють.
Після чого посади вважаються «новими» (навіть якщо базова посада має таку саму назву, але змінилася назва підрозділу). На них призначають своїх. Непотрібним пропонують інші посади, а при незгоді звільняють.
Про державницький і не зовсім стилі керівництва
Інший стиль керівництва був у відомого авіаконструктора і засновника підприємства Олега Антонова. Він не вважав спілкування з пересічними співробітниками другорядною справою. В архіві підприємства зберігається низка листів-звернень до нього від співробітників конструкторського бюро.
Наприклад, у 1966 році він відповів на лист молодого спеціаліста, інженера Гриценка. Той був розчарований, що на підприємстві не в усьому дотримуються порядку.
Зокрема, поділили їдальню для всіх (третій і четвертий поверхи) і для «своїх» (другий поверх). На що генконструктор зауважив, що в курилках багато чого говорять, але добре, що знайшлася людина, яка поставила законні запитання.
Один із ветеранів «Антонова» — Микола Глушко — розповідав, як у жовтні 1957 року повернувся з армії, але через те, що згорів будинок, де він був прописаний, втратив прописку і паспорт. Мав лише військову книжку.
«Стою навпроти прохідної і думаю: що ж робити? Йде Олег Костянтинович Антонов («УМ» про це писала) та питає, що трапилося. Дізнався про мою біду, сказав почекати й дав розпорядження, щоб мене без будь-яких паперів пропускали через прохідну режимного підприємства! А через два з половиною роки добився, щоб мені виділили кімнату в житловому будинку. Так я отримав прописку. Наш керівник допомагав по-батьківськи», — пригадував Микола Юрійович.
Кімната Вікторії після пожежі внаслідок артилерійського обстрілу.
Фото з архіву сім’ї Ковальових.
Показово, що з 1946 року — дати заснування держпідприємства — і наступні 69 років підприємство мало трьох керівників: Олега Антонова, Петра Балабуєва, Дмитра Ківу. Після включення «Антонова» в концерн «Укроборонпром» у 2015 році (згідно з однією з постанов уряду), тобто за останні дев’ять років, управління літакобудівними підприємствами Укроборонпром змінив сімох (!) очільників підприємства!
Лише три з них — вихідці з «Антонова». Більшість призначених керівників авіабудуванням не займалися, команди формували за власними симпатіями. Дітище Януковича від 2010 року народження — Укроборонпром — збережено як зручний спосіб керування матеріальними активами підприємств і працевлаштування наближених осіб.
ФАХОВА ДУМКА
Юрист IBC LEGAL SERVICES Даніл Сербін:
— У конкурсі на посаду головного редактора було надано перевагу Василині Думан. При цьому йдеться про те, що, згідно з внутрішніми наказами підприємства, виключено посаду «головний редактор». Це фактично дорівнює її ліквідації, що означає неможливість будь-якого працівника обіймати таку посаду в зв’язку з її відсутністю.
Посаду головного редактора виключено ще у вересні, а повідомлено про це працівнику тільки в листопаді, тобто з порушенням вимог закону щодо повідомлення не менш ніж за два місяці до запланованих змін. Проте в період дії воєнного стану повідомляти працівника про зміну істотних умов праці та умов оплати праці потрібно не пізніше їхнього запровадження.
Також законодавством встановлено заборону на звільнення працівника з ініціативи роботодавця, зокрема у період перебування працівника у відпустці.
Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації. Журналіст на момент отримання відповідних листів і проведення скорочення перебувала у відпустці за власний рахунок.
Скорочення штату може передбачати як ліквідацію вакансії в цілому, так і зменшення кількості її штатних одиниць. При цьому наразі посаду головного редактора обіймає інша людина. Таким чином, розглянемо дві вірогідні ситуації:
1. Якщо посада головного редактор передбачала дві та більше штатні одиниці працівників за цією посадою. В такому випадку право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Зазвичай у такому випадку створюється окрема комісія, яка надає свої висновки, беручи до уваги стаж, досвід тощо.
2. Якщо посада головного редактора була ліквідована, а потім знову внесена у штатний розпис, то, згідно зі ст. 42-2 КЗпП, працівник, з яким розірвано трудовий договір з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 40, протягом одного року має право на його укладення в разі поворотного прийняття на роботу, якщо роботодавець проводить прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації.
.jpg)
.jpg)
