Зранена земля Харківщини: окупанти завдають непоправної шкоди українським чорноземам

Залишаючи окуповані території, москалі густо замінували сільськогосподарські угіддя. Іноземні експерти свого часу навіть припускали, що для очищення земель від вибухівки доведеться витратити років 700.

 

На щастя, сьогодні озвучена цифра вже не настільки актуальна, оскільки аграрії, втрачаючи людей і техніку, змогли переламати ситуацію на власну користь. Тобто не минуло й пів року після відходу рашистів з Харківщини, а в більшості громад уже кипіла робота. 

 

Таку активність співробітник ННЦ «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О. Н. Соколовського», доктор сільськогосподарських наук Максим Солоха назвав заходами на межі фолу. Причина досить серйозна.

 

Від бойових дій в Україні вже постраждало 15 мільйонів гектарів ґрунтів. Із них понад мільйон наразі взагалі не придатні для ведення сільськогосподарських робіт.

 

Решта площ потребує системного «лікування». І якщо цих заходів не вжити, то разом із вирощеною продукцією до нашого столу потраплять не лише пестициди, а й усе, що лишилося в ґрунті після палаючої техніки і вибухів снарядів. Накопичення в організмі мілітарних решток — прямий шлях до розвитку найрізноманітніших хвороб, включно з онкологією. 

 

Сьогодні вчені вже склали карту ураження ґрунтів і можуть дати конкретні поради аграріям. Ситуацію загалом вони вважають складною, але не критичною. У якихось випадках доведеться докласти зусиль, а подекуди на допомогу селянам приходить сама матінка-природа. 

 

Скажімо, донедавна вважалося, що через ущільнення після частого проїзду важкої броньованої техніки земля приходитиме до норми 3-4 роки, але вже зараз на цих ділянках поступово з’являється рослинність. Рятують ситуацію також волога і відносно тепла зима. 

 

«Наші степи в холодну пору року буквально купаються у воді. Опадів випадає чимало, включно з механізмом природного самоочищення, — повідомив Харківському пресклубу співробітник ННЦ «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О. Н. Соколовського», кандидат сільськогосподарських наук Вадим Соловей. — Це свідчить про те, що частина хімічних забруднювачів поступово вимиватиметься. Якщо ж ідеться про вирви-кратери, глибокі ями, то туди води потрапляє ще більше, тому водний режим набуває рис помітного промивного характеру». 

 

Але проблема полягає в тому, що аграрії не хочуть чекати милості від природи і тим паче не сподіваються на швидке вирішення їхніх проблем науковими методами.

 

Вони сіють уже зараз, наражаючи на небезпеку потенційних споживачів своєї продукції. Змінити ж ситуацію без їхньої згоди практично неможливо, тому науковці радять чиновникам врегулювати цю проблему на законодавчому рівні. 

 

Річ у тім, що в місцях бойових дій ураження ґрунту може сягати до 70 відсотків. Ці землі необхідно вилучати з сільськогосподарського обігу як непридатні для ведення аграрного бізнесу. Відповідна карта у вчених уже є. Ігнорування цієї поради збиткове і для самих виробників.

 

«Військова техніка нашпигована пальним та мастилами, і коли вона вибухає, не все у ній може згоріти, — прокоментував ситуацію Максим Солоха. — У місцях, де рідина потрапляє до ґрунту, його родючість суттєво знижується. Адже часточки, які раніше вбирали воду і добрива, тепер нічого увібрати не можуть, тому що обліплені плівкою нафтопродуктів. Звісно ж, це заважає рослині рости». А аграріям, відповідно, — збирати щедрий урожай.

 

Очистити землю від хімічних забруднювачів можна за допомогою спеціальних сорбентів. Ще один спосіб — залишити землю в спокої й почекати, поки нафтопродукти розщепляться самі. Але засипати глибокі вирви без обробки й висівати на цих площах культури — небезпечна річ. Не вдасться також зняти заражений ґрунт і вивезти за межі господарств, тому що в Україні наразі немає спеціальних полігонів, де можна було б таку землю безпечно захоронити.

Війна змусила фахівців шукати й інноваційні способи відновлення сільськогосподарських земель. Скажімо, вчені ГО «Українське товариство ґрунтознавців та агрохіміків» за підтримки Програми USAID АГРО розробили метод покращення стану ґрунтів завдяки використанню мулу. Ідея досить проста і цілком економічна.

 

Сьогодні в Україні є понад 40 тисяч ставків, у яких щороку накопичується до 60 мільйонів донних відкладень. Вони цінні тим, що містять азот, фосфор, калій, мікроелементи та інші речовини, які необхідні для удобрення ґрунтів.

 

 

Водночас для здорового функціонування самих водоймищ теж необхідна чистка, тому розроблений проєкт дозволяє вирішити одразу дві проблеми — відновлення земель і покращення екологічного стану водних ресурсів.

 

Аби застосувати нову технологію на практиці, науковці вивчили досвід іноземних країн, а також провели низку досліджень та лабораторних аналізів зразків мулу, відібраного у рибогосподарських водоймах Волинської та Харківської областей. 

 

«Дослідження показали, що за вмістом основних елементів удобрення донні відкладення не поступаються, а подекуди переважають за своїми показниками органічні добрива, — розповів журналу «Агроном» професор Євген Скрильник. — Наприклад, загальна сума азоту, фосфору та калію, що можуть надійти до ґрунту з однією тонною сухих донних відкладень, відібраних у ставку Волинської області, коливається від 14,5 до 29,5 кг, тоді як з однією тонною гною ВРХ з вологістю 75% надходить 13,5 кг».

 

За словами вченого, ставковий мул можна застосовувати для рекультивації всіх видів ґрунтів, структурної меліорації земель, а також для виробництва органічних та органо-мінеральних добрив. Головне при цьому — контролювати їхню якість за токсикологічними показниками.

 

Нині вже триває робота над розробкою змін та доповнень до законодавчих і нормативно-правових актів. Запропонована науковцями технологія згодиться не лише для відновлення пошкоджених війною угідь, а й для 20 мільйонів гектарів полів, що потребують відновлення ґрунтового покриву. Потенційний еколого-економічний ефект цього рішення для держави становить 22,4-26,1 млрд грн.

 

Навіщо це потрібно? За даними науковців, один грам «здорового» ґрунту містить мільярди різних мікроорганізмів, що забезпечує його родючість. Утім на сільськогосподарських полях такі справді якісні ґрунти віднайти складно, адже через нещадну експлуатацію землі чимала кількість корисних мікроорганізмів у ній просто гине.

 

На місці ж, де горить бойова техніка чи вибухає снаряд, ситуація взагалі критична. Отож нова технологія дозволить відновити втрачену природність. 

 

Допомогти вирішити цю проблему може й перевірений часом дідівський спосіб висівання на виснаженому ґрунті багаторічних трав.

 

«Біологічна рекультивація повинна починатися саме з цих рослин, — каже Вадим Соловей. — Вони насичують землю азотом і продукують велику біомасу». 

 

Зі свого боку Інститут мікробіології і вірусології радить аграріям використовувати розроблені в цьому науковому закладі консорціуми мікроорганізмів. Це дасть змогу не лише прискорити відновлення ґрунтів, а й повернутися до вирощування екологічно чистої продукції. 

 

Можливий і варіант, який Максим Солоха назвав фантастичним. «Ідеться про запуск водної ерозії в тих же глибоких авіаційних кратерах, — каже він. — Ерозія поступово робитиме вирви мілкими, а потім вони відновлюватимуться за допомогою природи. Тобто обсяги уражень настільки великі, що треба робити асиметричну відповідь».

Аграрії, які не хочуть дослухатися до порад учених, але при цьому мріють продати зібраний із забруднених площ урожай, ризикують залишитися ні з чим.

 

Принаймні європейські ринки для них будуть точно закриті, бо західні вчені вже зараз пильно вивчають ситуацію в аграрному секторі України.

 

Зокрема, вони цікавляться, за якими параметрами погіршуватиметься якість ґрунтів і на що взагалі треба звернути увагу при визначенні якості нашої продукції. Тобто зарубіжні фахівці наперед думають над тим, як захистити свій ринок від зернових культур, вирощених на забруднених війною угіддях. 

 

«Там уже відпрацьовують методологію своїх показників, — каже Максим Солоха. — Наші методи визначення часто не збігаються, оскільки в нас різного рівня обладнання. Наше, на жаль, суттєво нижче. Але проєкти вже йдуть, і станом на зараз ми багато працюємо з американськими та іншими фондами, які нам дуже допомагають у цьому напрямі». 

 

Загалом можна уникнути багатьох проблем, якщо деокуповані і прифронтові громади серйозно поставляться до оцінки ситуації, яка виникла на їхній території.

 

Спокуса вже сьогодні отримати бодай якийсь урожай і заробити кошти може призвести до того, що через 10-20 років місцеві жителі почнуть масово хворіти з нібито невідомої причини. Насправді ж вони просто свого часу знехтували екологічною безпекою й приорали небезпечні рештки. 

 

На думку вчених, треба вже зараз вести роз’яснювальну роботу в місцевих громадах і намагатися вирішити проблему на державному рівні. Скажімо, сьогодні поки що не відомо, куди звозитимуть матеріали зі зруйнованих вибухівкою будинків. Спеціальних полігонів для їх безпечного захоронення поки що немає.