Політична влада створює картину внутрішньополітичного життя, війни та своїх дій, керуючись власними інтересами.
І не варто намагатися зрозуміти її мету — вона в заручниках у самої себе.
Її люди вже довго дихають наркотиком вседозволеностей, і в них укорінилась непробивна впевненість у власній унікальності та здатності впливати на події своєю особливою харизмою, фартовістю і месіанством. От тільки транспорт її — віслючок Іа.
Отже, президент Володимир Зеленський вирішив ексголовкома Валерія Залужного відправити в дипломатичне заслання.
Вочевидь, останній замір рейтингу Залужного, що виявився непристойно високим та підстрибнув вище Зеленського, і став тим політичним спусковим гачком.
Різко вичавити Валерія Залужного з рідної для нього військової стихії у ще не до кінця йому зрозумілий хаотичний, напускний світ дипломатичної політики — очевидна маніпулятивна стратегія офісу президента.
Такі зміни вимагають серйозної трансформації. І якщо, гіпотетично, Валерій Залужний не пройде цей квест, то з кумира мільйонів він може перейти в розряд розчарувань.
Водночас такий розрахунок Банкової може зіграти саме з президентом та його раттю злий жарт. Адже в Лондоні давно й успішно функціонує центр навчання з управління кадрами, де й готують професійних управлінців та політиків.
І ніхто Валерію Залужному, навіть традиційні інтриги й маніпуляції, що є незмінним атрибутом чиновницької системи, хоч би де вона функціонувала, не зможе завадити пройти таку професійну переорієнтацію.
Статус: непридатний до служби
Українці збурилися в перші хвилини оприлюднення новини про дипломатичне заслання Залужного: з якого добра-дива повносправного бойового генерала з колосальним ратним досвідом висмикують із кадрового ядра військових стратегів і відсилають якнайдалі з очей у незнайому йому гущавину дипломатично-чиновницького Туманного Альбіону?
Яка така нагальна потреба в цьому? В нас що, тотальна «вибраковка» серед випускників Дипломатичної академії? Чи надмірне перенасичення викладачів рівня Залужного в тому-таки Національному університеті оборони, Академії сухопутних військ та інших вишах?
Українське суспільство вважає Валерія Залужного ефективним військовим керівником насамперед тому, що в лютому-березні 2022 року не було знищено Українську державу. Також Залужний — той, кого зазвичай називають державним мужем.
Він здатен поставити інтереси країни понад свої особисті. Чеснота, яка серед політиків майже не зустрічається. Та вже навіть сама відставка головкома виглядає зразком комунікації рівня державника. Жодних істерик чи ультиматумів. Аби лиш не було шкоди країні.
А от щодо повносправності бойового генерала — помиляється обурений люд, бо влада його підладнала. Чи поламала. У лютому ВЛК визнала Валерія Залужного та його друга, ексначальника Генерального штабу ЗСУ Сергія Шапталу, непридатними до військової служби.
«Щоб не плакать, я сміялась», — напевне, й про цей випадок писала Леся Українка.
Ну що ж, непридатний до служби — придатний до політики. Життя бентежне.
Отже, Залужного й Шапталу звільнили з військової служби за станом здоров’я. Водночас таким діагнозом влада ще більше демонструє несамостійність військово-лікарських комісій, переводить їх у позицію гротескних служб на сторожі хотілок президента.
Звісно, Зеленський відправляє Залужного в Британію не для того, аби телефоном щебетати з ним годинами, звіряючи політичну часову ходу лондонського Біг-Бена з київською годинниковою вежею на Майдані, про нагальні потреби для фронту та програмуючи британське сприяння у збільшенні допомоги.
Ми чомусь не віримо, що у нового посла України у Великій Британії буде можливість завжди телефонувати президенту, доносити до нього потрібну інформацію, викладати власну думку й відстоювати, якщо буде необхідно, свою позицію.
Так само маємо сумніви, що Зеленський братиме слухавку, якщо йому телефонуватиме Залужний.
А якщо і візьме, то чи зможе президент спокійно вислухати рекомендації посла Залужного — риторичне питання. Зважаючи навіть на накопичене кожним роздратуванням, котре, як стверджують посвячені, проривалось лайкою на засіданнях Ставки.
«Кримінальний» рояль у кущах
Логіка може вказати нам, що головком Валерій Залужний свідомо прямував до своєї відставки. Він тривалий час перебував під зростаючим політичним тиском президента і його офісу.
У Залужного непомітно для всіх нас забрали більшу частину повноважень. Знавці кулуарних сценаріїв стверджують, що Верховний головнокомандувач і глава офісу та окремі його заступники давали відповідні розпорядження керівникам окремих видів і структур ЗСУ, Нацгвардії, фронтових підрозділів, що робило неможливим централізоване планування й управління обороною.
Головкома Залужного перестали допускати до зустрічей із воєнним керівництвом НАТО, на засідання Альянсу та обмежили реалізацію його впливу й можливостей для переговорів щодо озброєнь ЗСУ.
Чи міг Валерій Залужний залишитися в Україні та займатися політикою, як від нього очікували ті, хто вбачав у генералі альтернативу малопрофесійній владі? Так, напевне, він міг створити свою громадську організацію і взятися за формування команди. Але принаймні зараз він не захотів цього робити.
Водночас, незважаючи на те, що Залужний не формував своєї політичної команди, він проявляв себе як політик. Скажімо, декілька місяців тому головком Валерій Залужний написав звернення до суду з вимогою випустити з в’язниці та зняти звинувачення з офіцера-розвідника Романа Червінського.
Дві останні статті Залужного в популярних іноземних виданнях The Economist і CNN — стратегічні й протестні одночасно, де він прорахував війну математично і вимагав прийняти його стратегію, — також можна вважати політичними кроками.
Розуміючи війну як певну математику, генерал Валерій Залужний волів залишатися більш незалежним і віддаленим від політиків і цивільних чиновників. Тому й змушений був виступити зі стратегією війни проти росії в CNN. До речі, тут він акцентує увагу на активізації ведення війни технологіями, а не людьми.
Ці статті стали викликом для президента Володимира Зеленського. Президенту залишалось або погодитись і стати поряд з головкомом, або призначити іншого та взяти на себе відповідальність за подальшу війну. Зеленський вибрав останнє.
Водночас проти Валерія Залужного ще в квітні 2022 року почали відкривати кримінальні провадження, за якими його можуть притягнути до відповідальності. Ці справи тримають у секреті.
Звісно, є припущення, що якби він залишився в Україні й почав займатися громадсько-політичною діяльністю, то, можливо, міг би пережити атаку вірних режиму силовиків. Мовляв, був би під непробивним громадським захистом.
Адже ми бачимо, як очікувано бурхливо відреагувало суспільство на відставку головкома. Однак сценарій міг би бути й іншим. Схожим з тим, який проживає ексрозвідник Червінський.
Адже відомо й горобцям із Хрещатика, що є «традиції» і ми поки що нікуди від них не можемо подітися. ВЧК, ГПУ, ОГПУ, НКВД, МГБ, КГБ... — методички одні й ті самі. Тільки обгортки змінюються.
До другого пришестя
Президент Зеленський є колективним образом, який рівною мірою складається з 5-6 його найближчих помічників. Мобільна і надзвичайно амбіційна невеличка корпорація, яка мудрує всю внутрішню і зовнішню політику. Про це пишуть в Україні та майже в усіх західних ЗМІ.
Отже, Банкова не хоче, щоб у країні перебував генерал, чий рейтинг зростатиме й зростатиме. Оточення Зеленського налякане, що Залужний одразу може перетворитися на політика, на якого неминуче зробить ставку вся політична і суспільна опозиція.
Неможливо спрогнозувати подальший розвиток подій. Але вони можуть прискорити розвиток кризи навколо президента, на якого вже лягла вся відповідальність за провали, невдачі. Як на фронті, так і в питаннях внутрішньої політики.
Зважаючи на конституційну особливість виконання функцій главою держави в межах конституційних термінів, опозиція може вдатися до оскарження будь-яких його дій після останньої неділі березня цього року в Конституційному Суді.
Тому замість штучної кризи у воєнно-політичній ситуації команді президента необхідно знайти спосіб для якогось оформлення консенсусу з виборцями. Як перехідного етапу завершення війни.
Залишати тему повноважень глави держави за межами конституційних термінів, посилаючись лише на воєнний стан, — надто легковажно. Тим більше в умовах, коли довіра до президента Зеленського почала коливатись.
Тотальне перезавантаження майже всієї команди стратегів ЗСУ на момент складної кризи на фронті й заміна їх командою, хоч і хоробрих та ефективних, фронтовиків на чолі з Олександром Сирським та генералами — без тривалого стратегічного й оперативного завантаження в управлінні війною є відчайдушним та ризикованим кроком президента.
Водночас про які рейтинги, відповідно й вибори, можна думати, коли війні кінця-краю не видно? Чи видно? І вибори — не така вже й далека перспектива? Але тоді участь у виборах зможе взяти й Залужний, якщо захоче.
А тим часом на століття вперед нам укотре створюють хрестоматійний епізод історії України про підлий удар у спину героям у поворотний момент від зрадників-політиків у тилу.
У Залужного є час на те, щоб напрацювати компетенції, яких йому бракує, та зрозуміти, чого хоче він. У нього є час врахувати помилки Зеленського, який вирішив іти в президенти задовго до 2019 року.
А потім упродовж декількох років займався лише підготовкою до перемоги за це крісло, абсолютно ігноруючи важливі питання: навіщо, з ким та що я зможу дати своїй країні?
Він замінив усі ці серйозні роздуми та зважування політичною рекламою — фільмом «Слуга народу».
У Валерія Залужного, на відміну від Володимира Зеленського зразка десятирічної давності, є план змін. І можливо, він здатний вдихнути нову енергію в життя країни.
Тому, ймовірно, саме з лондонського заслання Валерія Залужного все тільки починається. Недаремно ж він сказав перед відставкою: «Нам важко, дуже важко, але вже ніколи не буде соромно».
