Хрестики-нулики, або Міткова паніка: як розповсюджували найдивнішу російську ІПСО

У п’ятницю, 25 лютого 2022 року, муніципальна службовиця Наталя Сегеда побачила на перехресті траси Кропивницький—Кривий Ріг яскраво-червоний хрест.

 

Уже в понеділок, приїхавши на роботу, вона прочитала попередження ради свого села Велика Чечелівка у фейсбуці, що такі мітки шпигуни залишають для наведення російських ракет чи висадки російських диверсійних груп. Наталя написала коментар про свою знахідку, а незабаром їй відповіли, що вже зафарбували мітку.

 

У суботу, 26 лютого 2022 року, історикиня Олена Оногда виявила підозрілий жовтий хрест з обведеним центром біля столичної станції метро «Арсенальна».

 

До цього вона читала попередження правоохоронних органів про «диверсійні позначки росіян» і постаралася присипати хрест землею.

 

Неподалік була одна з будівель СБУ, тому поліцейський патруль, що під’їхав, з підозрою поставився до незвичайної активності. Але після короткої розмови всі розійшлися. Незабаром Олена переїхала до Вінниці, де ще кілька разів зустрічала подібні позначки, але вже не звертала на них уваги.

 

У четвер, 3 березня 2022 року, посол Євросоюзу в Україні Матті Маасікас дізнався від своєї служби безпеки про «підозрілі наліпки» на будинках посольств, про що відразу ж написав у твіттері: «Попереду ще дипломатичні жертви? Мітки, подібні до цієї, знайшли на кількох будинках дипломатичних представництв у Києві».

 

Посла насторожили і «наліпки у формі прицілу» своєю геодезичною розміткою, і «фіолетове світло для навідників» — фітолампами, що використовуються любителями кімнатних рослин.

 

Розслідування показало, що легенда про «мітки для ракет» або «тактичні знаки» виглядала настільки переконливою, що в неї повірили не лише українці, а й навіть деякі російські пропагандисти.

 

Приміром, воєнкор «Комсомольской правди» Дмитро Стешин, котрий 24 лютого 2022-го закликав у своєму телеграм-каналі відновлювати зафарбовані «тактичні/маршрутні мітки, залишені російською армією».

 

За три доби паніка почала стихати, а офіційно, уже вранці 27-го, колишній радник офісу президента Олексій Арестович передав народу повідомлення від військових: «Сучасна бойова техніка не наводиться за знаками на дорогах. Вона наводиться за допомогою інших сучасних технічних засобів. Ця практика (розганяти паніку з мітками) може бути влаштована для того, щоб породити у нас шпигунство». 

Проєкт дослідив коріння проблеми. Чи з’явилися спочатку мітки на асфальті й це викликало паніку в мережі? Чи, навпаки, сама паніка в інтернеті підштовхнула наслідувачів, міських божевільних та реальних диверсантів до малювання міток?

 

«Система» знайшла раннє повідомлення про мітки, опубліковане 24 лютого на офіційній сторінці фейсбук-групи Новгородківської громади Кіровоградської області: «Хто баче такі знаки на наших автодорогах — це позначки для висадки ворожого десанту, маєте засипати землею, смолою або фарбою».

 

Уже після цього посту, зазначають розслідувачі, фотографії з мітками та повідомлення про «ворожі знаки» почали стрімко поширюватися по телеграм-каналах та ЗМІ. 

 

Проєкт пояснює: Новгородківська громада розташована у самому центрі України, між Кропивницьким та Кривим Рогом. Її важко назвати очевидним місцем для висадки російського десанту.

 

І тим більше дивно було б використовувати тут якісь мітки для сухопутних російських військ у перший день повномасштабного вторгнення, адже, щоб дістатися до Кіровоградської області, їм довелося б подолати Миколаїв та Кривий Ріг з одного боку або Харків та Полтаву — з іншого.

 

Секретар Новгородківської адміністрації сказав «Системі», що отримав перші знімки міток з інтернету від користувачів соцмереж. Після цього секретар особисто проїхав трасою і справді виявив там хрести.

 

Міткова паніка народилася не з інтернету, а з землі: ще до того, як ЗМІ та телеграм-канали підхопили цю тему, на асфальті в різних частинах країни вже було виявлено дивні позначки.

Російський політтехнолог, бойовик та ультраправий активіст Ігор Мангушев кілька років із натхненням чекав на російський наступ на Україну.

 

Мангушеву було 28 років, коли у 2014-му він почав свою службу на боці сепаратистів в окупованому Луганську. До москви він повернувся через три роки, вже маючи звання «капітана народної міліції лнр». 

 

«Найкращий ранок 24 лютого в моєму житті!» — написав він у фейсбуці за кілька годин після оголошення Путіним «спєціальной воєнной опєрациї», як повідомляє проєкт.

 

Тоді Мангушев уже мешкав у ліванському місті Бейрут, ховаючись від можливого кримінального переслідування в росії, пов’язаного з численними справами на учасників заснованого ним угруповання «Е.Н.О.Т. корп». Спочатку воно допомагало терористам із так званих «л/днр», а пізніше навіть у росії було визнано злочинною організацією.

 

На фронт під час повномасштабної агресії росії він вирушив тільки в середині квітня 2022-го. Водночас перетворив свій канал на пропагандистський майданчик, де писав власні рекомендації, як «максимально дестабілізувати обстановку супротивника».

 

Серед них: дзвінки на лінії київської тероборони з хибними повідомленнями про диверсантів, публікація фото безпритульних, котрих видають за коригувальників вогню, нарешті ті самі хрести на асфальті.

 

«Хрести, завантаження телефонів «швидкої допомоги» помилковими викликами, атаки ботів, використання символу Z — все це його рук справа, — розповідає вдова Мангушева Тетяна Азаревич розслідувачам проєкту. — Він намагався влаштувати максимальний хаос: щоб «швидка» приїжджала за фальшивими даними, а не туди, де вона справді потрібна; щоб служба порятунку теж не змогла виконувати свої функції». 

 

Коли українська влада вже офіційно визнала мітки російською ІПСО, Мангушев навіть зрадів. 

 

«Так, сучі діти, саме так ми наводимо хаос у вас у тилу... Ми придумали червоні мітки, ми паралізували ментів на Оболоні, ми ламаємо ваші боти (для збирання оперативної інформації) та «мінуємо» все в Києві. Кожен абстрактний мент — це мінус один ствол. Кожен СБУшник — ловить «диверсантів» — це мінус один ствол...», — писав він 27 лютого.

 

Розслідувачі «Системи» підсумовують: важко з упевненістю сказати, чи був Мангушев оригінальним автором операції «Червона мітка», діяв самостійно чи за завданням когось із російських військових.

 

Проте точно відомо, що політтехнолог звітував про виконану роботу агенту ГРУ і навіть претендував на певну грошову винагороду за неї. Хоч Мангушев улітку 2022 року, заперечуючи свій зв’язок із ГРУ, доводив: операція була реалізована «авторами кількох телеграм-каналів та їхніми передплатниками». 

 

Більшості людей Мангушев запам’ятався своїм виступом у серпні 2022-го в Донецьку, де виніс на сцену людський череп, який, за його словами, належав українському військовому. Розмахуючи черепом, він проголосив «війну з ідеєю України як антиросійської держави» і наголосив, що «всі носії цієї ідеї мають бути знищені». 

 

Через пів року Мангушева вбили на виїзді з окупованої Кадіївки (колишнього Стаханова). Деякі вважають, що його розстріляли завербовані ПВК «Вагнер» ув’язнені, які опинилися у прифронтовому місті — найімовірніше, через гроші.

 

Куди поділася вся та «волонтерська армія» Мангушева, що нібито малювала мітки, наразі невідомо. 

«Червоні мітки» були далеко не єдиною, хоч і наймасштабнішою, інформаційною атакою росіян з початку повномасштабного вторгнення. В арсеналі ворожих інформаційних військ задіяно безліч інструментів і людей, що кожного дня розробляють плани розхитування нас як нації та України як держави. 

 

За словами розслідувачів, не можна стверджувати, що саме ця кампанія суттєво вплинула на перебіг вторгнення та настрої українців. Це було б як мінімум перебільшенням. У цієї параної був і позитивний ефект — підвищення пильності і поліції, і самих громадян.

 

«Наприклад, у Києві та області в ті дні було створено такий контррозвідувальний режим, що передбачав підвищену пильність усіх свідомих громадян та поінформованість», — розповів проєкту  «Системи» співрозмовник у правоохоронних органах України.

 

Він додав: обмін інформацією між СБУ, нацполіцією, теробороною та органами влади був майже миттєвий, наприклад, якщо хтось купував одразу 500 балончиків фарби в будівельному магазині, продавці одразу повідомляли про підозрілу покупку.

 

Історія з мітками не вийшла за межі лютого-березня 2022 року. Приблизно у грудні 2022-го, як пишуть розслідувачі, один з місцевих політиків Київської області повідомив про нібито нові «відмітки диверсантів» на деревах. Іншої реакції українських ЗМІ та суспільства, окрім гумористичних відповідей, ця інформація не викликала.

 

У травні 2023 року (напередодні відзначення Дня Побєди) в інтернеті з’явилися фотографії «позначок з хрестами», що нібито проставлені на вулицях москви... Ця містична епопея не просто стала жартом, а врешті-решт повернулася до своїх господарів.