Спецоперація «Заміна»: українців уже лихоманить від Зе-іміджмейкерів

Приховані скани Зеленського 

Проте надалі піарникам Зе не вдасться виставляти Залужного винним у чомусь — їм тикатимуть в обличчя скани Зеленського, де той дякує Залужному за службу й присвоює звання Героя України.

Також на Залужного не вдасться повісити втрату Авдіївки. Та й раніша спроба скомпрометувати Валерія Федоровича, щоб його звільнення пройшло для Володимира Зеленського не так болісно, також виявилась непростою.

Але фонтануюча істеричними ідеями Банкова останні тижні перед звільненням Залужного нагадувала 1945-й рік у бункері фюрера або штаб російського командувача війною в Україні герасимова під час втечі з-під Києва.

Адже коли радник глави офісу президента Михайло Подоляк розповідав про «тактичні прорахунки Залужного», то вони не мали жодного сприйняття у притомної частини суспільства.

А від спікерів подібного «компромату» вимагали пояснення: як назвати «розведення» на Донбасі, «розмінування» в Маріуполі, відкриття КПВВ на Чонгарі та ігнорування попереджень західних розвідок про напад тощо.

Бо з такими «тактичними геніями» все було зрозуміло ще під час загибелі в 2020 році розвідника Ярослава Журавля, якого просто не дали евакуювати з поля бою.

І з того часу не було жодного підтвердження, що рівень тих, хто бере все під особистий контроль, піднявся вище плінтуса.

Тож спершу про свої прорахунки потрібно було говорити, а не кидатись безпідставними звинуваченнями.

Сирський — «супермен»? 

Тепер іміджмейкери ОП вирішили діяти асиметрично — вони надягли на Олександра Сирського бульбашку фантастичних здібностей як головкома ЗСУ, щоб переконати суспільство, що наразі український фронт — у «надійних» руках.

Інформаційний простір, ютуб-канали фонтанують хвалебними одами, мовляв, таких грандіозних рішень ніхто раніше не міг ухвалити й придумати. І оборона Києва — винятково заслуга Сирського, як і визволення Харківщини. 

Але, як і все в «зеленій» команді, цей піар лукавий, а тому від відеомеседжів в адекватних людей в Україні почалось нетравлення. 

Олександр Сирський не має й третини довіри, що була у Валерія Залужного. Це швидко дало про себе знати. Негатив Сирського падає й на Зеленського. Останній уже пообіцяв феноменальні зміни в ЗСУ.

Якщо тільки він не має таємних домовленостей із Трампом (а це фантастика), швидко ситуація з озброєнням не вирішиться. А отже, обіцянка Зеленського щось кардинально змінити на фронті — мильні бульбашки.

Бездарне розкручування до благого безумства маховика мобілізації з усіма похідними — ще один кіл у політичну поставу керманича України.

Саме на Сирського військові покладають вину за провал наступу, оскільки основним ударом на Роботине, що було фундаментальною оперативною задумкою, керував він.

Москальський генерал суровікін накопав на тому напрямку не 3, як про це говорили раніше, а цілих 7 (!) ліній оборони. Навіть перед ними передоборону натикав, як міг. Тобто Сирський пішов  в найукріпленіше місце орків. Містер несподіванка, інакше не скажеш.

Також Сирський керував обороною Соледара й Бахмута. Чи потрібно було тоді вести такі бої — суперечливе питання, про що ми вже писали. Чим закінчилась ця оборона — знають усі.

До речі, після здачі Бахмута один із відставних американських офіцерів проговорився, що ВСУ під час оборони Бахмута втратили приблизно стільки, скільки Штати за 10 років війни у В’єтнамі.

Батько військового з Хмельниччини Руслан Ковальчук згадує: «Те, що далі буде гірше і гірше, — чиста правда! Мій молодший син у лютому 2015 року організовував пробивання коридору для виходу з Дебальцевого. А хто з командирів хотів бодай щось зробити для людей — поранених, змучених, замерзлих,— стояв, як статуя, як мумія в охороні ВСПешників, які до нього нікого не підпускали!!!  А яка київська та чернігівська операція зі звільнення нашої території!? Якби не хлопці та дядьки з ТРО, й наші хмельничани були серед них, було б те саме, що зараз за Веселівкою, — сидять як миші на блокпостах. А сволота дєрмаковська свою обіцянку виконає — здасть землі неньки України задля названого миру! І це буде не пізніше квітня цього року! І буде скрізь «славься, отєчество» з нашим керівництвом і керовніками».

Така ось болюча правда від безпосередніх учасників бойових подій. Нагадаємо, Сирський народився на росії, жив там же, потім якось став учнем ще одного дивного генерала — Хомчака, який зливав Дебальцеве. 

Його батько — полковник гру рф. Брат Володимир — також військовий на московії. 

Замовний аудит?

І вже чомусь не дивує інформація про те, що «зелені» більшовики хочуть провести аудит саме «перший двох років війни». Може, двох останніх? Бо війна в нас триває цілих десять років. Але перевірити хочуть, які військові рішення ухвалювали саме за час, коли головнокомандувачем був Валерій Залужний. 

Добре. Давайте пограємо в цю цікаву гру, яку на рівному місці хтось вигадав, аби підсунути електорату нову цукерку з гарною назвою. 

Але перед тим зробімо аудит політичних рішень останніх, скажімо, п’яти років. Починаючи одразу з травня 2019 року, з дня інавгурації. Хоча можна й трохи раніше, з того дня, коли в країну тріумфально повернувся портнов.

Зробімо дипломатичний і, відповідно, політичний аудит зустрічі в Парижі. Коли всі притомні люди криком кричали не вірити путіну, не залишатись із ним наодинці. Але ж де там? Де ви всі, крикуни, й де майбутній найвеличніший лідер? 

Після спілкування наодинці він навіть побачив «мир в очах путіна». І фактично відтоді на Банковій «забили» на військові питання. Чим це врешті-решт обернулось для країни?

Зробімо військовий аудит чехарді і постійними призначенням— зняттям— призначенням міністрів оборони і як це вплинуло на підготовку армії до повномасштабного вторгнення.

Цікавий буде аудит вояжу в Оман. Із ким зустрічались? Що обіцяли? Де пролюбились майже добу?

Аудиторам доведеться шукати відповідь на запитання, чому останнє підвищення грошового забезпечення військовим було ще в квітні 2019 року? І як це вплинуло на мотивацію тих, хто залишався у війську?

Ми всі свідки, що лише повномасштабна агресія змусила зсунути це питання з мертвої точки. Доведеться аудиторам знайти відповідь на запитання згортання багатьох оборонних програм і, відповідно, згортання виробництва зброї та компонентів.

Питань для фахівців може бути більш ніж достатньо. Гарний вийшов би аудит. І, до речі, дуже потрібний країні.

І от можемо підказати ще одну тему аудиту щодо проблеми, з якою влада вже не знає, що робити, — нестача грошей, що може призвести до ймовірних затримок виплат пенсій та зарплат бюджетникам. І це не така вже й далека перспектива.

Решето головнокомандувача

Тож дуже просте запитання: навіщо було відправляти у відставку того, кому даєш звання Героя України, — залишається відкритим. Бо воно політичне. 

І це свідчить про справжні мотиви Зеленського — зберегти одноосібну владу, а не врятувати Україну. Міф про незламного лідера був зруйнований звільненням Залужного для тих, хто ще вірив у Зеленського. Бо Залужний не свій. Він чужий. Не «зелений». Він почав вимагати використання на війні сучасних технологій, розробки котрих є в Україні. 

Ми вже писали, що є у нас виробники, котрі виготовляють широкий спектр «подарунків» для ударних дронів. Але командири рот, взводів і, відповідно, пілоти чомусь не отримують уніфікованих боєприпасів від держави. А якщо щось і перепадає, то це крапля в морі.

Наші виробники можуть забезпечити фронт лише через фонди й спонсорів, а від бюджету воюючої країни вони отримують сльози. 

Два роки триває повномасштабна війна, а «фахівці» з купи різних міністерств (з мішком орденів, пачками нагородних пістолетів, гаражами коштовних автівок, купою пільг від країни) досі не вирішили просте питання — постачання вітчизняних боєприпасів для ударних БПЛА. 

Деякі виробники два роки не можуть пробити паперову броню в МОУ, щоб отримати «всі папери» для того, щоб їхній боєприпас вважався прийнятим до використання в бойових підрозділах.

Бігають по кабінетах. З одного в інший. Довго бігають. І навіть якщо нарешті добігають до фінішу, це вирішує лише половину питання. Друга половина, і вона неймовірно важлива, — фінансування. Точніше, його відсутність. 

А чого ж ви хотіли? Це ж не телемарафон із двомільярдним бюджетом, який набагато важливіший і фінансово привабливіший. Це якась там армія. Якісь дрони. Боєприпаси. Солдати. То далеко.

Доки окупанти на державному рівні нарощують темпи виробництва всього підряд, в Україні хтось ганяє виробників по пекельному колу чиновницької байдужості. 

А ви, офісний планктон, поцікавтесь, скільки хлопців уже загинули від того, що вимушені самі вишукувати боєприпаси для дрона. Вони гинуть, бо ви, фактично щодня і щохвилини, тупо займаєтесь саботажем.

Але провладні медіа наспівують, що нинішній головнокомандувач у нас — орел! Чи решка?