Шановні головний редакторе пане Михайло Дорошенко та журналісти газети «Україна молода»!
Я — ваша постійна передплатниця і читачка.
Продовжую щотижня ходити на пошту, щоб отримати свою улюблену «Україну молоду», бо до цього часу ніхто обіцяної розвозки не робить, але зараз мову вестиму про інше.
Я як громадянка України хочу звернутися з відкритим листом до голови Верховної Ради України Руслана Стефанчука.
Шановний пане голово ВРУ Руслане Стефанчук! Маю до вас дуже наболіле питання.
Знаю, що воно мучить не лише мене, а й мільйони українців, котрі страждають від жорстокої війни, яку московія веде проти України вже 10 років.
Чому до цього часу Верховна Рада України не прийняла Закон про заборону російської церкви в Україні?
У першому читанні цей Закон був давно підтриманий, а от до другого ніяк черга не доходить.
Адже всім відомо, що в російській онуфріївській церкві моляться не за Україну, а за росію (за невеликим винятком декількох церков МП). Так само, як і є чимало доказів, що в церквах московського патріархату агітували за росію.
Два роки, як московія веде повномасштабну війну проти України, а загалом уже десять років убивають наших людей і руйнують усе своїми ракетами.
Скільки ще треба, щоб гинули наші захисники та цивільні, щоб нарешті пан Стефанчук зрозумів усю глибину трагічності наших днів, роль у цьому московської церкви і поставив на фінальне голосування цей Закон?
Скільки ще має пролитись рік крові, щоб голова Верховної Ради України переконав і своїх «слуг народу», й інших депутатів, що в нас має діяти єдина православна церква України (ПЦУ), аби вони всі проголосували за заборону в нас московської церкви?
Чому до цього часу російська церква під керівництвом Онуфрія-Гундяєва називається українською церквою, якщо вона підпорядкована московському патріархату?
Ну якщо вже ви всі, народні обранці, не в змозі заборонити ворожу церкву, то хоча б назву справедливу й правильну можна їй дати? Наприклад, «російська церква в Україні»?
А потім оприлюднити й зобов’язати замінити таблички з оновленою назвою в усіх їхніх церквах, щоб люди знали, куди вони ходять. А моляться вони в розсаднику «русского міра».
Час називати речі своїми іменами!
Окремі онуфріївські церкви давно хотіли б перейти до нашої православної української родини — під протекторат ПЦУ, та їм вставляють чималі палиці в колеса. Але ж свобода віросповідання прописана в Законі!
Хто, як не Верховна Рада, сама повинна виконувати Закони й контролювати їх дотримання?
Тож якщо цей закон про заборону (або заміну назви російської церкви в Україні) ВРУ не буде прийнятий, то наш народ остаточно переконається, що цього не хоче сам Стефанчук, бо московії дуже потрібно мати свою церкву в Україні.
А сама росія ніколи не допустила б існування на своїй території української церкви під виглядом російської. А в Україні все це дозволено. Чому? Боїтеся образити терориста путіна?
Ми — українці! І ми хочемо молитися у своїй українській церкві (ПЦУ) своєю рідною мовою: за Україну, за наших захисників, за Збройні сили України, за нашу владу, за нашу Перемогу та справедливий Мир.
Тетяна ГОЛОВЧЕНКО
Тростянець, Сумська область
